План

1. Автономія та самоврядування у вищій освіті.

2. Аналіз досягнень і втрат у процесі модернізації освіти в Україні (1991 – 2015 рр.) з позицій освітньої політики.

3. Взаємодія у системі «освіта – наука – ринок праці».

4. Визначення сутності ефективності та якості в системі освіти.

5. Вітчизняна освітня політика у сфері дошкільної освіти: стан і перспективи.

6. Вплив глобалізації, інтернаціоналізації та європеїзації на освітні реформи в Україні.

Інноваційна складова в трудовій поведінці працюючих передбачає необхідність поліпшення професійно-кваліфікаційної структури персоналу, розширення номенклатури спеціальностей працюючих, зростання серед останніх фахівців з вищою освітою, а також з високим кваліфікаційним розрядом.

Зв’язок між ринком праці та ринком освітніх послуг є складовою частиною системи взаємодії зайнятості й підготовки кадрів. Адже процес переходу до стійкого інноваційного розвитку поки що незабезпечений достатньою мірою кваліфікованими спеціальностями. За сучасних умов ринок праці залежить не лише від стану сфери освіти, а й від пріоритетного її розвитку.

Взаємодія ринку праці і професійної підготовки кадрів виступає одним з ключових чинників антикризової модернізації. Разом з тим вища освіта в сучасній Україні росте дуже швидкими (порівнянні з можливостями кризової економіки) темпами. Чинниками ефективної взаємодії ринку праці і системи професійної підготовки кадрів мають бути: дієва систему прогнозування потреб ринку у випускниках системи професійної освіти; соціальне партнерство між учасниками ринку освітніх послуг, бізнес-структурами та установами освіти; коректність стратегій промислової реструктуризації та інноваційно-інвестиційної політики.


4. Визначення сутності ефективності та якості в системі освіти.

1)якість освіти–певний рівень знань і вмінь,розумового,фізичного і морального розвитку,якого досягли випускники освітнього закладу відповідно до запланованих цілей навчання і виховання;

2)якість освіти як галузь соціальних послуг–здатність її органів керування і безпосередніх виробників освітніх послуг задовольняти встановлені або передбачувані потреби суспільства,окремих соціальних груп і громадян в отриманні освіти або набутті професійної компетентності.

До показників належать:

1.Знання,уміння і навички.При цьому знання розглядаються як перевірені практикою результати пізнання людиною навколишнього світу.Вони класифікуються:а)за локалізацією відображення індивідуальні,суспільні; б) за формою відображення - знакові,вербальні,образні,предметні,процедурні;в)за галузями знань –гуманітарні, математичні та ін.; г) за психологічним рівнем –знання,узнавання,відтворення,розуміння,застосування,автоматичні дії, ставлення до знання,потреби;ґ)за ступенем узагальнення –факти,явища,поняття,терміни,зв’язки,закономірності,гіпотези,теорії,методологічні знання,оцінні знання;д)асоціативна модель індивідуальних знань.

Уміння визначаються як здатність особистості ефективно виконувати певну діяльність на основі набутих знань у змінених чи нових умовах.Навички – це здатність виконувати будь-які дії автоматично,без поелементного контролю,автоматизовані вміння.За характером превалюючих психічних процесів уміння і навички класифікуються на:рухливі(моторні),чуттєві(сенсорні)й розумові(інтелектуальні).До цієї групи результатів освіти належать загальнонавчальні і спеціальні навчальні вміння,способи когнітивної діяльності.

2. Показники особистісного розвитку,а саме:розвиток інтелектуальної,емоційної,вольової,мотиваційної сторін особистості,рівень розвитку її пізнавальних інтересів і потреб,сформованість стійкої мотивації пізнання,рівень креативності студента,його вміння самовизначатися в усьому,бути суб’єктом власної освіти і розвитку,а також ступінь моральної,фізичної,екологічної та іншої розвиненості.

3. Негативні ефекти(наслідки)освіти:перевантаження і перевтома,поява дефектів здоров’я,поява відрази до навчання.

4. Зміни професійної компетентності викладача і його ставлення до праці.В освітньому процесі викладач набуває досвіду професійної педагогічної майстерності і поряд з цим–негативного досвіду.Одні поступово рухаються до свого апогею,інші вичерпують свої психічні й фізичні можливості,стають нездатними до сприйняття інновацій.

5. Ріст(чи падіння)престижу навчального закладу в соціумі за всієї розмаїтності зазначених визначень“якості освіти”в них є одне загальне

1. Відмінності між освітньою політикою, управлінням і адмініструванням у галузі освіти.

Освітня політика - діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового, організаційного забезпечення функціонування й розвитку галузі освіти.

Є складовою загальнодержавної політики, яка включає сукупність визначеної системи цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управління освітою, спрямованих на організацію науково-методичного і впроваджувального супроводу стратегії розвитку галузі. Пріоритетами освітньої політики є якість, ефективність та рівність.

Управління в галузі освіти розглядається як виконавчо-розпорядча діяльність відповідних органів виконавчої влади та інших уповноважених на тих суб'єктів щодо здійснення комплексу управлінських функцій, пов'язаних з регулюванням суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової та загальнокультурної підготовки громадян України. Відповідно до Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 року, управління освітою має бути спрямованим на організацію та забезпечення оптимальних умов функціонування галузі освіти, створення системного механізму її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях та у навчально-виховних закладах і наукових установах освіти. Визначальним у реформуванні управління освітою має стати забезпечення тісного співробітництва органів державного управління освітою всіх рівнів, навчально-виховних закладів, наукових установ, громадського самоврядування та їх відповідальності у межах повноважень; створення цілісної системи управління освітою в Україні, якій були б властиві гнучкість, демократизм, динамізм, мобільність, здатність до самоорганізації.

Управління освітою має забезпечити додержання законодавства в галузі освіти; створення рівних умов для громадян у здобутті освіти; дотримання державних вимог щодо змісту, рівня й обсягу освіти; стимулювання творчого пошуку педагогів і науковців; автономність у діяльності навчальних закладів та наукових установ; можливість індивідуального загальнокультурного та професійного становлення суб'єктів навчання; забезпечення ефективного функціонування системи освіти в умовах формування ринкових відносин, ринку інтелектуальних ресурсів.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Образовательная политика

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.