Использование числительных в фольклоре

ВСТУП

Числівникналежить до своєрідних частин мови. Він пов’язаний з категорією кількості як однією з найголовніших властивостей буття, з фундаментальними здобутками людської думки в пізнанні кількісних співвідношень, з одного боку, і периферійиними граматичними ознаками – з іншого.

Числівники виявляють велику типологічну спільність у всіх слов’янських мовах, в інших індоєвропейських мовах і в багатьох мовах світу. Передовсім їм притаманна чітка і послідовна організація. Вона виявляється в тому, що числівникові слова розташовуються в ряд, де кожний наступний числівник позначає число, більше за попереднє на одиницю.

Числівники найтісніше пов'язані з іменниками, відбиваючи кількісні вияви предметів і внаслідок такої взаємодії зазнаючи нівеляції своїх морфологічних категорій.

У числівниках спостерігаємо семантико-граматичну суперечність — безперечну значеннєву вагу, а отже, найочевиднішу необхідність у мовній системі й меншу граматичну «озброєність» порівняно з іншими іменними (іменником і прикметником) частинами мови.

Числівник як частина мови є досить продуктивним елементом різних мовних стилів. Не останнє місце посідає ця частина мови і в художньому стилі: у різних його родах і жанрах, зокрема й фольклорі.

Загадки, прислів'я і приказки - давня форма усної народної творчості. Вони передають ставлення людей до навколишнього світу, висловлюють мудрість, накопичену століттями. Чималу роль у формуванні цих фольклорних жанрів відіграють цифри.

В українському мовознавстві дослідженням використання числівників у фольклорі займалися О. Аргуткіна, Г. Віва, О. Кедровський, О. Кубрякова та ін.

Мета роботи – розглянути числівники у фольклорі, з’ясувати, з якою метою їх вжито, розкрити їх значення у тексті.