ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ РОЛІ СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ З ДОРОСЛИМИ У ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Психологічне обґрунтування процесу становлення мовної взаємодії школярів в ігровій діяльності

1.2. Спілкування дитини з дорослими: місце і роль у психічному розвитку дитини

1.3. Спілкування дорослого й дитини як особливий вид їхньої спільної діяльності в іграх

РОЗДІЛ ІІ. ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ГРИ

2.1 Керiвництво грою, як засобом виховання культури спiлкування школярів

2.2 Особливості родинного спілкування як чинника комунікативно–мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Перераховані якості проявляються в грі і розвиваються в ній інтерес до гри, бажання брати участь в ній призводять до того, що діти йдуть на взаємні поступки. Адже якщо школярі не вміють домовлятися між собою, то їх сумісна гра розпадається. В грі найбільш яскраво виділяються діти популярні і непопулярні. Небажання однолітків з ними грати викликають роздратування однолітків діти: з якими важко домовитися; які порушують правила; які не вміють грати; які є повільними; невмілі. Для школярів значимо значимо бути прийнятими однолітками. Вони: прискіпливо ставляться до виконання ролі (так буває» і так «не буває»); намагаються відповідати очікуванням учасників (розуміючи свою провину, кажуть: «Я більше не буду!»); відпрацьовують потрібні для гри дії (додатково займаються з батьками, відпрацьовуючи ігрові дії). Діти відчувають потребу взяти на себе цікаву роль в грі і проявити в ній себе. По-різному діти ведуть себе в ситуації «успіху». Одні відчувають почуття радості, в інших може проявлятися злість при невдачі іншого. У ситуації «невдачі» діти відчувають почуття прикрості або заздрості, досаду. В 6 років оцінки дорослого особливо не хвилюють дітей: вони спокійно продовжують цікаву для них гру. В 8 років, навпаки, дитина загострено чутлива до оцінок дорослого: кожне зауваження викликає у нього образу. До 9 років ставлення до оцінок стає більш спокійним і діловим, діти прагнуть щось змінити у своїх діях. Дорослий попереджає появу небажаних якостей особистості, таких як: зловтіха; нехтування; хвастощі; заздрість; недоброзичливість.

Гра з однолітками сприяє розвитку мови дитини, вмінню спілкуватися. Ігрова ситуація вимагає від дитини дотримання кількох умов, які необхідні йому для успішності ігрової діяльності. Певний рівень мовленнєвого спілкування. Дитині необхідно спілкуватися з однолітками, що стимулює розвиток його мови, цього повинен навчити педагог. Розвиток рефлексії відбувається у зв'язку з тим, що в грі виникає можливість контролювати те, як виконується дія, що входить у процес спілкування. Дорослий повинен: бачити взаємини дітей у грі; намагатися визначити причини їх об'єднання (або необꞌєднання); спрямовувати взаємини дітей, проявляти при цьому свою ініціативу; оцінюючи дії 6-9-літніх дітей, пам'ятати про їх загостреної чутливості; допомагати дитині аналізувати власну особистість; звертати увагу на вибір ігор та іграшок, маючи на увазі статеву ідентифікацію; здійснювати спілкування з дітьми з урахуванням їх статі; при спілкуванні дорослого з дітьми дотримуватись особистісно-орієнтованої моделі спілкування, так як саме вона дає оптимальний результат (привчати дітей до спілкування в цьому стилі необхідно саме у віці 4-5 років); навчати дітей співпереживання і співрадощі. Педагогічна задача 1 (Додаток №2).

Приблизно до 10-11 років діти від гри отримують велике задоволення. В іграх дитина вчиться проявляти ініціативу і відстоювати свою думку, пізнавати систему соціальних відносин. А дорослі, заохочуючи дітей до їх ігрових починаннях, тим самим допомагають їм знайти відчуття власної компетентності, виховують у них цілеспрямованість і допомагають освоювати рольові відносини. Педагогічна задача 2 (Додаток №2). Необхідно враховувати прагнення дитини до наслідування, яке дозволяє швидко освоїти правило.

Прийняття ігрової ролі забезпечує активність уяви дитини. В ході гри і після неї потрібно поступово залучати дитину до спілкування. Наприклад, після гри в «котики-мишки» можна: розповісти про життя і поведінку тварин; розмова супроводжувати показом ілюстрацій дитячих книжок, картинок, зоологічного лото і ін); включити дитину в бесіду, в ході якої необхідно використовувати його життєвий досвід, направляти його на правильні відповіді, стимулювати на власні питання; підтримувати і заохочувати будь-яку його активність, допитливість і хвалити за цікаві запитання і відповіді на них. Гру дитина може вибрати сам, може запропонувати її і дорослий. У чому принципова відмінність цих ситуацій? Рішення. Якщо гра обрана дитиною, якщо вона є його вільний вибір, то він буде грати до тих пір, поки сам не вибере інше заняття. Дорослий, пропонуючи гру, повинен викликати у дитини певний інтерес, тобто запропонувати йому мотив. Дорослий повинен взяти на себе роль організатора і учасника гри і стежити за дотриманням правил, оцінювати дії дитини і в той же час сам включатися в гру. Після гри можна залучити дитину в розмову на пізнавальні теми. Наприклад, після гри «Зайчики» можна запитати, чому заєць відрізняється від кролика (за зовнішнім виглядом, за звичками). Показуючи картинки і повідомляючи цікаві відомості, потрібно включити дитину в розмову, зробити його рівноправним учасником бесіди.

Отже, будь-яку пізнавальну активність дитини треба підтримувати, хвалити за цікаві запитання і відповідати на них, підтримуючи спільну розмову. При цьому слід періодично міняти теми розмови.


Роздiл II. Виховання культури спілкування у школярів засобами гри.

2.1 Керiвництво грою, як засобом виховання культури спiлкування школярів

Питання педагогічного керівництва ігровою діяльністю дітей і використання її з метою формування культури спілкування освiтлюються на основі різних підходів до неї. Д. Менджерицка пропонує розвивати iгри на основі вражень про навколишню дійсність, накопичених стихійним шляхом. А. Усова піднімає проблему виховного впливу на школяра дитячого суспільства і тих реальних відносин, які складаються в ньому. Р. Жуковська розробила систему ігор і розглядає їх як шлях формування колективних ігрових інтересів.

Зміст сюжетно-рольових ігор дітей визначається ознайомленістю їх з явищами навколишньої дійсності, зокрема, їх відносинами в колективі.

Для правильної організації будь-якої гри педагогу потрібно враховувати вікові та індивідуальні особливості. На уроках, рiзних видах дiяльностi деякі діти можуть бути непосидючими, активними, щоб на них звернули увагу, але у багатьох дітей може спостерiгатися сором'язливість, неспокійність. Одні діти виявляють активність та інтерес у спілкуванні, а інші - замкнуті, пасивні. Тому гра може виступати єдиним шляхом формування у школяра інтересу та бажання до уроків, спiльної дiяльностi, в ходi якої у дiтей формується культура спiлкування.

Так як управління багатьма іграми необхідно для активації процесу самовиховання дитини, то до педагогiчних підходiв організації дитячих ігор необхідно віднести вибір гри, який в першу чергу залежить відтого, яка дитина, що їй необхідно, які виховні завдання вимагають свого вирішення. Якщо гра колективна, необхідно добре знати, який склад граючих, їх інтелектуальний розвиток, фізична підготовленість, особливості віку, інтереси, рівні спілкування та сумісності тощо. Вибір гри залежить від часу її проведення, скільки часу виділено на неї, адже в школі більша перевага надається навчанню, природно-кліматичних умов, світлового дня й місяця її проведення, від наявності ігрових аксесуарів, від конкретної ситуації, що склалася в шкільному колективі.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 33

Бесплатная работа

Закрыть

Общение ребенка со взрослыми в процессе игровой деятельности

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.