План

1. Загальна характеристика костюмів періоду ранньої готики

2. Чоловічі костюми

Основний одяг

Верхній плечовий одяг

Взуття 12-15 ст.

3. Жіночі костюми

Верхній плечовий жіночій одяг 12-15 ст.

Жіночі зачіски та головні убори 12-15 ст

Верхній плечовий жіночій одяг 12-15 ст.

Досить поширеним у XIII—XIV ст. був безрукавий жіночий верхній одяг. Серед нього зустрічалися, по-перше, справжні нарамники, не зшиті з боків, іноді підперезані по талії, по-друге, зшитий по боках одяг, схожий на чоловіче сюрко. Нарамники були і типу цикласа, і типу скапулера, і дуже укорочені спереду, повної довжини або коротші, іноді підбиті хутром, як полісони. Носили безрукавий одяг усі верстви населення, в тому числі і в народі, як правило, завжди поверх коти.

Мал. 15. Жіночі нарамник, сюрко. Західна Європа. XIII—XIV ст.: а) нарамник з укороченим передом; б) нарамник типу скапулера; о) коротке сюрко.

З кінця XIV ст. сюрко стало також відрізним по лінії стегон. Шили його з двох різних матеріалів (мал. 15 б). До ліфа пришивали в зборку довгу, що волочилася по землі, спідницю, як правило, завжди з треном. Спереду сюрко нерідко прикрашав ще спеціальний нагрудник — пластрон, що являв собою одинарний чи подвійний,видовжений або клиновидний шматок хутра чи парчі з вузькою смугою вгорі, що охоплювала кільцем плечі. Пластрон одягали через голову, кінець його спускався до рівня живота. Сюрко носили поверх коти, яка повинна була щільно облягати всю фігуру, щоб її видно було крізь величезні вирізи сюрко, і мати низько спущене й широке декольте. На стегнах коту підперізували дорогим поясом, який теж виглядав через прорізи сюрко (мал. 16 а; мал. 16 б).

Мал. 16. Жіноче сюрко. Західна Європа. XIV—XV ст.: а) сюрко з відрізним ліфом; б) сюрко з пластроном.

У жіночих костюмах плащі відігравали більшу роль, ніж у чоловічих. їх носили не тільки королеви і дружини можновладних сеньйорів, а й жінки з середовища рядової феодальної знаті. У народному жіночому костюмі плащів не було і навіть у колах міського бюргерства до них зверталися рідко. Найпоширенішим видом жіночого плаща була спочатку півкругла, а потім кругла (або на 3/4 круга) мантія. Від чоловічої вона відрізнялася переважно тим, що була розкрита спереду, з центральним розрізом або вирізом. На початку періоду плащ закріплювали під шиєю. З XIII ст. він поступово відкривав уже плечі, і з половини XIV ст. широко розкрита на плечах мантія стала типовим для жінок одягом.

Досить поширеним елементом жіночого народного костюма з XIII—XIV ст. став звичайний фартушок, який пов'язували на шнуркові навколо попереку. Довжина його сягала колін або кісточок ступень. Особливо поширений фартушок (іноді плісирований) був у Німеччині.

Жіноче взуття мало чим відрізнялося від взуття попереднього періоду. Це пояснюється тим, що через значну увагу до довгих платтів на взуття як на деталь костюма менше зважали, бо його було майже не видно. Типові для чоловічого взуття XIV— XV ст. форми з утрирувано довгими й вузькими носками в жіночому костюмі траплялися рідко. Переважний тип взуття, як і раніше, — це глибокі туфлі або черевички до кісточок з помірно загостреними носками.


Жіночі зачіски та головні убори 12-15 ст

Жіночі зачіски та головні убори у своєму розвитку протягом XII—XV ст. позначені були винятковою різноманітністю і своєрідністю. Якщо в XII ст. ще досить часто заплітали довге волосся у дві бічні плетінки або в коси, випущені на плечі (а в деяких місцевостях іноді носили й розпущеним), то вже з XIII ст. тип зачіски різко змінився. Ззаду голови і з боків волосся уже підбиралось і по-різному укладалось. Його обгортали навколо голови вінцем, більш чи менш рівномірно або ж з укладених кількома горизонтальними рядами пасом чи кіс (мал. 17 а, б). Іноді все волосся зосереджували з боків і ззаду, утворюючи дуже опуклі укладки не тільки на потилиці, а й над вухами (мал. 17 в, г). Поширеним було також збирання всього волосся лише на боках з цілковитим прикриттям вух. Коси чи плетінки в таких зачісках або загортали кільцями, і тоді, якщо вони були не дуже товстими й туго заплетеними, утворювали зачіску «баранячий ріг» (мал. 17 д, е), або пізніше, в XIV ст., укладали кількома рядами і спускали на щоки у вигляді темплетів (мал. 17 в, ж). Нарешті, в XIV ст. з'явилася оригінальна зачіска, при якій коси піднімали з боків великою петлею догори, до тім'я, де їх закріплювали (мал. 17 а). Усі ці зачіски, типові для XIII ст., а ще більше — для XIV ст., прикривали вуха, а шия залишалася відкритою. Волосся розчісували гладенько на прямий проділ, при цьому проділ часто проходив через усю голову до потилиці (мал. 142 є). Звисаючих кіс, пасом чи локонів не було. Жінки підбирали коси, найчастіше вкладаючи їх кільцем навколо голови, й надівали хустки.

Мал. 17. Жіночі зачіски. Західна Європа. XIII—XIV ст.: а, б, в, г) зачіски з центральним проділом, з укладками ззаду та з боків; д, е) зачіски «баранячі роги»; є, ж) зачіски з темплетами (ж — темплети в сітках-футлярах); з) зачіска з косами, вкладеними на голові петлею; и) зачіска з розпущеним волоссям (народний тип); і, г) сітки на волоссі.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 26

Бесплатная работа

Закрыть

Костюм периода ранней готики

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.