Логопедия 15

4. Мовний анамнез

4.1.Гуління, лепет, час появу та характер. Перші слова, фрази, коли вони з’явилися, характеристика.

4.2. Як ішов розвиток мови (хвилеподібно, з перервами, поступово. Причини та час відхилення в розвитку).

4.3. У якому віці помітили порушення мови.

4.4. Стан мови на даний момент.

4.5. Мовне середовище (Мова батьків, обтяження по мовному дефекту: наявні чи відсутні).

4.6. Чи були заняття з логопедом, де, коли, скільки, результати.

4.7. Ставлення дитини до свого дефекту (переживає, не усвідомлює, негативізм, приймає допомогу)

4.8. Характер порушення загальної моторики (надмірно рухливий, мало рухливий, неспокійний, метушливий, загальмований, немає координації рухів, неповороткий, немає своєчасної переключення рухів)

4.9. Провідна рука: права / ліва, були / не були спроби перенавчання

4.10. Дрібна моторика (достатня / недостатня, обмежена, судоми, параліч)

4.11. Ступінь мовного контакту (легко і швидко, вибірковий, негативізм)

4.12. Стан слуху (норма, зниження слуху, туговухість, глухота, кохлеарна імплантація)

4.13. Зір (норма, короткозорість, косоокість, амбліопія, атрофія зорового нерва, обмеження поля зору)

3. Скласти план-схему підготовчого етапу корекції сигматизмів шиплячих звуків

Підготовчий етап є обов’язковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме:

-розвиток слухового сприймання, слухової уваги та пам’яті,

-розвиток фонематичного сприймання,

-розвиток дихання,

-розвиток артикуляційної моторики.

Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови.

Починати слід з розвитку слухової уваги.

Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що «говорять» вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки.

Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки шиплячих звуків

• «Неслухняний язичок». Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти «пя-пя-пя», неначе похлопувати свій «неслухняний язичок» верхньою губою.

Артикуляційні вправи проводять доти, доки дитина не утримуватиме самостійно широкий кінчик язика біля верхніх альвеол при відкритому роті, щоб було добре видно положення язика. Крім того, дитина повинна навчитись інтенсивно видихати струмінь повітря, завдяки виконанню різних вправ на розвиток дихання.

Вправами на розвиток мовного дихання і голосу є ігри «Ехо», «Заметіль», «Задуй свічку», «Прокатай олівець», «Сніжинки летять», а також ігри на наслідування тварин.

Вправи на розвиток дихання. Спочатку виконують вправи для розвитку подовженого видиху без мовлення і діафрагмального (нижньореберного) дихання. З метою контролю над диханням логопед кладе руки на ділянку діафрагми дитини, щоб вона відчула його дихальні рухи. Застосовують такі ігри:

«Погріємося на морозі» — діти вдихають через ніс і дмухають на «замерзлі» руки, плавно видихаючи через рот, ніби гріють руки.

«Пиляти дрова» — діти стають один навпроти одного парами, беруться за руки і імітують пиляння дров: руки на себе — вдих, від себе — видих.