План

1. Дайте психолого-педагогічну характеристику дітям із порушеннями звуковимови.

2. Проаналізуйте вплив порушення фонематичного слуху на розвиток усного мовлення дитини.

3. Опишіть прийоми використання постановочних зондів.

4. Поясніть, як поділяють дислалію залежно від збереженості анатомічного складу мовленнєвого апарату (на які види).

5. Проаналізуйте участь батьків та вихователів у корекційно-педаготічній роботі з дітьми-логопатами. Назвіть форми роботи

6. Опишіть вправи, які пропонують виконати дитині за наслідуванням у процесі обстеження рухомості артикуляційного апарату.

7. Дайте характеристику піднебінним звукам.

8. Розкрийте ваше розуміння комплексності у роботі з подолання поліморфної дислалії.

9. Підберіть комплекс вправ для розвитку у дітей фізіологічного і мовленнєвого дихання.

10. Назвіть основні причини механічної дислалії.

11. Підберіть вправи артикуляційної гімнастики для диференціації та автоматизації звуків [х], [ г].

12. Підберіть вправи артикуляційної гімнастики для диференціації та автоматизації шиплячих звуків.

13. Дайте характеристику акустико-фонематичній дислалії.

14. Підберіть вправи артикуляційної гімнастики для диференціації та автоматизації звуків [к], [ к!].

1. Дайте психолого-педагогічну характеристику дітям із порушеннями звуковимови.

Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв. Симптомологічний рівень аналізу мовленнєвих порушень дає змогу охарактеризувати зовнішні симптоми недорозвинення мовлення у дітей, виявити ушкоджені компоненти мовленнєвої системи. Саме дані про стан сформованості структурних компонентів мовлення (фонетичного, граматичного, лексичного) є основою для направлення дітей у відповідні групи дитячого дошкільного закладу або школи.

Отже, за допомогою визначення стану сформованості мовленнєвих структур передусім вирішуються практичні завдання комплектування груп і створюються передумови для визначення характеру мовленнєвої патології.

У психолого-педагогічній (симптомологічній) класифікації порушень мовлення зазначається, які структурні компоненти мовлення є порушеними і якою мірою.

Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі групи порушень мовлення:

— фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушенним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова);

— фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень;

— лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення;

— загальне недорозвинення мовлення (ЗИМ І, II, III рівня), а також не різко виражене загальне недорозвинення мовлення (НЗНМ): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення).


2. Проаналізуйте вплив порушення фонематичного слуху на розвиток усного мовлення дитини.

Фонематичний слух і фонематичне сприймання — це тонкий систематичний слух, що дає змогу розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. Фонематичний слух є частиною фізіологічного слуху, спрямований на співвіднесення і зіставлення звуків, які дитина чує, з їх еталонами, що зберігаються в пам'яті людини впорядковано — в «решітці фонем».

Поняття «фонематичний слух» слід відрізняти від поняття «фонематичне сприймання».

З раннього віку дитина, що нормально розвивається, чує звуки навколишнього середовища, бачить артикуляційні рухи губ дорослих і намагається їх наслідувати. При цьому вона постійно стикається з різним звучанням фонем рідної мови: ті самі звуки (наприклад, голосні а, о) по-різному вимовляють дорослі і діти, чоловіки і жінки. Кожна людина має індивідуальні особливості вимовляння звуків: одна говорить тихо, інша — голосно; дитина вимовляє звуки дзвінким, високим голосом, а до росла людина — низьким і хриплим. Проте ці звукові відтінки не слугують для розрізнення звукових оболонок мовних оди ниць.

Індивідуальний варіант звучання фонем визначається не однією ознакою, а їх сукупністю, яка охоплює не тільки компоненти, що чуємо (такі, як шумові, частотні і висотні характери стики), а й зоровий образ і рухові відчуття, які виникають під час звуковимови. На думку Н. Жинкіна, до ознак звука належать і самі процеси кодування, які виникають під час переходу сигналу від периферії нервової системи до центру.

Установлено, що вже на ранніх етапах розвитку мовлення дитина «вловлює» деякі диференційні ознаки фонем. Трирічна дитина, не вимовляючи ще правильно звуки рідної мови, здат­на вже визначити, правильно чи ні вони звучать у мовленні людей, що оточують її. Це можливо завдяки наявності фонема­тичного слуху і фонематичного сприймання.

Фонематичне сприймання —це здатність розрізняти фонеми і визначати звуковий склад слова. Саме фонематичне сприйман­ня допомагає відповісти на запитання: Скільки складів у слові сом? Скільки в ньому звуків? Який приголосний звук стоїть у кінці слова? Який голосний звук усередині слова?

Правильний розвиток фонематичного слуху і фонематичного сприймання покладено в основу безпомилкового засвоєння письма і читання в процесі шкільного навчання.


3. Опишіть прийоми використання постановочних зондів.

Постановка звуку за допомогою того чи іншого зонда здійснюється наступним чином. Логопед садовить дитину на стільчик обличчям до себе. Показує йому зонди, дає їх потримати в руках і пояснює, для чого вони призначені. У дитини не повинно виникнути відчуття страху. Можна навіть придумати і розповісти історію про ці «чарівних помічниках». І тільки після цього проводиться постановка звуків.

Іноді постановку звуків за допомогою зондів проводять в положенні дитини лежачи (для додаткового розслаблення м'язів артикуляційного апарату).

Використання зондів для постановки звуків строго індивідуально. Перед постановкою звуку обов'язково проводиться відповідна санітарно-гігієнічна обробка зондів.

Зонди виконані з нержавіючої медичної сталі. Після відповідної дезінфікуючої обробки (прокип'ятити в автоклаві або піддати тепловій обробці в духовці) зонди готові для роботи.

Зонд № 1

Призначений для постановки свистячих звуків у випадку, коли дитина не може самостійно утворити жолобок уздовж середньої лінії мови (при бічному, носовому і губно-зубному вимові свистячих звуків).

У деяких випадках зонд № 1 можна використовувати для викликання звуку «Р».

Зонд № 2

Використовують для постановки свистячих звуків при їх бічному або прізубном вимові, ускладненому аномаліями прикусу.

Зонд № 3

Його використовують для постановки шиплячих звуків при їх носовому, губно-зубному або свистячому вимові. Особливо ефективна робота з ним у разі, коли у дитини великий (масивний) і неповороткий мову.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Логопедия 5

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.