Организация производства продукции и влияние ее на хозяйственную деятельность предприятия

Всі отримані пропозиції, виходячи із конкретного їх змісту, необхідно об’єднати по групах, а саме:

удосконалення нормативної бази;

підвищення якості, надійності і довговічності продукції;

впровадження прогресивної техніки і технології, механізації і автоматизації процесів, зниження трудоємності виробів;

покращення використання виробничих потужностей;

наукова організація праці, виробництва й управління;

покращення використання обротних засобів, ліквідація зайвих товарно-матеріальних цінностей;

удосконалення використання основних фондів, ліківдація залишків обладнання;

підвищення ефективності інвестицій і програми розвитку підприємства.

Для забезпечення органічного зв’язку між планом технічного розвитку і удосконалення організації виробництва (оргтехпланом) і іншими розділами виробничого бізнес-плану необхідний розрахунок ряду показників, які харктеризують ефективність включених в нього заходів. Такими показниками можуть бути:

ріст продуктивності праці з врахуванням кількості звільнених працівників;

ріст обсягу випуску і реалізації продукції ;

зниження собівартості продукції;

строк окупності капітальних інвестицій.

Включаючи, що в умовах ринкової економіки ці показники часто різнонаправлені, можна орієнтуватись на цільову функцію: збільшення суми прибутку як результат зростання обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості і підвищення якості продукції (в випадку встановлення надбавки до ціни).

Крім визначення основних техніко-економічних показників ефективність заходів оргтехплану може бути підтверджена й іншими: покращення умов праці, а саме:

Виявляти якість використовуваних нормативів і технічно обгрунтованих норм потрібно за даними статистичного обліку виконання норм на досліджуваних операціях, хронометражних спостереженнях, за раціональністю фактичниих прийомів виконання робіт, кваліфікації робочих, за рівнем екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання.

Потрібно також вивчити якість дослідно-статистичних норм, відповідність їх фактичним затратам праці на виробництво продукції. Дослідити можливості їх покращення і заміни техніко обгрнутованими нормами.

Корисно провести аналіз динаміки виконання техніко-обгрунтованих і дослідно-статистичних норм, середнього відсотка перевиконання норм в цілому по підприємству і по виробничих підрозділах; чисельності робітників, які не виконують норм виробітку із аналізом причин невиконання. Потрібно проаналізувати діючі системи оплати праці і положення про преміювання, ефективність їх здійснення з точки зору стимулювання підвищення виробітку, розробити пропозицію по їх удосконаленню в умовах ринкових відносин.

План оргтехзасобів підприємства повинен містити завдання по зниженню норм витрат матеріальних ресурсів; трудоємності виготовлення продукції; по підвищенню якісних показників виготовленої продукції, виконуваних робіт; наданих послуг; зниженню строків введення в дію основних фондів; строків досягнення проектної потужності, введених в дію виробничих об’єктів і т. ін.

Зниженням травматизму; числа професійних захворювань; підвищенням культури виробництва; прискоренням документообігу і т. ін.

Здійснені розрахунки і дані впровадження являються основою для визначення впливу плану виробництва на місячні, квартальні, річні результати роботи дільниці, цеху, підпрємства в цілому.

Техніко-економічні норми і нормативи тісно пов’язані з планом технічного розвитку і вдосконаленням організації виробництва і містять дані про норми витрат матеріальних ресурсів; про нормативи і норми трудових витрат (живої праці); про нормативи якості і надійності продукції.

Нерідко на підприємстві ототожнюють поняття «норма» і «норматив». Норматив харктеризує сукупність використання засобів праці і предметів праці, затрат живої раці.

Норма – це максимально-допустима абсолютна величина витрат сировини, матеріалів, а також живої праці (трудоємність) на виготовелння одиниці продукції, робіт, послуг.

Необхідно ретельно вивчати постанову нормування праці і якості використовуваних норм і нормативів. З цією метою треба дослідити: ступінь охоплення робітників технічним нормуванням; кількістю діючих і питому вагу технічно обгрунтованих норм і темпи заміни застарілих і занижених норм виробітку новими, які відповідають досягнутому рівню оснащення виробництва і застосуванню технології, якість норм, різницю в їх напруженості, встановленої на основі даних про виконання норм виробітку по професіях і розрядах робітників.

2. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОБГРУНТУВАННЯ ДОДАТКОВОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства

Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, обгрунтовуються плани розвитку підприємства.

Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:

номенклатура та структура виробництва продукції;

кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства;

корисний фонд часу роботи обладнання;

трудомісткість продукції, яку планується виробляти;

прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;

коефіцієнт виконання норм виробітку.

Виробнича потужність дільниці визначається за формулою

(2.1)

де п -кількість одиниць однорідного обладнання, шт.; КФРЧ — корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; КВН — коефіцієнт виконання норм виробітку; Тм — трудомісткість обробки одного виробу, год.

Корисний фонд робочого часу обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання в ремонті і визначається за формулою

(2.2)

де НФРЧ - номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; Тпрост -час простоювання обладнання у планово–попереджувальних ремонтах, год.