Логопедия 15
План
1. Дібрати завдання для обстеження граматичного рівня мовлення у дітей дошкільного віку та визначити можливі помилки виконання цих завдань
2. Скласти перелік запитань для бесіди з батьками, що допоможуть виявити характер відхилень у розвитку дитини (складання анамнезу)
3. Скласти план-схему підготовчого етапу корекції сигматизмів шиплячих звуків
4. Скласти план-схему обстеження звуковимови дитини з дислалією
4. Скласти план-схему обстеження звуковимови дитини з дислалією
Дислалія – порушення вимовної (звукової) сторони мовлення за збереженої іннервації мовленнєвого апарату, що найчастіше проявляється в дитячому віці.
Ці порушення проявляються в дефектах відтворення звуків мовлення: спотвореній (ненормативній) їх вимові; замінах одних звуків іншими; змішуванні звуків; їх пропусках.
Обстеження звуковимови має два аспекти, один із яких (артикуляційний) передбачає з’ясування особливостей утворення дитиною звуків мовлення й функціонування вимовних органів у процесі мовлення. Мета другого аспекту - фонологічного - з’ясувати, як дитина розрізняє систему мовленнєвих звуків (фонем) у різних фонетичних умовах.
Обстеження починається з вивчення наявної психолого-медико-педагогічної документації, зі знайомства з результатами неврологічного й отоларингологічного обстежень. У процесі короткої бесіди логопед налагоджує контакт з дитиною й отримує загальні уявлення про особливості звукової сторони її мовлення.
План логопедичного обстеження:
1. Психологічні особливості дитини (контактність та особливості поведінки).
2. Стан слухової функції (слухова увага та сприйняття мовлення). Дослідження слухової уваги і сприйняття здійснюється в процесі упізнавання й розрізнення звучання музичних інструментів, іграшок, при визначенні напряму джерела звуку. Дослідження стану сприйняття мовлення проводиться в процесі бесіди й виконання спеціальних завдань, які містять декілька послідовних інструкцій (наприклад: «Підійди до шафи, візьми з нижньої полиці червоний кубик, поклади його на стіл поруч із олівцями»).
3. Стан моторної сфери:
- загальна моторика (природні рухи, виконання стрибків на обох ногах, поперемінно на правій і лівій нозі; маніпуляції з м’ячем піймання кинутого м’яча, підкидання над головою).
- ручна моторика (кінестетична основа рухів пальців - пальцеві проби: одночасно витягнути вказівний палець і мізинець правої, лівої руки, обох рук; одночасно витягнути вказівний і середній пальці правої, лівої руки, обох рук; покласти кисть правої, лівої руки з витягнутими пальцями перед собою, помістити вказівний палець на середній (і навпаки); з’єднати в кільце великий палець правої, лівої руки, обох рук із вказівним (середнім, безіменним, мізинцем); кінетична основа рухів пальців: почергово згинання й розгинання пальців правої, лівої руки, починаючи з великого, з мізинця; «пальчики вітаються», «гра на роялі», одночасна зміна положень кистей рук: одна стиснута в кулак, інша - з розкритою долонею; «кулак - ребро - долоня».
- артикуляційна моторика. Дослідження стану артикуляційної моторики проводиться при виконанні різних рухів, які виконуються за наслідуванням за логопедом або за мовленнєвою інструкцією:
а) для нижньої шелепи: відкрити рот, закрити рот, поперемінно відкрити-закрити рот, посовати нижньою щелепою з боку в бік;
б) для губ: «посмішка» з оскалом різців; змінювати стани - «посмішка» та «хоботок»;
в) для язика: висунути язик, тримати його по середній лінії; зробити язик широким («лопаткою»), вузьким («голочкою»"), почергово широким-вузьким; підняти кінчик язика за верхні різці, опустити за нижні різці; вузьким кінчиком язика торкнутися правого, потім лівого кутів рота;
г) для м’якого піднебіння: покашляти з відкритим ротом (язик на нижній губі), вимовити звук [а] із широко відкритим ротом.
4. Анатомічна будова периферичного відділу артикуляційного апарата. При дослідженні відзначається наявність аномалій у будові:
- губ (тонкі, товсті, укорочена верхня губа, розщелина верхньої губи: часткова, повна, однобічна, двостороння);
- зубів (відсутність зубів, зуби рідкі, дрібні, неправильної форми, діастема, поза щелепною дугою);
- прикусу (прямій, глибокий, відкритий, перехресний, мезіальний, дистальний і т.д.);
- язика (макроглосія, мікроглосія, коротка вуздечка, наявність післяопераційного вузла). Необхідно уважно вивчити поведінку язика в стані спокою. Він має бути розслабленим, не відтягуватись вглиб рота, не вигинатись угору, не відхилятись в сторони;
- твердого й м’якого піднебіння (високе або готичне; низьке; розщелина наскрізна однобічна або двостороння, наскрізна повна або неповна, субмукозна).
5. Стан звуковимови. Обстеження звуків у дітей починається з перевірки ізольованої вимови, потім досліджують звуки в словах і реченнях. Перевіряються всі групи звуків: голосні, свистячі, шиплячі, африкати; сонорні; глухі й дзвінкі за допомогою завдань, що складаються з багаторазового повторення одного звуку.
6. Стан дихальної та голосової функцій. При дослідженні дихальної й голосової функції визначається тип фізіологічного дихання (діафрагмальне, черевне, змішане), дається характеристика мовленнєвого дихання (за результатами вимови фрази, що складає з 3-4 слів (для дітей 5 років), 4-6 слів (для дітей 6-7 років) і голосу (нормальний, надмірно голосний, надмірно тихий, з носовим відтінком (гугнявий), глухий, монотонний).
7. Стан фонематичних функцій. Фонематичне сприймання: наявність певного звука в слові; демонстрація картинок з предметом, що містить певний звук; виділення з речення слова з певним звуком; добір пари до картинок зі словами паронімами.
Фонематичний аналіз: з’ясувати місце голосного у слові; виділити приголосний у кінці слова; виділити приголосний на початку слова; виділити приголосний на стикові приголосних; визначити кількість звуків у слові; визначити місце звука в слові; визначити послідовність звуків у слові.
Фонематичний синтез: скласти слова з певної кількості звуків, запропонованих ізольовано; скласти слова із звуків, поданих у порушеній послідовності.
Фонематичні уявлення: дібрати слова певної теми на заданий звук; дібрати слово на заданий звук; дібрати слово на заданий звук із вказівкою його місця в слові; дібрати слово на звук, запропонований логопедом. Також фіксуються можливості слуховимовної диференціації звуків, здатність до здійснення простих і складних форм фонематичного аналізу й синтезу, рівень розвитку фонематичних уявлень.
У результаті такого обстеження логопед отримує необхідні дані, які дають можливість зробити висновок про причини, характер складність дислалії, визначити її форму, накреслити шляхи подолання вади.