Развитие связной рассказы детей старшего дошкольного возраста по серии сюжетных картинок

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Завдання розвитку зв’язного мовлення посідають центральне місце в загальній системі роботи дошкільного освітнього закладу. Навчання зв’язному мовленню одночасно є і метою, і засобом практичного опанування мовою. За допомогою розвиненого зв’язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.

В опануванні мовленням дитина йде від частини до цілого: від слова до поєднання двох-трьох слів, далі до простої фрази, а пізніше – до складних речень. Наслідком стає зв’язне мовлення, що складається з низки розгорнутих речень. Уміння зв’язно говорити розвивається лише при цілеспрямованому керівництві педагога і шляхом систематичного навчання на заняттях.

Розвиток зв’язного мовлення формується через різні види мовленнєвої діяльності: переказ літературних творів, складання описових розповідей про предмети, об’єкти та явища природи, створення різних видів творчих оповідань, освоєння форм мови - міркування (пояснювальна мова, мова-доказ, мова-планування), а також складання розповідей за картиною або серією сюжетних картинок.

Багато дітей відчувають труднощі в складанні розповіді за серією сюжетних картинок. Щоб дитина почала міркувати, необхідно навчити її грамотно і послідовно викладати думки, правильно будувати висловлювання, а цьому сприяє робота педагога по формуванню вміння складати розповідь за серією сюжетних картинок. Саме дошкільний виховний заклад покликаний сформувати в дітей інтерес до краси й мудрості живого слова, його значущості в житті людини. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема мовленнєвого розвитку дошкільників, уміння самостійно складати розповіді різного типу, у тому числі й за серією сюжетних картинок.

Проблеми розвитку зв’язного мовлення дітей завжди знаходились в центрі уваги педагогів і лінгводидактів (М.С. Вашуленко, Л.О. Варзацька, Н.О. Хорошковська, Т.О. Ладиженська, М.Р. Львов, Н.П. Орланова, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський, Є.І. Тихеєва, Л.П. Федоренко та ін.). Учені довели, що втрачені можливості мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві майже не відновлюються в шкільні роки.

Стосовно дітей дошкільного віку проблему досліджували такі педагоги, як: М.М. Алексєєва, А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, Л.О. Калмикова, О.С. Ушакова.

Об’єкт дослідження – мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - процес розвитку зв’язної розповіді дошкільників за серією сюжетних картинок.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити розвиток зв’язної розповіді дітей старшого дошкільного віку за серією сюжетних картинок.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- проаналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з теми дослідження;

- розкрити особливості розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку;

- окреслити особливості формування умінь складати зв’язну розповідь старших дошкільників за серією сюжетних картинок;

- провести експериментальне дослідження розвитку зв’язної розповіді старших дошкільників за серією сюжетних картинок та зробити відповідні висновки.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: спостереження за мовленням дітей, аналіз навчально-виховної документації, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний), кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.