План

1. Методика звукового та звуко-буквеного аналізів. Звукове моделювання. Звукове конструювання. 

2. Методика формування граматичних понять на уроках мови в початкових класах 

3. Методика опрацювання елементів лексики. Робота над засвоєнням лексичного значення слова. Види вправ з лексики. 

4. Методика вивчення морфемної будови слова на уроках країнської мови в початкових класах 

5. Методика вивчення іменника в початкових класах. 

6. Мовний розбір та мовне конструювання на уроках української мови в початкових класах. 

7. Умови успішного формування орфографічних дій. Орфографічні вправи, види, методика проведення. 

8. Переказ – одна із складових частин системи розвитку мовлення. Види переказів, методика проведення. 

9. Твір – складова частина системи розвитку мовлення.

2. Методика формування граматичних понять на уроках мови в початкових класах

Суттєві ознаки граматичних понять – лексичні, морфологічні, синтаксичні – знаходяться у внутрішній взаємодії. Специфіка їх засвоєння зумовлена високим ступенем абстракції. Для оволодіння граматичним поняттям необхідне вміння абстрагуватися від конкретного лексичного значення слів. Мислення ж молодших школярів конкретне і потребує певної наочної опори. Такою чуттєвою основою для дитини під час засвоєння граматичних понять є мовна наочність.

Засвоєння граматичних понять включає не лише запам’ятовування їх, а й введення у мовленнєву практику школярів. Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом. Одні граматичні поняття засвоюються учнями за кілька уроків (наприклад, поняття про корінь, суфікс чи префікс). Інші (іменник, прикметник, дієслово) формуються впродовж усіх чотирьох років навчання дітей у школі.

Процес формування граматичних понять умовно можна поділити на чотири етапи.

Перший етап формування граматичних понять полягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істот­них ознак поняття.

Виконанням таких розумових операцій (аналіз і синтез) учні абстрагуються від лексичного значення слів і виділяють граматичні ознаки, типові для даного мовного явища. Зокрема, для поняття «частини мови» розвиваємо у дітей вміння абстрагуватися від конкретного лексичного значення слів і об'єднувати їх за спільними граматичними ознаками (відповідають на питання - що? або що робить? що? або який?).

Другий етап формування граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв'язків між ними та введенні терміна.

Безумовно, засвоєння терміну полегшує оперування граматичним поняттям, веде до уточнення і міцного засвоєння його. Проте введення терміну доцільне лише тільки після того, як учні усвідомлять його значення на конкретному матеріалі.

Третій етап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними. Так, учні усвідомили важливу ознаку поняття «частини мови»: щоб визначити, до якої частини мови належить слово, потрібно знати не тільки його лексичне значення, а й на яке питання слово відповідає. Водночас із цим учні засвоюють і окремі граматичні ознаки частин мови: рід і число іменників та прикметників, час дієслів, опановують інші істотні ознаки частин мови – здатність іменників і прикметників змінюватися за відмінками і числами, а дієслів – за особами і числами, наявність ро­дових форм у цих частин мови.

Четвертий етап формування граматичних понять полягає в конкретизації вивченого поняття за допомогою вико­нання вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.

Запам'ятовування дітьми граматичних визначень чи правил не може бути критерієм їх сформованості, бо діти часто не вміють користуватись ними у мовленнєвій практиці. Тому переконливим прийомом перевірки знань учнів є виконання самостійних робіт, граматич­ного розбору, групування слів за певною ознакою тощо.


3. Методика опрацювання елементів лексики. Робота над засвоєнням лексичного значення слова. Види вправ з лексики.

Як самостійний розділ науки про мову лексика в початкових класах не вивчається. Учнями засвоюються лише деякі лексичні відомості (пряме і переносне значення слова, багатозначність, синонімія та антонімія). Знання, які набувають учні, мають стати лише основою для подальшого удосконалення засобів вираження думок в усному й писемному мовленні.

Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається із ознайомлення зі словом і його значенням. У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів. Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі користуються такими способами: демонстрація предмета чи малюнка (показ натуральних предметів, чучел, макетів, муляжів, діапозитивів, слайдів); використання контексту (самостійне пояснення учнями значень слів, конкретизація, введення в контекст); найпростіший словотворчий аналіз (самоскид); зіставлення паронімів (адресат – адресант), омонімів (коса); тлумачення слів – розчленування загального поняття на часткові (транспорт – це автомобілі, літаки, теплоходи), підведення часткових понять під загальні (муха, оса – це комахи); розгорнутий опис (гімн – це урочиста пісня країни); добір синонімів (рубіновий – червоний), антонімів (хутко –повільно); використання довідкових матеріалів (тлумачний словник, енциклопедії, виноски в читанках.

Завдання учителя – навчити учнів розрізняти пряме і переносне значення слів, уживати їх у мовленні. Ознайомлення розпочинається зі спостереження над спеціально дібраними текстами, реченнями, до складу яких входять прикметники (1-2-ий клас). Розширенню й активізації словника учнів сприяють спостереження за багатозначністю слів. У цій роботі передбачається: усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень; точність уживання багатозначних слів у мовленні; самостійне з’ясування учнями значень слів; вправи творчого характеру – складання речень, у яких багатозначне слово вживалося у різних значеннях, опис предмета.

Ознайомлення учнів з омонімами починається в період навчання грамоти. Діти усвідомлюють, що окремі слова однаково звучать, але мають різне значення; вчаться вживати ці слова в мовленні.

У процесі роботи над синонімами необхідно домагатися, щоб учні не тільки розуміли спільне або подібне між цими словами, а й засвоювали значення кожного із синонімів, його відмінних відтінків.

Під час ознайомлення учнів із синонімами треба допомагати їм усвідомити не тільки лексичну, а й синтаксичну їх функцію (показувати, як за допомогою синонімів можна пов’язувати речення у зв’язному висловлюванні).

Практика свідчить, що молодші школярі краще сприймають і усвідомлюють значення антонімів, ніж синонімів. Опрацювання антонімів має передусім практично-мовленнєве значення. Завдання його – показати, що використання антонімів у мовленні робить його виразним, допомагає змальовувати контрастні за значенням предмети, надаючи їм протилежних характеристик. Доцільно показати, що антоніми можуть бути: однокореневими (утворені за допомогою префіксів: хмарне – безхмарне), різнокореневі (вгорі - унизу); створені додаванням до слова частки не (світлийнесвітлий, друг - недруг).

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 19

Бесплатная работа

Закрыть

Методика преподавания украинского языка 4

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.