Методика преподавания истории 3

1. Історичні шкільні товариства та гуртки

Гурток є найбільш гнучкою формою, яка найчастіше стає організаційним центром цілого низки позакласних заходів.

Висока оцінка гурткової роботи невипадкова. Саме гурток дозволяє поєднувати і використовувати різноманітні форми позакласної роботи. Шкільний гурток базується на знаннях, отриманих що вивчаються на уроках. Він дає можливість організувати систематичні заняття за певною програмою і з постійним складом. Робота в гуртку перетворює учнів на активних помічників вчителя, як в проведенні позакласних заходів, так і уроків.

Успіх роботи гуртка залежить від уміння, бажання, ініціативи і знань його керівника.

Робота історико-краєзнавчих гуртків здійснюється в двох напрямах: теоретичному (бесіди, лекції, доповіді, конференції, вікторини самостійна робота).2) практичному (екскурсії, походи, експедиції).Керівник гуртка, вчитель історії, забезпечує наукове і методичне керівництво гуртком: консультує учнів, рекомендує необхідну літературу, допомагає складати плани, пам'ятки вивчення теми систематизувати, оцінювати і узагальнювати зібраний матеріал. У роботі гуртка особливу увагу слід приділяти вибору тематики, визначенню джерел і плануванню.Для визначення тематики гуртка не обов'язково мати вже готовий матеріал. Самостійна робота членів гуртка по виявленню, пошуку, збору і вивченню матеріалу є цінним і привабливим в його діяльності.

Програмою гуртка передбачається поглиблене вивчення області в цілому або окремих місцевих об'єктів, а також вивчення конкретних тем. У гуртках може вивчатися і конкретніший період в історії краю, наприклад, «Село у роки Великої Вітчизняної війни». Коли вивчається значна історична подія і показується, як вона відображалася в даній конкретній місцевості, це набуває особливого виховного і освітнього значення. Учні бачать найбільші історичні події відображені в близькому їм оточенні. Гурток працює за планом, затвердженому на зборах гуртківців на початку навчального року. План роботи може бути складений з врахуванням: 1) найскладніших питань шкільної програми; 2) питань програми, що не отримали ґрунтовного розкриття на уроках;

3) проблем, взагалі не розкритих на уроках, але наявних в програмі; 4) проблем тих, що не входять в учбову програму.

У плані визначені цілі і завдання і указуються різні форми його роботи: зустрічі з учасниками історичних подій, проведення екскурсій вечорів конференцій, випуск стінгазет, перелік індивідуальних і групових досліджень, створення краєзнавчого куточка або музею, похід або експедиція, звітний захід, терміни і відповідальні за їх організацію і проведення. Робота гуртка закінчується підсумковим заняттям. Воно може бути проведено у формі вечора або конференції. На підсумковому занятті заслуховується короткий звіт, а також кращі доповіді, що характеризують основний напрям роботи гуртка.

Основним методом роботи гуртка є самостійна діяльність вихованців. Кожен член гуртка з урахуванням індивідуальних інтересів вибирає тему і самостійно працює над нею. У результаті роботи гуртка кожен з вихованців оволодіває певними уміннями і навичками дослідницької діяльності: складати бібліографію, анотацію, працювати з каталогом, краєзнавчою науковою літературою, з документальними матеріалами, записувати спогади, збирати краєзнавчий матеріал, користуватися логічними прийомами.

Одним з найважливіших завдань гуртка є збір місцевих краєзнавчих матеріалів для подальшого використання їх в навчально-виховній роботі у школі. Вихованці із захопленням займаються збором матеріалу, пошуками історичних документів, фактів і відомостей. В процесі збору матеріалів з історії району організовуються зустрічі і бесіди з учасниками історичних подій.

Освітнє і виховне значення цих зустрічей і бесід величезне. Відомості, отримані з розповідей і бесід учасників історичних подій, є цінними історичними джерелами. Збір краєзнавчих матеріалів є важливою, але тільки першою частиною дослідницької роботи краєзнавців. Накопичення необхідних для виводів і узагальнень відомостей і фактів є як би підготовкою до власного дослідження. Всі записи розповідей і очевидців історичних подій, відомості, отримані з листування, а також архівні і музейні документи, спостереження, зібрані в походах, вивчаються, групуються по темах, систематизуються обробляються і використовуються для підготовки учнівських доповідей і повідомлень, нарисів і збірок, альбомів і виставок.

Постійно розвиваючи інтерес учнів до занять, необхідно не тільки різноманітити методи і прийоми роботи, поєднувати теоретичні і практичні заняття, але уміло їх чергувати: лекції змінювати екскурсією, переглядом діафільмів, прослуховування і обговорення доповідей, рефератів, походом або переглядом кінофільму, слайдів і тому подібне.

2. Визначте норми та критерії оцінювання знань учнів з історії

При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:

- рівень оволодіння історичними знаннями; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій і процесів; визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

- рівень умінь групування (класифікації) фактів за вказаною ознакою, розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями;

- рівень оволодіння практичними уміннями та навичками роботи з історичними джерелами; обґрунтування власного ставлення учня щодо історичної події, явища, діяча.

І.Початковий

1 - Учень (учениця) називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об’єкти

2 - Учень (учениця) називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об’єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так - ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії

3 - Учень (учениця) двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; впізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту

ІІ.Середній

4 - Учень (учениця) репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані у тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об’єкт

5 - Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій

6 - Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, встановлювати послідовність подій; користуватись за допомогою вчителя наочними та текстовими джерелами історичної інформації

ІІІ.Достатній

7 - Учень (учениця) послідовно і логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ та процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань

8 - Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв’язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об’єктів, використовуючи легенду карти

9 - Учень (учениця) оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки; синхронізує події у межах курсу, аналізує зміст історичної карти

ІV.Високий

10 - Учень (учениця) використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; порівнює і систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії

11 - Учень (учениця) володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії

12 - Учень (учениця) системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему і визначити шляхи її розв’язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її.