Вступ

Актуальність дослідження.

Становлення особистості здійснюється інтенсивно, насамперед, у шкільні роки. Саме тому перед школою чітко поставлені завдання – приділяти основну увагу розвитку особистості дитини, поважати, знати та вивчати її індивідуальні особистості, створити умови, які забезпечували б становлення творчих здібностей кожного учня.

Ситуація, у якій сьогодні знаходиться школа, досить складна та викликана цілим комплексом історичних, національних, економічних та соціальних причин. Крім того багато складових системи навчання, такі як класно-урочна система, універсалізації по здібностях та орієнтації на середнього учня, збільшення часу перебування в школі до максимально-можливого (10-11 років)та інші практично вичерпали свої можливості.

Науково-практичний аналіз (Леонтьєв А.Н., Давидов В.В., Добровіч А.Б., Зязун І.А., Лісіна М.І.) та усвідомлення практиками того, що відбувається в системі освіти, показують, що сьогодні школа відчуває значні труднощі, одна із причин, очевидно, криється в тому, що навчання та виховання досить непрофесійно ґрунтується на комплексі психологічних знань, щодо вікових та індивідуальних особливостей особистості учня.

Учитель не завжди може виявити причини різноманітного характеру труднощів в навчально-виховній роботі з учнями різного віку, прогнозувати відхилення в розумовому та особистісному розвитку дитини, допомогти їй у вирішенні конфліктних проблем. Вчитель, використовуючи в основному свої враження про дитину, часто не знає у достатній мірі істинних мотивів її вчинків та дій, а учень не відчуває з його сторони особистісної уваги, пов’язані з такою професійною якістю педагога як емпатійність, тобто вміння співпереживати, співчувати, сприяти. Саме якраз тому у школярів з’являється закомплексованість, тривожність, перевантаження, страх перед учбовими труднощами, перед шкільною оцінкою.

Традиційні оцінки, наприклад, в очах багатьох вчителів виступають найголовнішим засобом формування мотивів навчання, стають основним регулятором взаємовідносин учнів у їх мікросоціальному середовищі. Активна самостійна учбова діяльність учнів можлива лише при організації процесу навчання, що спрямований на розвиток її особливості (Виготський, Узнадзе, Леонтьєв).

Введення в життя школи системи методів психодіагностики допоможе учителям ввести найновітніші досягнення психологічної науки у повсякденну практику школи, реалізувати „гуманічний принцип”, в основі якого лежить навчання в розвитку особистості дитини, зміцнить гуманне моральне ставлення до людей, до себе, природи, праці, оточуючого світу, бережне відношення до внутрішнього світу учня, збагачення його духовного потенціалу.

Предметом дослідження виступили особливості організації учбової діяльності молодших школярів.

Об’єкт дослідження - учбова діяльність молодших школярів.

Метою курсової роботи є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості психодіагностики і корекції учбової діяльності молодших школярів.

Гіпотеза до експерименту. Аналіз діагностики і корекції учбової діяльності молодших школярів демонструє складність і особливості функціонування учбового механізму, що забезпечує наявність певного розвитку учбової діяльності, визначення якого сприяє індивідуалізації навчального процесу.

Вивчення проблеми вимагає вирішення наступних завдань:

1) З’ясувати особливості поняття про учбову діяльність;

2) Здійснити теоретичний аналіз структури учбової діяльності;

3) Провести діагностичне дослідження усних відповідей учнів;

4) Дослідити концептуальну основу психодіагностичної успішності;

5) Дослідити удосконалення учбової діяльності і вміння вчитися.

Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, теоретичної і практичної частини, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг курсової роботи становить 60 сторінок.