Формирование компетенций школьников путем использования информационно-коммуникационных технологий на уроках мировой литературы

Зміст

Рецензія

Анотація

Опис досвіду

Вступ

Основна аналітична частина

Висновки

Конспекти уроків

О.Уайльд. Казка «Хлопчик-зірка». Головний конфлікт і характеристика персонажів казки «Хлопчик-зірка».

Символічний зміст назви твору

Урок узагальнення та систематизації вивченого протягом року матеріалу у 9 класі

Життєвий і творчий шлях Й. В. Гете

Виховна година-презентація «Поринути в мелодію Краси»

Інтерактивні форми роботи на уроках зарубіжної літератури в 7 класі

Застосування інтерактивних методів навчання в процесі вивчення монографічної теми на прикладі життя і творчості Вальтера Скотта

Урок. «Історія, одягнена в роман» (Вальтер Скотт «Айвенго». Історичний роман)

Фотографії

Бібліографія 

Застосування інтерактивних методів навчання в процесі вивчення монографічної теми на прикладі життя і творчості Вальтера Скотта

Вступ

Вивчення монографічної теми в школі є однією з найголовніших тем і вирішальних факторів ефективності викладання вчителями і вивчення учнями світової літератури. Від того, як буде побудована монографічна тема, яким буде її зміст і виклад, залежить не тільки їх літературна освіта, а й система патріотичного, релігійного, морально-етичного, естетичного виховання.

Під час вивчення монографічної теми досить вагомою проблемою є незадіяність вчителем всього класу. Та завдяки застосуванню інтерактивних методів навчання ця проблема має вирішення.

За роки незалежності Україна зробила значні кроки в реформуванні системи середньої освіти. Впровадження нових стандартів, перехід на нові методи й методики навчання, введення сучасної технології оцінювання знань учнів, розмаїття вітчизняних методичних шкіл, новаторські пошуки вчителів засвідчують успіхи української школи, наближення вітчизняної освіти до світових стандартів.

У державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») зазначається, що «Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного й культурного розвитку суспільства».

Отже, провідним напрямком сучасної освіти є формування активної особистості. Вона має бути здатною самостійно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до нових умов життя; творчо мислити, грамотно працювати з інформацією, бути контактною в різних соціальних групах, вміти адекватно реагувати на життєві виклики, самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.

Вирішити ці завдання в межах традиційної системи можна лише за умови звернення до активних методів навчання (дослідження, рольова гра, дискусія, діалог, дебати, пресконференція) та інтерактивних методів (робота в парах, в малих групах, інтерактивних вправ «створення асоціативного куща», «презентація», «ажурна пилка», «мікрофон», «незакінчене речення» тощо). З усього розмаїття сучасних прийомів і засобів форми групової роботи учнів є досить ефективним, тому що вони не приглушують класно-урочної системи і водночас допомагають реалізувати принципи особистісно зорієнтованого навчання.

На жаль, ця форма не має належного місця на уроках світової літератури, і вчителі лише епізодично вдаються до організації навчання школярів у групах. Ще Виготський Л. твердив, що в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно.

До питання «застосування інтерактивних методів на уроках літератури» зверталися Л.Пироженко, О.Пометун, О.Рудницька, А.Сергієнко, Л.Щербина, М.Скрипник, Н.Суворова, В.Сухомлинський, О.Шаталов та інші.

Застосування групових методів навчання досліджували: М.Виноградов, Н.Дяченко, В.Нотов, К.Волкова, І.Первін, В.Шпалінський, О.Пометун, Л.Пироженко та інші.

Над впровадженням інтерактивних методів навчання на уроках літератури працює Т.Карнаух, Л.Варзацька та Л.Кратасюк. Ці праці безпосередньо пов’язані з вивченням монографічної теми в школі, якою займаються всі методисти, тому що вона є домінуючою у процесі вивчення світової літератури. Її особливості висвітлені у працях Т.Курдюмової, Т.Чирковської, І.Каплана, Т.Бугайко, М.Рибнікової, Є.Пасічника, Л.Мірошниченко, Н.Волошиної та ін.

Актуальність цього питання полягає у:

–недослідженості належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення та експериментальної перевірки інтерактивних методів навчання в процесі вивчення монографічної теми на уроках світової літератури;

–критичному аналізі використання активних методів навчання й потребі з’ясувати співіснування традиційних та інноваційних форм роботи під час вивчення монографічної теми;

–потребі запровадження інноваційних форм навчання як важливого засобу підвищення ефективності уроку.

Застосування інтерактивних методів навчання у процесі вивчення монографічної теми ми відтворили на прикладі опрацювання в 7 класі життя і творчості Вальтера Скотта. Життя цього письменника є дуже цікавим і різнобічним. Учні захоплюються його особистістю. Його життя і творчість послужать учням прикладом у майбутньому, формуватиме певні моральні якості.

Життєвий і творчий шлях В.Скотта досліджували Дайчес Девід, Пірсон бескет та ін.

Критичний аналіз науково-методичної літератури дає підстави зробити висновок про відсутність відомостей про застосування інтерактивних методів навчання в процесі вивчення монографічної теми «Життя і творчість Вальтера Скотта». Актуальність та недостатню розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження: «Застосування інтерактивних методів навчання в процесі вивчення монографічної теми на прикладі життя і творчості Вальтера Скотта».

Робота має зв'язок з науковими планами, програмами та дослідженнями кафедри української мови та методик викладання з теми «Нові підходи до вивчення особи письменника в школі».

Об’єктом дослідження є процес вивчення монографічної теми з використанням інтерактивних методів навчання на уроках світової літератури.

Предметом дослідження є методика застосування інтерактивних методів на уроках літератури під час вивчення життя і творчості Вальтера Скотта та перспективи її застосування у шкільному курсі світової літератури. Це невичерпне джерело для вивчення, спостереження і знахідок.

Мета полягає у дослідженні та вивченні монографічної теми з використанням інтерактивних методів навчання та розробці науково-обґрунтованої методики.

Гіпотеза дослідження: вивчення монографічної теми з використанням інтерактивних методів навчання на прикладі творчості Вальтера Скотта буде ефективним, якщо будуть дотримані правила організації інтерактивного навчання: залучення всіх учнів, певна їхня психологічна підготовка та підготовка приміщення, створення атмосфери довіри, природності, невимушеності.

Мета і гіпотеза дослідження зумовили розв’язання таких завдань:

–опрацювати і проаналізувати методичну літературу з теми дослідження;

–дослідити і вивчити стан проблеми у шкільній практиці;

–розробити методику викладання монографічної теми із застосуванням інтерактивних методів навчання;

–перевірити на практиці ефективність цієї методики.

Методологічною основою дослідження є комплексний підхід до основних положень вітчизняних вчених про важливість монографічної теми у процесі вивчення літератури, а також доцільність використання інтерактивних методів навчання.

Для розв’язання поставлених завдань використовувались методи наукового пошуку.

Теоретичні: аналіз літературознавчих, монографічних, методичних праць для вивчення стану теоретичної розробки проблеми, порівняльний аналіз навчальних програм, шкільних підручників, узагальнення педагогічного досвіду для визначення теоретико-методичних засад дослідження; теоретичний метод моделювання застосовано для визначення предмета, об’єкта, гіпотези дослідження.

Емпіричні: діагностичні методи (бесіди з вчителями, учнями, анкетування); обсерваторні методи (спостереження, самоспостереження, аналіз уроків); експериментальні методи для з’ясування ефективності моделі та її впровадження.

Математичної статистики: для статистичної обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження: експериментальною базою дослідження стала Майківська ЗОШ І – ІІІ ст. Гощанського району Рівненської області. Експериментом було охоплено 40 учнів 5 – 7 класів.

Новизна:

–визначено і проаналізовано науково обґрунтовану педагогічну систему, яка гарантує досягнення певної навчальної мети;

–створено та експериментально перевірено методику вивчення монографічної теми в школі із застосуванням інтерактивних методів навчання;

–узагальнено і систематизовано на основі різних джерел відомості про монографічну тему й інтерактивні методи;

–визначено показники і рівні сформованості знань і вмінь учнів.

Практичне значення:

Напрацьований матеріал, теоретичний і практичний, можна використати під час вивчення курсу світової літератури в загальноосвітніх закладах.

Розділ І. Теоретичні основи вивчення монографічної теми із застосуванням інтерактивних методів навчання на уроках світової літератури

1.1. З історії вивчення монографічної теми на уроках літератури

Слід зауважити, що необхідність розробки даного питання усвідомили ще античні мислителі. Так, численні учні Сократа (V – ІV ст. до н.е.) вирішили записати біографію свого учителя з метою закарбування його імені в пам’яті нащадків, а за доби Середньовіччя в європейських країнах, де було поширене християнство, у схоластичних школах учні вивчали «житія святих». Видатний поет і філософ доби італійського Відродження ХІV ст. Ф.Петрарка написав біографії 23 античних митців, а російські діячі ХVІІІ ст. М.В.Ломоносов та М.І.Новиков у своїх працях торкалися питання вивчення як творчості, так і особистості митця. Відомий критик В.Г.Бєлінський вважав: «Видовище життя видатної людини є завжди прекрасним видовищем: воно підносить душу, спонукає до діяльності». У другій половині ХІХ ст. завдяки зусиллям В.П.Острогорського це питання виокремлюється у самостійну проблему і набуває свого розвитку і сьогодні.

Традиційна методика викладання світової літератури має у своєму арсеналі численні праці провідних зарубіжних (здебільшого російських) та вітчизняних науковців та методистів другої половини ХХ ст. стосовно вивчення біографії письменника у шкільному курсі (Т.Курдюмова, Т.Чирковська, І.Каплан, З.Рез, В.Голубков, В.Дробот, В.Маранцман, М.Рибникова, Т.Бугайко, О.Мазуркевич, Є.Пасічник, Л.Мірошниченко та багато інших).

Сьогодні не можна погодитися з усім тим, що раніше пропонувалося втілювати на практиці, адже заідеологізованість літератури вимагала і специфічного ставлення до вивчення біографії письменника.

Та навряд чи можна заперечити думку І.Каплан, що «знайомство з біографією часто є своєрідним вступом та коментарем до творів письменника, які вивчатимуться в класі, сприяє розвитку мислення, уяви, усного та письмового мовлення учня, виховує навички роботи з підручником…» та що «виховний вплив історії життя письменника можливий тільки тоді, коли уроки, присвячені біографії, залишаться у пам’яті, яскраво закарбуються в душі учнів, зумовлять особисте ставлення до письменника, змусять підлітків мислити, відчувати, уявляти. Не можна також не погодитися з тим, що, «знайомлячи школярів із біографією письменника, вчитель має прагнути відтворити його складний духовний світ».

Добір авторів та їхніх творів у шкільному вивченні за радянських часів мав відповідати критерію моральності. Але у цьому контексті зарубіжні письменники, життя і творчість яких вивчалися в курсі російської літератури, часто ставали або «революціонерами», «бунтарями» проти суспільного устрою (Мольєр, Байрон, Міллер, Сервантес, Бальзак), або взірцем для наслідування (Гете, Шекспір).

Добір біографічних матеріалів потрапляв у певну «кристалізацію» відповідно до виховної мети предмета: висвітлювались лише позитивні грані життя і творчості письменника, що підносило особистість митця над буденністю, «канонізувало» його у свідомості школяра. Що ж до негативних фактів життя письменника, то вони або замовчувалися, або перетлумачувалися як «непослідовні переконання», «прикрі факти», «вплив буржуазної моралі» тощо.

Проте не слід забувати, що саме у цей період формуються шляхи дослідження біографічного матеріалу, активно розробляються основні методи, прийоми та форми роботи щодо викладання і вивчення біографії письменника в школі. Кожен вчитель-методист, який звертався до розроблення цієї проблеми, намагався створити власну систему. Та все ж таки цілісного, системного підходу до вивчення монографічної теми загалом у шкільному курсі (а не на прикладі окремих тем) ще не було.

1.2. Особливості вивчення монографічної теми на уроках літератури

Народження нової шкільної дисципліни «Світова література» - унікальне явище.

Виникла нагальна потреба у виробленні нових підходів до вирішення питання вивчення біографії письменника та специфіки її викладання у середніх і старших класах.

Стосовно вимог до змісту біографічних відомостей, зафіксованих у чинних програмах, виникає ціла низка питань, пов’язаних із методикою викладання монографічних тем на уроках зарубіжної літератури.

Монографія (грец. monos – один і grafo – пишу) – наукові видання, присвячені дослідженню однієї теми чи проблеми, виконане одним чи кількома авторами. Наприклад, якими критеріями керуватись у доборі, обсязі та змісті матеріалу за рубриками «Короткі відомості про автора», «Життєвий і творчий шлях письменника», «… як представник … літературної доби, напряму, угруповання, школи» тощо. Та й в «Основних вимогах до знань та вмінь учнів» чинних Програм виокремлюються знання школярами коротких відомостей, найважливіших подій або головних етапів життя та творчості письменника. Проте головним із головних завдань предмета є не створення «галереї образів видатних письменників», а насамперед «уміння школярів «сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність, особливості індивідуального стилю автора, розглядати його в контексті розвитку культури».

Якою ж має бути система викладання монографічної теми, якщо йдеться про митця, творчість якого вивчається учнями протягом кількох років (Р.Бернс, О.С.Пушкін, М.В.Гоголь, А.П.Чехов, Ф.Тютчев)? Який шлях дослідження біографії письменника з науково-методичного погляду доцільніше обрати у контексті твору, що вивчається? Якою має бути система методів, прийомів, форм навчальної діяльності під час вивчення, скажімо, біографії письменника-основоположника історичного роману? Який виховний вплив на формування особистості школяра, його духовно ціннісних орієнтацій матиме біографія митця, у житті якого, з педагогічної й моральної точки зору, навряд чи можна знайти взірці для наслідування (алкоголізм, наркоманія, прагнення тілесних насолод)? Коло окреслених питань не вичерпує цілком проблем, що хвилюють сьогодні вчителів-практиків, вимагає системного їх розв’язання.

Вивчення біографії письменника у середніх та старших класах має свою специфіку, яка зумовлена психолого-віковими особливостями школярів. Так, п’яти-восьмикласники, поступово озброюючись знаннями елементів аналізу твору, не в змозі повною мірою осягнути особливості світогляду, ідейних, духовних, естетичних, етичних переконань письменника, тому доцільно розглядати його життєвий і творчий шлях у цьому випадку недоцільно. Відомості про письменника, які отримують учні середніх класів, матимуть фрагментарний характер, стануть фоновими знаннями у процесі осягнення змісту художнього твору. Наприклад, п’ятикласники зрозуміють чому відомий англійський письменник Редьярд Кіплінг у своїй творчості часто звертається до опису дивовижного світу Індії, якщо дізнаються, що митець провів дитинство у цій країні та на все життя полюбив її. Або навряд чи зрозуміють восьмикласники лірику Франческо Петрарки, якщо не знатимуть історію його кохання до Лаури.

У вивченні монографічних тем простежується тенденція до органічної єдності у вивченні життя письменника та ідейно-художнього змісту його творчості в контексті історико-літературної доби.

Елементи монографічного підходу в літературній освіті учнів вже маємо в 5 – 6 класах. Але власне монографічні теми розпочинаються з 7 класу. До їх структури входять такі 4 складники:

1. Розповідь про особу письменника.

2. Певна кількість його творів для їх текстуального опанування.

3. Теорія літератури.

4. Твори для самостійного читання вдома.

А в 9 – 11 класах, крім цих складників, на завершення монографічної теми подається також інформація про вшанування пам’яті письменника, значення його творчості, її світову славу, зіставлення цієї творчості з нашою дійсністю, а також написання класного чи домашнього твору.

Для того, щоб уроки, присвячені вивченню монографічної теми, були на належному рівні, учителю необхідно:

–продумати структуру та зміст монографічної теми відповідно до кількості годин, відведених програмами на вивчення художнього твору, визначити роль, місце і обсяг і доцільність використання біографічних відомостей у системі аналізу програмового твору;

–добираючи матеріал до викладання біографії митця, врахувати матеріал підручника, в якому вміщено відомості про письменника;

–добирати й формувати матеріал із найбільш значущих, яскравих біографічних фактів, які допоможуть учням розкрити духовність, громадянськість письменника; у цьому плані допоможе широкий спектр мемуарної літератури, епістолярної спадщини, щоденникових записів тощо;

–намагатись дати школярам уявлення про творчу індивідуальність письменника, його світоглядні позиції, духовні шукання, громадянські переконання, соціальний досвід;

–акцентувати увагу школярів на викладі того біографічного матеріалу, який ліг в основу твору, що вивчається, - це допоможе пояснити звернення письменника до тієї чи іншої теми, проблеми, образів, мотивів тощо;

–поєднувати продуктивний підхід з розвивальним, евристичним у вивченні монографічної теми, застосовуючи на практиці інтерактивні методи навчання;

–урізноманітнювати форми роботи і види діяльності учнів під час вивчення біографічної теми, залучати їх до підготовки і проведення уроків (пошукова, дослідницька діяльність).

Щоб належним чином побудувати урок літератури, слід найперше продумано його спланувати. Загальноприйнятою є така схема поурочного плану: 1. Тема. 2. Мета – навчальна, розвивальна, виховна. 3. Тип уроку. 4. Основні методи. 5. Засоби (унаочнення). 6. Джерела – критична література. 7. План та хід уроку. 9. Самостійна робота учнів, роздавальний матеріал. 10. Виявлення знань учнів, їх застосування. 11. Систематизація та узагальнення вивченого. 12. Домашнє завдання та його інструктаж.

Правильно, чітко визначена тема дає поштовх до обрання одного з типів уроку – сприймання художнього твору, осмислення сприйнятого, аналіз вже осмисленого твору, систематизація і узагальнення вже проаналізованого і формування теоретично-літературних понять, урок повторення і вивчення здобутих знань, урок застосування сформованих умінь аналізу.

Тип уроку у свою чергу «диктує» один з методів – чи то з групи словесних методів – виразно-художнього читання, активна шкільна лекція з її різновидами (вступна, оглядова, настановча, асоціативна, нарисова, підсумкова); бесіда з такими різновидами, чи то з групи наочних методів – ілюстрування, програмування, демонстрування, чи то з групи практичних – планування, тезування, конспектування, реферування, анкетування тощо.

Залежно від наявних у школі фондів наочності, учитель підбирає один із видів слухового чи зорового унаочнення: схематичне (таблиці), образотворче (репродукції портретів, малюнків, технічні засоби (програвач, епідіаскоп, магнітофон, телевізор тощо).

1.3. Застосування інтерактивних методів навчання у процесі вивчення монографічної теми

Соціально-економічні зміни, що відбулися в нашому суспільстві, процеси гуманізації сучасної освіти значною мірою сприяли пошуку навчальних предметів. Сьогодні перспективи розвитку багатьох шкільних дисциплін закономірно пов’язують з впровадженням інтерактивних методів навчання.

Слово інтерактив означає взаємодіючий. Іншими словами – це здатність взаємодіяти, або діалогізувати з чимось (наприклад, комп’ютером), кимось (людиною, героєм твору). Інтерактивне навчання насамперед – діалогічне навчання, під час якого вчитель взаємодіє з учнем (або учень з учнем) на рівних, без домінування однієї думки над іншою. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Обираючи таку форму навчання, педагог перестає бути носієм суто інформаційних функцій, його роль – заохочувати школярів до самопізнання.

Інтерактивне навчання –явище не нове. Згадаймо філософію Платона, який жив за кілька століть до нашої ери. За його твердженням істина народжується в діалозі, який переростає у полілог. Частково вони використовувались в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки – роки масштабного реформування шкільної освіти. Застосовувані в той час бригадно-лабораторний та проектний методи, робота в парах, виробничі та трудові екскурсії й практики були передовим словом у світовій педагогіці. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В.Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70 – 80-х років (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є.Ільїна, С.Лисенкової тощо). Сьогодні плідно досліджує цю ідею О.Пометун, Г.Токмань.

Суттєвою ознакою сучасної освіти, а також її методик, є наголос на толерантному ставленні до особистості учня. А воно саме і є важливим чинником – складником інтерактивних технологій. Звичайно, опонентів інтерактивного навчання вистачає. Вони не згодні з деякими методами і формами проведення таких уроків, які, на їхню думку, зменшують роль учителя в навчальному процесі, підривають його авторитет.

Саме ця думка спростовується досвідом проведення уроків з літератури, де вчитель і учень спілкуються, аналізують, досліджують, спостерігають, діляться результатами власного досвіду, дискутують і взаємозбагачуються. Для вчителя це постійний стимул для підвищення свого фахового рівня, набуття практичного досвіду, самовдосконалення і вдосконалення якості навчання. Тільки той учитель, якого поважають і якому довіряють учні, здатний зацікавити їх, повести за собою, викликати бажання прочитати ту чи іншу книгу. Цьому сприяє і сам предмет – у вивченні літератури закладені глибокі душевні переживання, найболючіші проблеми людства, його віковий досвід: любов і ненависть, збагачення і самопожертва, проблема життєвого вибору.

На уроках літератури, а саме під час вивчення монографічної теми, нові технології навчання спрямовані на розвиток таких здібностей: здатності бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, трансформувати та синтезувати інформацію, здійснювати пошук, дослідницьку діяльність. Звісно, обравши певну (нову для себе) технологію викладання, вчитель якоюсь мірою ризикує, бо участь у ній не може бути точно спрогнозована, тому завжди можлива помилка. Але не треба цього боятися і звинувачувати себе в помилковості вибору, тому що, по-перше, література непередбачувана щодо своєї відкритості до прочитань. По-друге, людина має внутрішнє джерело нового в собі – тож раптова зміна навчальної ситуації та імпровізації – явище цілком нормальне. Чим майстерніший і неординарний учитель, тим більше він ризикує, проте й більше виграє.

Спробуємо розглянути сучасні інтерактивні методи навчання, які доцільно застосовувати у викладанні світової літератури, зокрема, під час вивчення монографічної теми.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок, вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Як свідчать дослідження сучасної дидактики, одне з найважливіших завдань стратегії активного навчання полягає у зміні форми спілкування в освітній діяльності. Ця зміна означає перехід від монологічного до діалогічного навчання. Організація такого процесу спілкування передбачає використання відповідних методів навчання, які переважно базуються на інтерактивних вправах.

Під інтерактивністю розуміється не тільки процес взаємного впливу об’єктів, а й спеціально організована пізнавальна діяльність, котра має яскраво виражену соціальну спрямованість. Отже, до інтерактивних можуть бути віднесені ті методи навчання, які організовують процес соціальної взаємодії, у процесі чи внаслідок якої в її учасників виникають нові знання. Термін «інтерактивне навчання» означає певний порядок інформаційної взаємодії між суб’єктом навчального процесу і навчальним середовищем. Однією з основних умов інтеракції є наявність проблеми та робота над нею в групах (парах, трійках), прийняття узгодженого рішення й діалог за підсумками роботи. При такій організації навчального процесу діалог спрямований на пошук загальних знаменників, розширення і можливу зміну власного погляду, відвертість у взаємовідносинах. Отже, інтерактивне навчання – передусім діалогічне мовлення, якому притаманна тісна взаємодія викладача і учня.

При виборі інтерактивного методу навчання мають бути додержані відповідні правила організації такого навчання:

–до роботи залучаються (тією чи іншою мірою) всі учасники навчального процесу;

–вони повинні мати певну психологічну підготовку;

–клас ділиться на групи і підгрупи;

–до заняття відповідно готується приміщення (наприклад, столи ставляться «напівколом», щоб кожен учень сидів обличчям до ведучого і мав змогу спілкуватися в малій групі);

–учитель розробляє відповіді матеріали для творчої роботи;

–учні налаштовуються на неухильне додержання процедури і регламенту;

–створюється атмосфера довіри, природності, невимушеності, приємної бесіди.

Урок має бути ефективним (досягти поставленої мети) і оптимальним за структурою. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням, насамперед, усвідомити, для чого вивчати певний матеріал. Отже, суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну зацікавленість, усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих внутрішніх підвалин: мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності – не може бути ефективного пізнання.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголом» тощо). Мотивація чітко пов’язана з темою уроку. Вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, вербалізований (словесно оформлений) учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку.

Метою оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів є забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.

Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це – визначення, усвідомлення або формування емоційно наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати мають бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів, наприклад, значення: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти… тощо; уміння і навички: дискувати, аргументувати думку, дати власну оцінку, проаналізувати тощо; ставлення: сформувати та висловлювати власне ставлення до…, пояснювати своє ставлення до… .

Таким чином, формулювання результатів вчителем під час проектування уроку є обов’язковою і важливою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудування технології навчання неможливо без чіткого визначення дидактичної мети.

Однак досягти результатів у інтерактивній моделі можна тільки залучивши учнів до діяльності. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на урок, до чого їм треба прагнути.

Центральною частиною уроку є інтерактивна вправа. Її мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов’язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

–Об’єднання в групи і розподіл ролей (1-2 хв.).

–Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.).

–Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.).

–Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів (5-15 хв.).

Рефлексія є природним невід’ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці.

Функції підсумкового етапу уроку:

–прояснити зміст опрацьованого;

–порівняти реальні результати з очікуваними;

–проаналізувати, чому відбувалося так чи інакше;

–зробити висновки;

–закріпити чи відкоригувати засвоєння;

–намітити нові теми для обміркування;

–установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

–скласти план подальших дій.

Специфікою інтерактивних уроків є обов’язкова випереджальна робота учня, звичайно, за раніше оголошеною вчителем проблемною темою. Тому і проходять ці уроки особливо цікаво, бо цьому передує попередня робота з різноманітним матеріалом і багатьма літературними джерелами.

План підготовки учнем матеріалу має бути таким:

1.Визначення теми та напрямків її розкриття.

2.Мета і дослідження матеріалу.

3.Обґрунтування актуальності теми.

4.Первинне сприйняття художнього тексту.

5.Спостереження, аналіз матеріалу і висунення гіпотези.

6.Ознай

Характеристики работы

Диплом

Количество страниц: 145

Бесплатная работа

Закрыть

Формирование компетенций школьников путем использования информационно-коммуникационных технологий на уроках мировой литературы

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.