Вступ

У „Концепції національного виховання дітей та молоді у системі національної системи освіти” визначені пріоритетні напрями та шляхи забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

В Україні, як і в інших країнах світу, історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність українського народу. „Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури”, - так підкреслюється у Державній національній програмі „Освіта”. Мета, певна річ, повинна бути єдиною для всіх навчально-виховних закладів, громадян України. Така єдина мета є науково обґрунтованим державним стандартом, закріпленим у законах нашої держави.

Система національного виховання ґрунтується на таких фундаментальних принципах: народність, природо відповідність, культуровідповідність, гуманізація, демократизація, безперервність, етнізація, диференціація та індивідуалізація виховного процесу; систематичність і творча ініціатива учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів; зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу і продуктивною працею.

Сутність основи національного виховання відзначається ідеями національного світогляду, філософії, ідеології, засадами родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що увібрали в себе надбання національної виховної мудрості.

Саме національне виховання, що традиційно склалося на нашій землі і можливості якого ще повністю не реалізовані, містить у собі величезний потенціал щодо формування громадянина України. Адже відомо, що головною метою національного виховання завжди було і є формування свідомого громадянина України, патріота свого народу, послідовного продовжувача його традицій.

Національне виховання – це створена протягом віків самим народом світоглядно-філософська система переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв. Покликаних формувати свідомість та вартість орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь.

Аналіз практики організації виховного процесу в різних країнах доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за змістом, за характером та історичним покликанням. Важливо звернути увагу на те, що українська національна система виховання, побудована на історії, традиціях нашого народу, не являє собою замкнене коло. На кожному стані свого розвитку вона вбирала в себе педагогічні надбання народів всього світу і, насамперед, народів, що проживають на Україні. Думки про те, що виховання має чітко виражений національних характер, здавна поділяли видатні філософи, педагоги, психологи. Наявність національного змісту у виховному процесі, що покликане сприяти поверненню до джерел, поступається місцем перед суцільною бездуховністю, формує ідеали національної гармонії. Водночас чимало відомих мислителів розглядали національне питання не тільки як фактор підвищення виховного впливу на особистість, а й як основний засіб успішного розвитку та розквіту самої нації. Вказуючи на суверенне право кожної особистості на національне виховання, вони вимагали формувати кожну людину рідним сином свого народу, своєї нації. Проблеми громадянського виховання засобами народної педагогіки на основі національних та загальнолюдських моральних цінностей розкриваються в працях фундатора української педагогічної науки К.Д.Ушинського!

Зокрема, в таких працях як: „Людина як предмет виховання”, „Праця в її психологічному та виховному значенні”, „Рідне слово” та ін.

Він підкреслював значення національного компоненту, як центрального в усій освітньо-виховній роботі. Ушинський зазначав, що загальної системи народного виховання для всіх народів не існує не тільки в практиці, а й в теорії. У кожного народу повинна бути своя особлива національна система виховання. Національне виховання однаковою мірою стосується як українців так і представників усіх інших народів, що проживають в Україні. Воно передбачає надання широких можливостей представникам усіх етносів для пізнання власної історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування власної національної гідності. Національне виховання – це не тільки важливий фактор розвитку та примноження матеріального та духовного потенціалу нації, а й основа створення загальнолюдських надбань культури, гарант збереження духовної єдності поколінь, гармонізація міжнаціональних відносин.