Социальная педагогика
План
1. Завдання педагогічної діагностики
2. Мета роботи та завдання соціального педагога
3. Особливості соціально-виховної роботи з важковиховуваними підлітками
Список використаної літератури
3. Особливості соціально-виховної роботи з важковиховуваними підлітками
Термін "важковиховуваність" увійшов у науку в тридцятих роках минулого століття. Він означає протистояння дитини цілеспрямованому педагогічному впливу, викликаному досить різноманітними причинами, включаючи педагогічні помилки вчителів, батьків, дефекти психічного і соціального розвитку, особливості характеру, темпераменту, інші особистісні характеристики дитини. Несприйняття і опірність виховуваного педагогічному впливу найчастіше – відставання особистості у позитивному розвитку. Звідси виникнення недоліків, негативних властивостей, хибність настановлень у поведінці, хворобливих потреб і т.і.
Важковиховуваність– прояв негативного в поведінці людини, конфліктний стан, вроджене несприйняття запропонованих настанов. В результаті можна назвати три істотні ознаки складових змісту поняття "важкі діти": такі діти досить часто характеризуються відхиленням від норми поведінки; порушення поведінки таких дітей важко піддаються виправленню; ці діти особливо потребують індивідуального підходу зі сторони вихователя та уваги однолітків.
Питання щодо причин важковиховуваності дітей багатоаспектне і дуже проблематичне. В одній із останніх робіт з питання виховання “ важких дітей”, виданих на Україні, Е.П.Погребняквизначивтакі причини важковиховуваності, якбезнадзорність і неправильне виховання в сім’ї.А.І.Кочетовобґрунтовує три групифакторів:бездоглядність, педагогічні помилки, допущені у сімейному і шкільному вихованні, і другорічництво.
До помилок шкільного виховання можна віднести:
домінування словесних методів;
недостатнє використання виховних можливостей дитячого колективу;
відсутність тісних контактів з сім'єю і громадськістю;
пасивність школярів організації дозвілля в позанавчальний час;
безініціативність у роботі з морально неблагополучними сім'ями.
Робота з важковиховуваними підліткамибазується на блокування негативного і посилення, розвиток позитивного.
Сутність перевиховання можна уявити шляхом вирішення головних суперечностей у внутрішньому світі дитини:
• суперечність між провідними позитивними якостями і основними особистісними недоліками;
• зіткнення між негативними якостями, вирішення яких відбувається з великими труднощами і потребує тривалого педагогічного впливу;
• суперечність між потребами позитивних вражень, сприятливим станом у колективі і негативними якостями, які заважають зайняти певне місце, завоювати авторитет;
• суперечність між поставленими цілями і результатами діяльності щодо їх досягнення, тобто між свідомістю і поведінкою, між бажаним, очікуваним і досягнутим.
Звідси можна зробити загальнийвисновокщодо розуміння природи важковиховуваності: там, де природні суперечності між ставленням до світу і до себе стають конфліктними, поглиблюються, загострюються, а не вирішуються, з'являються внутрішні передумови для відхилення у поведінці, а потім і для утворення недоліків негативних якостей. Оскільки досить часто наявне неадекватне ставлення до себе, ми спостерігаємо у важковиховуваних прояв саме таких негативних якостей, як завищена самооцінка, відсутність самодисципліни, самокритичності, вимогливості до себе, суб'єктивізму при оцінці інших, пошуки задоволень сумнівного характеру. В результаті змінюється і ставлення до інших людей, в першу чергу до батьків та педагогів.
Практика засвідчує, що при виборі прийомів корекції особистості в школі склалисядві протилежні концепції.
Перша, найбільш поширена, характеризується тим, що важкого підлітка вважають поганим, невиправним. До нього ставляться недоброзичливо, постійно фіксуються його порушення у поведінці, його засуджують і карають. На позитивних рисах особистості увага не зосереджується. Внаслідок цього у підлітка з'являється озлобленість, жорстокість, бажання помститися педагогам, що його скривдили, і ровесникам за байдужість до його проблем. Такий підхід Е.Ш. Натанзон називає тактикою байдужого фіксування проступків і засудження вихованців.
Другаконцепція передбачає, що у кожного вихованця є прагнення до хорошого, а погане його самого пригнічує і викликає в нього страждання. Але підліток неспроможний самостійно зосередити свої зусилля на виправленні помилок. Він потребує допомоги доброго і вдумливого педагога. Крім того, у свідомості підлітка весь час відбувається боротьба позитивних і негативних тенденцій. Включення підлітка у здійснення морально-цінних вчинків сприяє посиленню позитивних тенденцій і безболісному витисненню негативних. Така концепція, як відомо, реалізована в педагогічній системі А.С. Макаренка і характерна для кращих педагогів. Тактику, яка базується на такій концепції, можна назвати тактикою проектування позитивних якостей особистості і організації досвіду її правильної поведінки. Ця тактика заснована на особливо важливих у роботі з важковиховуваними підлітками принципах педагогічного оптимізму, поваги до підлітка, розуміння його душевного стану, зацікавленості у його долі.
Аналіз педагогічної літератури дозволив визначити такіетапи процесу перевиховання:
• перший етап - налагодження контакту з вихованцем, пробудження у нього бажання змінитися;
• другий етап - спостерігається процес зміни на краще і закріплення позитивних якостей. Під впливом різноманітних прийомів педагогічного впливу, які застосовуються у взаємодії з усією навчально-виховною роботою, підліток поступово включається в життя і діяльність колективу. Цей стан є мовби своєрідним тренінгом на спроможність налагодити здорові взаємостосунки з педагогами, учнями, батьками;
• третій етап - поступове набуття позитивними якостями міцності і стабільності завдяки вольовим зусиллям вихованця, оволодіння досвідом правильної поведінки.
Методичною основоюструктурно-функціональної моделіє теорія особистості В.А. Ядова, К.А. Абдульханової-Славської. Суть теоріїполягає в тому,що соціальна поведінка особистості визначаєтьсядиспозиціями, тобтоузагальненими установками чинити певним способом відповідно до обставин.
Найбільш важливізавдання реабілітаційної діяльності:
1.Відновлення чи компенсаторний розвиток способів задоволення потреб підлітків з фізичними і психічними відхиленнями у розвитку.
2.Правовий захист "соціальних сиріт" та підлітків залишилися без батьківської опіки.
3.Відновлення сенсорного досвіду у підлітків, котрі м затримку у психічному розвитку за допомогою індивід1 них програм розвитку.
4.Відновлення структури ігрової та навчальної діяльності.
5.Відновлення соціального статусу в сім'ї, колективі ровесників, суспільстві, що залежить від найближчого мікро середовища, але у взаємодії самого підлітка і його оточення.
6.Відновлення навичок спілкування. Воно залежить від рівня психологічної культури дитини і будується на основі індивідуальної реабілітаційної програми та програм організації дозвіллєвої діяльності.
7.Відновлення необхідного рівня освіти, тобто оволодіння базовим компонентом змісту освіти.
8.Створення умов для професійного навчання підлітків з різним рівнем освіти. Виконання цього завдання забезпечується створенням цілісної інфраструктури реабілітаційного професійного прискореного навчання.
9.Створення умов для самореалізації у професійній діяльності. Це завдання вирішується за умови створення цільових місць для підлітків і створення умов для професійного зростання і самореалізації в межах цієї професійної діяльності, що сьогодні вкрай складно.
Звичайно, всі розуміють, що затрачені сьогодні кошти на реабілітацію 15-17-річних не завжди дозволяють одержати позитивні результати, оскільки певні їх установки в цей період є уже досить усталеними. Це свідчить про те, що можливість рецедиву у цьому віці досить висока. Тому пріоритетними можна вважати сьогодні перші шість завдань.
Функції соціально-педагогічної діяльності можна віднести до цілісного процесу реабілітації неповнолітніх, а також використати їх у ході вирішення конкретного реабілітаційного завдання.
Об'єктивним показникомефективності реабілітаційної діяльностіє соціальнідосягнення особистості.
Реабілітаційна робота з девіантними підлітками передбачає її здійснення у кілька етапів:
діагностичний (що дозволяє виявити інтереси, потреби, моральні цінності, позитивні якості дитини, самосвідомість і самоповедінку);
профілактичний (передбачає усунення причин і чинників, які викликають відхилення у поведінці і розвитку особистості);
корекційний (передбачає роботу з конкретними відхиленнями і спрямований, в першу чергу, на самого підлітка).
Враховуючи міру девіантності дітей, а також їхню ізоляцію від таких основних інститутів соціалізації, як сім'я, школа, поселення в школу-інтернат можна вважати відправною точкою соціальної реабілітації. Це відбувається тому, що підлітки попадають у спеціально організоване середовище. Нове позитивне середовище завжди "працює" на розвиток особистості, на формування в неї розумних потреб, духовних запитів, самостійності й активності.
Основними характеристиками педагогічних технологійдослідники називаютьсистемність, концептуальність, науковість, інтегративність, гарантованість результату, відтворюваність, ефективність, якість навчання, його мотивованість, новизну, алгоритмічність, інформаційність, оптимальність, можливість трактування чи перенесення в нові умови.
Список використаної літератури
1.Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 134 с.
2.Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика: Курс лекций. – М., 1999.
3.Євтух М.Б. Соціальна педагогіка. – К.: МАУП, 2003.
4.Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка. – К., 1997.
5.Мигович І.І. Соціальна робота /Вступ до спеціальності. – Ужгород, 1997.
6.Мудрик А.В. Социальная педагогика. – М., 1999.
7.Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов высших педагогических заведений. – М., 2002.
8.Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М., 2001.
9.Платонова Н.М. Основы социальной педагогики. – СПб, 1997.
10.Социальная педагогика: Курс лекций /Под общей ред. М.А.Галагузовой. – М., 2000.
11.Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й. Капської. – К., 2000.