Экологическое воспитание учащихся на уроках и во внеурочное время

Інтерактивні методи базуються на спілкуванні як життєвій по­требі людини, створюють умови для діалогу чи полілогу для всіх учасників навчання, виробляють уміння працювати в групі для відшукання спільного погодженого рішення шляхом обговорення висунутих про­позицій, поступово формують екологічні знання та відповідні ставлен­ня через сенсорне сприйняття, дискусію, рольові та імітаційні ігри, життєву практику.

Активні та інтерактивні методи екологічного виховання передбача­ють роботу в малих групах, дискусії, диспути, мозкові штурми, рольові та ділові ігри, тренінги, розробку екологічних проектів, екскурсії в природу, екологічні польові практикуми, організацію екологічних сте­жок, дослідну роботу на заповідних територіях тощо.

До методів оцінкової діяльності, які доцільно застосовувати для екологічного виховання, належать розв'язання проблемно-оцінкових завдань з аналізу певних висновків, уміщених у підручниках, порів­няння та узагальнення кількох оцінювальних суджень, вирішення си­туацій альтернативного вибору.

Враховуючи специфіку психолого-педагогічних методів і психоло­гічні особливості старшокласників, у навчально-виховний процес у 10—11 класах доцільно впроваджувати такі комплексні форми й засо­би екологічної освіти та виховання: еколого-психологічний тренінг; інтегрально-пошукові групові та рольові ігри; творчу «терапію»; іміта­ційне моделювання.

Схарактеризуємо деякі із сучасних методів екологічного виховання.

В екологічній освіті та вихованні особливо цінним є метод еколо­гічних проектів, під яким розуміють конкретне творче завдання, інди­відуальне або групове виконання якого забезпечує поетапний рух до визначеної та усвідомленої мети. Цей метод сприяє формуванню не ли­ше екологічної культури та екологічної свідомості, а й екологічної по­ведінки, оскільки передбачає застосування теоретичних знань на прак­тиці та реалізацію їх у конкретних результатах (проекті екологічно чи­стого міста, моделюванні способів утилізації побутового сміття та відходів, модернізації системи водопостачання тощо).

Мозковий штурм — форма колективної роботи, що характеризуєть­ся спільною спрямованістю мислення на розробку ідей і підходів для розв'язання певної проблеми. Його можна розглядати як особливий тип дискусії, що сприяє творчому вирішенню проблеми. Передбача­ється вислуховування всіх ідей без обговорення, як таких, що сприя­ють генерації нових. Мозковий штурм — досить ефективний спосіб пошуку шляхів розв'язання глобальних проблем, оскільки кожен його учасник робить свій особистий внесок у спільну справу, а оригіналь­ність і неповторність пропозицій підвищують емоційність навчально-виховного процесу.

Еколого-психологічний тренінг ґрунтується на методології соціаль­но-психологічного тренінгу й спрямований на корекцію екологічної свідомості особистості. В екологічному вихованні можна використо­вувати також структурні вправи та елементи тренінгу, які добираються вчителем відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної напов­неності заняття. Виокремлюють два варіанти тренінгових вправ згідно з їхньою спрямованістю: співпереживання й самоусвідомлення причет­ності до Природи та актуалізація готовності до розв'язання екологіч­них проблем.

Інтегрально-пошукові групові та рольові екологічні ігри основані на проектуванні соціального змісту екологічної діяльності, а їхня специ­фіка полягає в ототожненні людиною себе з іншими живими істотами або природними об'єктами. Це дає змогу учням вийти за межі їхнього нормального сприйняття проблеми й поставити себе на місце іншої живої істоти, щоб краще зрозуміти її почуття в даній ситуації. Таким чином, намагаючись робити висновки та прийти до конкретних рішень, базуючись саме на своїх пережитих почуттях, учні більше діз­наються про поставлену проблему та шляхи її розв'язання.

Творча «терапія» — це відображення людиною довкілля й почут­тів, викликаних ним, засобами мистецтва. Досить широко можна вико­ристовувати засоби образотворчого мистецтва, ліплення (з глини, плас­тиліну), моделювання за допомогою природних матеріалів, музику. Доцільно використовувати творчу «терапію» в межах еколого-психологічного тренінгу. Творча «терапія» вдало інтегрується в структуру уроку на будь-якому його етапі залежно від інформації, яку подає вчи­тель.

Імітаційне моделювання — це прогнозування й демонстрування природних процесів або фрагментів екологічної реальності за допомо­гою створеної моделі через особистісну включеність у неї. Моделю­вання крізь призму особистісних ставлень і почуттів, що стимулює екоатрибутивну поведінку людини, є ефективним засобом формування екологічного типу мислення учнів у процесі їх екологічного виховання на уроках або позакласних заходах із біології. В процесі імітаційного моделювання беруть участь усі учні класу. Прикладами можуть бути: імітація дощу (під час пояснення кругообігу води), складання опо­відань за слідами звірів і птахів на снігу (під час екскурсії в природу), створення дітьми дерева та імітація його росту й розвитку. Особливого сенсу тут набувають почуття, які дуже важливі у формуванні екологіч­ної свідомості учнів.

Використовуючи технологію «глибинної екології», необхідно враховувати вік учнів. Для старших школярів перевагу слід віддати тренінгам співпереживання та моделюванню конкретних дій, практичним семінарам та екскурсіям екологічного змісту, для молодших — групо­вим і рольовим іграм.

1.3. Екологізація навчальних предметів природничого циклу

Чинником формування екологічної компетентності учнів виступає екологізованість шкільних предметів. В українській школі така проблематика розкривається на міжпредметній основі, оскільки екологія і природокористування не виступає окремим навчальним предметом. Аналіз навчальних програм свідчить, що головне дидактичне навантаження у висвітленні екологічних проблем належить географи і біології.

Співвідношення кількості екологічних питань і відведеного на їх вивчення навчального часу порівняно з іншими у цих предметах найбільше. Таке співвідношення означено нами терміном «екологізованість».

Тож, екологічній проблематиці у школі належить 8% з усього обсягу навчальних питань, і 6% навчального часу. Такі кількісні показники не узгоджуються зі світовими тенденціями, що передбачають розширення екологічної проблематики в освітньому просторі. Незначна частка екологічної проблематики робить формування екологічної компетентності вкрай утрудненим.

Для успішного формування інформаційно-пізнавальної складової важливим є також збалансованість змісту екологічного матеріалу за глобально-регіонально-краєзнавчим принципом. Дотримання цього загального принципу екологічної освіти у формуванні екологічної компетентності є особливо актуальним, оскільки безпосередньо формує цю якість знання кола екологічних проблем, до яких учень особисто причетний - місцевого рангу і побутових. Саме вони є підґрунтям для формування притаманної школярам побутово-повсякденної екологічної компетентності. А екологічна інформація глобального рівня виступає у цьому процесі допоміжною, обумовлюючи загально-світоглядну позицію особистості. Тому є сенс з'ясувати, проблематика якого рангу наявна у шкільних предметах.