Педагогическое руководство самовоспитанием младших школьников
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ САМОВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ 5
1.1. Суть поняття самовиховання. Роль виховання у процесі самовиховання. 5
1.2. Роль самовиховання у розвитку особистості. Взаємозв’язок саморозвитку і самовиховання. 13
1.3. Самовиховання: умови та етапи здійснення. 15
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СИСТЕМІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ.. 19
2.1. Формування навичок самовиховання у молодшому шкільному віці 19
2.2. Практична допомога педагога у самовихованні учнів молодшого шкільного віку 23
2.3. Класна година на тему "Про самодисципліну й самовиховання школяра" 29
ВИСНОВКИ.. 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 34
ДОДАТКИ.. 36
ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи. Одним із найскладніших видів діяльності, в яку включаються учні з педагогічних міркувань, є діяльність, спрямована на перетворення власної особистості, тобто самовиховання.
Спрямувати активність вихованця на створення власної особистості — значить перетворити його у співучасника процесу виховання, в його суб’єкта, зробити союзником у досягненні виховної мети. Мабуть, це є найскладніше завдання. Тільки за умови його вирішення до кінця реалізуються сутнісні сили двостороннього процесу виховання.
Найбільш дієвим і плідним є виховання, яке звертається до власних сил особистості, що виховується, і діє на останню не за допомогою зовнішнього впливу, а з середини.
Взаємодія, співробітництво з вихованцем у його вдосконаленні є найбільш органічною формою, яка об’єктивно покликана дати максимальний ефект. Адже кожна людина намагається ствердити своє Я, переживає потребу якнайповніше реалізувати себе у сфері людської діяльності та взаємин. Це намагання природне і для дитини.
Про діалектику становлення особистості влучно писав В.О. Сухомлинський. Він говорив про два народження людини. „Першого разу народжується жива істота, другого разу — громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе”.
Педагог повинен поважати право вихованця бути суб’єктом власного розвитку. Одночасно пробудити у нього довіру до себе, бажання співпрацювати на шляху становлення його особистості.
Актуальність порушеної проблеми підтверджують праці сучасних педагогів - І. Беха, С. Карпенчук, С. Кириленко, В. Оржеховської, Д. Пенішкевич, В. Поліщук, В. Семиченко, Т. Хілько та ін. Сучасний стан демократизації, гуманізації, індивідуалізації освіти зумовив створення особистісно-орієнтованих моделей виховання особистості (М. Александрова, І. Бех, І. Якиманська), а також моделі самовиховних систем (Г. Селевко). Велику увагу проблемі духовного саморозвитку особистості приділено в концепції школи розвитку (О. Калугін, О. Киричук), метою якої є створення умов для самоактуалізації особистості учня і вчителя, реалізації дитиною своїх можливостей, розкриття індивідуальності.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є самовиховання школяра.
Предметом є дослідження особливостей вікових рівнів самовиховання особистості.
Мета курсової роботи полягає у вивченні проблеми самовиховання школярів та висвітленні особливостей педагогічного керівництва процесом самовиховання учнів початкових класів.
Завдання курсової роботи обумовлені її метою:
виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;
розкрити сутність поняття "самовиховання";
визначити структуру самовиховання особистості;
охарактеризувати методику організації самовиховання молодших школярів у системі роботи вчителя.
Методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення, аналіз, синтез.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.