Зміст

1. Календарно-обрядові жанри

- колядки і щедрівки

- веснянки

- жнивні пісні

- русальські та купальські пісні

2. Родинно-обрядові жанри

- весільний обряд

3.Вербальна магія

- замовляння

4. Малі фольклорні жанри

- прислів’я і приказки

- загадки

5. Народна лірика

- соціально-побутові пісні

- родинно-побутові пісні

- пісні-балади

6. Оповідальна творчість

- легенди та перекази

- анекдоти

- казки

7. Лірико-епічні жанри

- історичні пісні

- стрілецькі, повстанські

- антирежимні

8. Дитячі фольклорні жанри

- колискові пісні

- лічилки

- забавлянки

9. Жанри новітнього фольклору

- прислів’я, приказки, афоризми

Родинно-обрядові жанри

Весільний обряд

Сватання

Стук у двері. В хаті батько й мати, молода, родичі самі ближчі.

Мати:

– Хто ви такі, що ми вас не знаємо?

Староста:

– Будемо дякувати цьому дому. Бувайте здорові, люди добрі! Хай бог вам допомагає, а ми будемо йти.

Мати:

– Прийміть від нас оцей хліб. А це зерно весною посійте, щоб хліб родив густо та рясно. Та йдіть здорові. Старий, а ти проведи гостей. А ви, гості дорогі, покуштуйте сватового хліба.

Пригощає і промовляє:

То хліб домашній, теплий хліб,

Хмільний, гарячий, щойно з печі.

На рушнику у літній вечір

Пашить, як сонце, на столі.

Тривкішого ти не знайдеш.

Зустрівся з горем, чи з бідою,

Цілушку з’їж, запий водою –

І будеш ситий цілий день.

Батько:

– Звідки приїхали? Розкажіть нам.

Сват:

– Та ось їхали в ліс по калину, шукали, шукали – не знайшли. Аж дивимося, – красується вона у вашому дворі. Під’їхали ближче, аж то Оленка. От наш красень і хоче взяти її за дружину в свою хату.

Дядько:

– Так воно таки й так.

Батько:

– А чи підеш ти, доню, за Василя?

Оленка (колупає піч, киває):

– Піду.

Мати:

– То неси, доню, рушники. (Оленка приносить рушники, перев’язує сватів).

Сват:

– То на коли ж призначаємо весілля?

Батько:

– Як відбудемо жнива, то й породичаємось.

* * *

Капнув дощик з неба –

Нам того й треба:

Людям на насіння,

Просим на весілля.

Підготовка до весілля могла тривати від кількох днів до кількох місяців. У цей час сім’я нареченої готувала придане. Обидві родини купували подарунки, різали бичка або порося, птицю, випікали багато хліба, готували різні страви, прибирали в хатах, надворі. Молоді ходили селом та запрошували родичів і знайомих на весілля.

Мати навчала дочку:

– Іди, доню, проси всю нашу родиноньку, проси щиро, щоб наша родина весела була, щоб до тебе на весілля вся прибула.

Молоді, кланяючись, просили:

– Просили батько, просили мати і ми просимо на наше весілля.

Коровай

Перед весіллям у п’ятницю печуть коровай. Ззивають жінок. Замішують тісто і виробляють парні пироги (2 руки, 2 пташки, 2 мишки, 2 квітки, 2 голубки і т.п.). Все це вкладають у коровай. Перед тим, як виробляти коровай, у матері просять благословення:

– Благослови, Боже, ще й рідная мати. Нашому дитяті коровай ладнати.

На коровай жінки приходили з борошном, яйцями, цукром:

На коровай ішла,

Коробочку яєць несла,

Зустрілі мене хлопци

Побилі яйца в коробци.

Як починали виробляти коровай, то співають:

А в нашої печі широкії плечи,

Орловиї крила, щоб коровай гнітила.

* * *

Наша піч рогоче, коровая хоче,

А припічок посміхаєца, коровая дожидаєца.

* * *

Наш коровай-тісто, пуйде через місто,

А поїде через ринок, да вбереца в барвинок.

Коровайниці мили руки в діжці від тіста і з піснями несли виливати воду під солодку вишню.

Коровайніци, да рученьки мийте,

Воду під вишеньки лийте,

Щоб вишеньки да роділіса,

Щоб дітоньки да любіліса.

Виймаючи коровай з печі, коровайниці співали:

Я пшеніцу полола,

Рученьки колола.

Дайте мені хоч кришечку,

З коровая шишечку.

Коровайниці сидять за столом, їм ділять шишечки, а вони співають:

Не сидіте, коровайниці, не сидіте,

Получилі по шишечці, то ідіте.

А є в Васіля да хресна маті,

То тут буде ночуваті,

Буде тута ночуваті,

Буде пічку розбираті,

Коровая з печі доставаті.

На воротях льон, льон, льон –

Коровайниці вон, вон.

Дівич-вечір

У суботу вранці молода із старшою дружкою скликали дружок на дівич-вечір. Усі сідали за столом і, співаючи, прикрашали квітами, стрічками ялинку.

Короваю, наш раю,

Я тебе убираю:

То в шовк, то в барвінок,

То в пахучий васильок,

То в рожеві квітки,

Щоб любилися дітки.

Готову ялинку втикали у свіжу хлібину, і стояв той хліб перед молодими протягом усього весілля.

Вечором подруги заходять до хати зі словами:

Благослови, мати,

Нам до хати зайти

Та з нашою молодою

Вечір провести.

Вони разом співають пісень, у яких славлять дівочу красу, молодість, привільне життя біля матері, висловлювали співчуття з приводу розлуки з батьками.

Лихая та свекруха –

Не рудная маті.

Ой не пустить вона тебе

Та з нами в свято погуляти.

Рудная маті поб’є –

Воно й не болить,

А свекруха слово скаже –

Серденько щемить.

Весілля

У неділю вранці молодий разом зі своїми родичами готується їхати до молодої:

Котився місяць до зірки,

Вибрався Василь до дівки.

Питається свого батенька,

Чи багато людей брати.

Мати:

Бери, синоньку, всю родиноньку,

Бери старосту старого,

Бери свашечку-багачку,

Бери свашечку-співачку,

Бо там чужая сторона,

Щоб не набрались сорома.

Батько:

Ой їдь, синоньку,

В щасливу годиноньку,

Аби привіз любу дружиноньку.

Хресна:

Йде муй синок до дівки,

Як ясний місяць до зірки.

Він питається своєї матюнки:

“Що мені там говорити?”.

Мати:

Не говори, синку, нічого,

Бо йдуть люді для того:

Там вони будуть горілку питі,

Та за тебе говориті.

Мати виводила до воріт сина, обсипала його зерном, дрібними грішми, що означало побажання успіхів, багатства.

Підходили до хати молодої, співаючи:

А де тая хата, що нашого свата,

Треба людей питаті, в якуй наш сват хаті.

Да пусті, свату, в хату,

Да на піч погрітіса,

Да на молоду подівітіса.

Сват:

Молодої в хаті немає,

Десь пушла вбиратіса,

Треба вам людей знов питатіса.

Ой давно ми вас ждалі,

Ми собі другого зятя взялі.

Завертайте коні та їдьте додому.

Де ви, люді, бариліса,

Що ви спузніліса?

Чи сіно косілі, чи гроші просілі,

Чи в соломі ночувалі,

Миші вуха об’їдалі?

Відповідь:

Німи свашеньки, німи,

Грецькую луну їлі,

Да з гори котіліса,

Луною вдавиліса.

Возьми, сватоньку, за кола

Да вижень сучок із двора.

Ще не вспілі на двур з’їхать,

Стали нас оббріхвать.

Дружки в цей час шукають молоду, викупляють (дають гроші для дружок).

Дружка:

Ой казалі вражі люди,

Що наш зять багач.

Ой казалі вражі люди,

Грошей міх, а вун

Викинув копійку, як на сміх.

(Дають іще гроші)

Я на це та й подівлюса,

Я од цього та й одвернуса,

До стіни, до зятя плечима.

(Дають іще гроші).

Дівчата впускають хлопців до молодої. Їм приколюють квітки. Дружби виносять молоду з хати і несуть до молодої в хату.

Свахи:

Благослови, Боже, і батько, і маті,

Своєму дитяті під вінцем стояті

Та з судженим шлюб узяті.

Після благословення батьків молодята йдуть до церкви вінчатися. Як ідуть до вінця, то співають:

А ми попа да й ошукалі,

Небагато за шлюб далі

Йому рубля одного,

А вун думав, що золотого.

* * *

Леті, леті, соловейко, попереду,

Да й накажи матюнци, що я йду,

Нехай зотре лавочку, я сяду

Да й на тум високому посагу.

* * *

Оступітеся да вороги,

Да не переходьте дороги,

Нехай перейде Господь Бог

Ще й рудная матюнка наперьод.

* * *

Да звінчалі Олену сілою,

Хоть сілою не сілою,

А за гроші,

Зате її Васіль хороший.

* * *

А ми в церкві бувалі, (2 р.)

Троє зіллєй держалі,

Одне зілля рута,

Друге зілля м’ята,

Третє зілля квітки,

Щоб любі ліса дітки.

Батько і мати зустрічали повінчаних з хлібом і сіллю. Гості просилися до хати:

Пусти, свате, в хату,

Нас тут небагато.

Батько запрошує гостей до столу. Усі сідають за стіл, а 2 свахи ідуть дивитися чий коровай вищий і ставлять водку.

В кінці 2-го столу ділять коровай молодої всій родині. А коровай молодого забирають додому, будуть ділити його на перезви. “Підошву” обов’язково віддають музикантам.

Вночі молоду везуть до молодого:

Відчиняйте ворота,

Везем чорта з болота.

Одчиняйте ворота,

Багатирка вже на двур іде.

Скрині да бодні везе,

Боденьки із замочками,

А сама йде у віночку.

Свекруха зустрічає молодих з образами, хлібом, частує вином і медом і запрошує в хату.

Да невістка моя кохана,

Да не одін год я тебе ждала (2 р.)

Щоб ти мене мамою назвала.

Як будеш мене мамою звати,

Буду тебе, невісточко, шанувати.

Під звуки пісні “Горіла сосна, палала” мати молодого знімає вінок і зав’язує молодій хустку, а молода причеплює свекрусі фартух.

Записано від Яцимірської Євгенії Андріївни, 1915 року народження, яка закінчила 4 кл. школи, пенсіонерки в с. Висоцьк Дубровицького району Рівненської області

Записала Рожко Юлія

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 54

Бесплатная работа

Закрыть

Материалы фольклорной практики 5

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.