План

1. Процес виробництва

2. Поняття світового господарства

Список використаної літератури

2. Поняття світового господарства.

Світове господарство — це сукупність національних економік, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансо­вих та інших організаційних об'єднань та підприємств, об'єдна­них міжнародним поділом праці, й відповідна система міжна­родних економічних відносин.

У своєму розвитку світове господарство пройшло кілька етапів.

1. Доіндустріальна стадія виробництва — кінецьXVIIст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням між­ народної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст.

2. Початок XVIII — середина XIXст. Характери­зується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку — вищого досягнення капіталізму.

3. Кінець XIX — початок XXст. Саме в цей пері­од завершилося формування світової системи госпо­дарства на основі великого машинного виробництва.

4. Кінець 20-х середина 80-хроків XX ст. Після Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з па­дінням колоніальної системи. Світова економіка роз­кололася на дві основні системи — соціалістичну та ка­піталістичну і була доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної за­лежності. У цей період ринкова економіка суттєво тран­сформувалась у напрямі соціального господарювання. Щільніше почали переплітатися ринкові інструменти з державним регулюванням на макрорівні. З розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно ут­верджувалась змішана економіка. Ринкову систему сві­тового господарства в середині 80-х років XXст. утво­рювало понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індус­тріальне розвинутих.

5. Кінець 80-х — початок 90-х років XXст. Визна­чальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-еко­номічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування сві­тового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відок­ремлення більшості країн Східної Європи від соціаліс­тичної системи господарювання, ліквідація Ради еконо­мічної взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав.

Загалом світове господарство наприкінці XX — на початку XXI ст., зберігаючи розмаїття, велику кіль­кість суперечностей і різнопланових тенденцій, все ж є більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині XX ст., і набуває глобального характеру. Для нього стали характерними нові економічні зв'язки і відносини, розширилися митні й політичні союзи. Процес його становлення ще не завершився, оскільки продовжується поглиблений розвиток усіх факторів, що його зумовлюють.

На розвиток світового господарства виливають такі чинники:

розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;

зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

поглиблений розвиток МПП — міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

високий рівень інтенсифікації міжнародного ру­ху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;

інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів;

вирішення глобальних проблем тощо.

Головною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва. Основ­ним її чинником став перехід розвинутих країн у 60— 80-ті роки XXст. на нову високотехнологічну базу з пе­реважанням інформаційних технологій. Це спричинило бурхливу інтернаціоналізацію відтворювальних проце­сів у обох галузях - інтеграційній (через зближення, взаємопристосування національних господарств) і тран­снаціональній (через створення міжнаціональних ви­робничих комплексів). Інтернаціоналізація виробництва — об'єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробничих зв'язків між різними країнами, зумовлений роз­витком міжнародного поділу праці, виробничою і науково-технічною спеціалізацією і кооперацією, внаслідок чого виробничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбувається в інтернаціональному або світово­му масштабах. Така об'єктивна істо­рична тенденція охоплює всі країни незалежно від соціально-економічної системи чи рівня розвитку. Найважливішою стала економічна інтеграція, яка є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод. У межах території країн-учасниць вона охоплює певні види господарської діяльності на особливих умовах порівняно з іншими країнами.

Міжнародна економічна інтеграція — процес зрощення, об'єднання економік різних країн на основі розвитку та по­глиблення стійких взаємозв'язків у виробництві і розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях на­ціональних господарств.

Основою інтернаціоналізації та інтеграції націо­нальних господарств є міжнародний поділ праці (МПП). Усі країни світу тією чи іншою мірою беруть участь в МПП, його поглиблення диктується розвитком про­дуктивних сил, які зазнають впливу науково-технічної революції. Основними рисами МПП є міжнародна спеціалізація і міжнарод­на кооперація виробництва.

Міжнародна кооперація праці (МКП) є головною формою поділу праці у світовому господарстві. Це об'єднана діяльність працівників різних країн в однако­вих чи різних, але об'єднаних між собою процесах виробництва. МКП базується на міжнародній спеціаліза­ції виробництва, яка є одним з аспектів МПП. Саме то­му міжнародна кооперація і міжнародна спеціалізація виробництва є не лише формами МПП, а й важливими ознаками, що визначають його сутність.

Поглиблення міжнародної спеціалізації та коопера­ції виробництва зумовлює зростання об'ємів міжнарод­ної торгівлі, яка за умов зростаючої інтернаціоналіза­ції господарського життя є однією з перших форм міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля як наслідок МПП зародилася давно, а на початку XIX ст. набула форми світового рин­ку, на якому діяли майже всі розвинуті країни світу; це сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни. Продавцями і покупцями в цій сфері економічних відносин є державні організації, фізичні та юридичні особи. Товари, що купуються і завозяться в країну, це ім­порт, а товари, що продаються і вивозяться — експорт. Сума експорту та імпорту кожної країни становить її зовнішньоторговельний товарообіг. Різниця між су­купним імпортом і експортом протягом певного періо­ду часу (рік, квартал та ін.) утворює сальдо торго­вельного балансу країни. Воно є активним (позитив­ним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, або пасивним (від'ємним), якщо ситуація протилежна. Пе­ревищення імпорту над експортом спричиняє зовніш­ньоторговельний дефіцит. Пасивне сальдо торговельно­го балансу покривають за рахунок національного дохо­ду країни, оплачуючи золотом або конвертованою валютою. Нерідко вдаються і до кредитів країни-донора (постачальника) або міжнародних фінансових орга­нізацій (Міжнародний валютний фонд — МВФ, Міжна­родний банк реконструкції та розвитку — МБРР).

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Процесс производства

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.