Основы педагогики 28

Палка любов до вітчизни, мужність у боротьбі за щастя трудящих, повага до інших народів — одна з основних заповідей народної моралі. Народна педагогіка прищеплює дітям ці чудові риси змалку через найзрозуміліше — любов до матері, сім'ї і домівки, рідного краю, де людина народилась, росте й мужніє («Як матір покинеш, то й сам загинеш», «Негідником той називається, хто рідної домівки цурається», «Грудка рідної землі дорожча від пуда золота», «Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сили набиратися»). 

Чудовим засобом посилення цих патріотичних почуттів є українські народні казки і легенди на героїчні теми, де уславлюються ті, хто відстоює честь і незалежність батьківщини.Виховання в молоді любові до вітчизни, рідної землі, гордості за свій народ та здобутки інших народів в соціальній боротьбі українська етнопедагогіка поєднувала з прищепленням ненависті до визискувачів. Український фольклор має антифеодальне й антибуржуазне спрямування, яскраво відбиває класову протилежність моралі багатих і бідних.

Облудну мораль експлуататорів викривають, зокрема, прислів'я і приказки, спрямовані проти царів, панів, багатіїв, купців і урядовців («Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять», «Тоді пани добрі, як сплять», «Один дідько, що осадник, що наш війтко»), проти панського суду, сутяжництва й хабарництва («Закон у пана, як дишло: куди направить, туди й вийшло», «Сильні та багаті рідко винуваті», «Коза з вовком тягалася — тільки шкура зосталася»), проти експлуататорської ролі релігії, церкви, духовенства («Піп і пан — то одно», «У церкві піп прикидається людям братом, а поза церквою стає людям катом»).Праця в народній педагогіці є основним критерієм оцінки моральної гідності людини.

У ставленні до ледарів народна педагогіка безкомпромісна: кожний ледар — аморальний. Той, хто не хоче працювати й хоче жити за рахунок чужої праці, — негідник і моральна потвора, тягар для суспільства («Ледар живе, аби землі важче», «Не живе — тільки дні пре», «Ледаще на віник та на смітник годяще»). Без праці моральне виховання дітей немислиме. До того ж праця істотно впливає на людські стосунки, на моральне ставлення до людей. В оточенні людей праці в дитини закладаються основи здорової моралі, ненависть до зла і соціальної несправедливості, любов до трудящих.

Народна педагогіка звертає увагу батьків на те, що правильна постановка морального виховання дітей зумовлюється його вдалим початком («Добрий початок — половина задуманого»). Вона закликає дбати про виховання з перших років життя дитини («Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках», «Нагинай гілляку, доки молода», «Гни дерево, поки молоде, учи дитину, поки мала», «Молоде на всі сторони гнеться», «Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме»), взявши під контроль її моральну поведінку («Гідність людини визначають її вчинки»).

У практиці народного виховання стало загальновизнаним з першого року привчати дітей слухати дорослих, завжди виконувати вимоги батьків. Цього принципу неухильно додержують протягом усього життя дитини в сім'ї.У народній педагогіці формуванню почуття честі приділяється велика увага. Честь є найвищою окрасою людини. Честь у трудящих завжди заслуговує найбільшої уваги. Дітей вчать змалку дорожити честю («Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю», «Чесному всюди честь, хоч і під лавою», «Честь честі шлях прокладає»).

Моральне виховання дітей — справа тонка й складна. Тут не має місця фальші, непослідовності, сюсюканню, нещирості у взаєминах між батьками і дітьми. Народна педагогіка нещадно бореться з «ножицями» у вихованні, тобто розходженнями між словами і вчинками дорослих.Вимоги моралі стосуються усіх членів суспільства і підлягають неухильному виконанню кожним. Принципи моралі стають непорушним життєвим правилом для кожної людини.

5. Суть та завдання фізичного виховання.

Мета фізичного виховання витікає з основного завдання виховання, яке полягає в необхідності підготувати всебічно розвинутих, активних та здорових членів суспільства, які органічно поєднує в собі гуманістичні і загальнолюдські позитивні риси особистості, гармонію фізичного та психічного розвитку.

Завдання фізичного виховання можна згрупувати в наступні З групи:

1. Оздоровчі завдання, що полягають у зміцнюванні опорно-рухового апарату, формуванні правильної постави, нормалізації розвитку внутрішніх органів, у покращенні діяльності центральної нервової системи, загартовуванні організму.

2. Освітні завдання, що полягають у формуванні і удосконаленні рухових умінь та навичок, у придбанні знань в області теорії, методики і організації фізичної культури і спорту.

3. Виховні завдання, що полягають в удосконаленні рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності та ін.), у зміцненні вольових якостей (волі до перемоги, сміливості, наполегливості, мужності та ін.), у покращенні психічних здібностей (уваги, пам'яті та ін.), у вихованні позитивних моральних рис, прищепленні правильних естетичних смаків. Слід підкреслити, що реалізація вказаних вище оздоровчих, освітніх і виховних завдань фізичного виховання повинна здійснюватись у певному взаємозв'язку, що потребує їх комплексного вирішення.

Основним специфічним засобом фізичного виховання людини є фізичні вправи, то б то рухові дії, які використовуються у відповідності з закономірностями фізичного виховання. В свою чергу фізичні вправи є такими видами рухових дій, які спрямовані на реалізацію завдань фізичного виховання та підпорядковані його закономірностям. Тільки за допомогою фізичних вправ здійснюється спрямований вплив на людину з метою розвитку його фізичних і духовних здібностей.