Зміст

Вступ

Розділ І. Особливості захворюваності пієлонефритом у дорослих та методи реабілітації.

1.1.Визначення хвороби та епідеміології.

1.2.Етіологія та патогенез.

1.3.Морфологія.

1.4.Клініка.

1.5.Лікування.

1.5.1. Харчування.

1.5.2. Фітотерапія.

1.5.3. Бальнеотерапія.

1.5.4. Санаторно-курортне лікування.

1.5.5. Диспансеризація та профілактика.

Розділ ІІ. Методи і організація досліджень.

2.1. Методи дослідження.

2.2. Організація дослідження.

Розділ ІІІ. Ефективність застосування розробленої методики щодо лікування пієлонефриту.

3.1. Результати застосування стандартної схеми лікування пієлонефриту в контрольній групі.

3.2. Результати застосування розробленої методики лікування пієлонефриту в експериментальній групі.

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. Пієлонефрит є найбільш розповсюдженим захворюванням нирок і сечовивідних шляхів, займаючи друге місце за частотою після інфекції верхніх дихальних шляхів. Важливо вказати, що не дивлячись на широке застосування антибіотиків, відмічається тенденція збільшення даного захворювання.

Вікові та статеві відмінності пов’язані з особливостями розвитку захворювання. Пієлонефрит частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Це співвідношення рівне 2:1. При цьому 75% жінок захворюють у віці до 40 років, чоловіки – значно пізніше. Більшість авторів вважають, що захворювання часто починається в дитячому віці і далі протікає хвилеподібно загострюючись при наявності провокуючих моментів. У жінок відмічається три критичних періоди – дитячий вік, заміжжя і вагітність.

Часто причиною розвитку пієлонефриту у жінок є дефлорація і супутня їй травматизація уретри.

Захворювання у чоловіків віднімається при наявності гіпертонії передміхурової залози, що сприяє застою сечі і створює сприятливі умови для активації інфекції.

У хлопчиків і дівчаток виявляється однакова частота пієлонефриту на протязі першого року життя. Потім відмічається різкий підйом захворювання у дівчаток. В результаті співвідношення хворих пієлонефритом хлопчиків і дівчаток у віці 2-15 років складає 1:6.

Виходячи з вище зазначеного метою дослідження є розробка комплексних заходів фізичної реабілітації для лікування пієлонефриту.

Завдання дослідження:

1.Зробити аналіз використання методів лікування пієлонефриту і проаналізувати досвід їх застосування.

2.Дослідити фізичний стан хворих на пієлонефрит.

3.Розробити комплексну програму фізичної реабілітації хворих на пієлонефрит.

4.Довести ефективність розробленої програми.

Об’єкт дослідження - фізичний стан хворих на пієлонефрит.

Предмет дослідження - розроблена комплексна програма фізичної реабілітації хворих на пієлонефрит.

Для досягнення поставленої мети і визначених завдань використано методи:

а) теоретичні – теоретичний аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження;

б) емпіричні – оцінка функціонального стану хворих, медико-біологічні методи дослідження.

В експерименті брало участь 20 хворих на пієлонефрит.


Розділ І. Особливості захворюваності пієлонефритом у дорослих та методи реабілітації

1.1. Визначення хвороби та епідеміологія

Пієлонефрит - це запальний процес, який вражає переважно чашечково-мискову систему нирок, поширюючись на канальні та інтерстиціальну тканину. Наслідком запалення є склероз паренхіми.

У класифікаційних схемах пієлонефриту досі зберігаються поняття про його первинність або вторинність і певним чином пов’язані з цим поняття про його обструктивність або необструктивність . Вважається, що в разі первинного (необструктованого) пієлонефриту не порушується уродинаміки, а при вторинному (обструктованому) – запальний процес у сечових шляхах підтримується за рахунок порушення уродинаміки, обструкції сечових шляхів (сечокам’яна хвороба, аномалії розвитку, нефроптоз, рефлекси, функціональні розміри).

Проте останнім часом поняття про обструкцію сечових шляхів значно змінилось. Нині воно об’єднує не тільки механічні перешкоди на шляху відтоку сечі, а й динамічні ураження сечових шляхів, їхню гіпер- або гіпонінезію, дистонію, але також порушують пасяня сечі. Таким чином поняття про необструктивний і обструктивний пієлонефрит продовжують зберігати клінічну значущість, але мають дещо інший зміст. У першому разі йдеться про відсутність механічної обструкції сечових шляхів, причому цілком ймовірні також супровідні динамічні порушення процесу сечовиділення. Цей варіант пієлонефриту найчастіше асоціюють з уриногенним інфікованим рефлюксом.

Статистичні дані про частоту пієлонефриту варіабельні у зв’язку з високою частотою латентного перебігу захворювання, неправильним обліком. Згідно з даними О.А. Борзих, поширення пієлонефриту в Україні становить 677,9 і 43,5 на 100000 населення. Найчастіше хворих виявляють у північно-східних регіонах. Темп зростання кількості хворих на пієлонефрит рік у рік збільшується. Це пов’язано як з поліпшенням діагностики, так і з зростанням вірулентності мікроорганізмів у наслідок набутої резистентності до антимікробних засобів, поліпшення екологічної ситуації, соціально-економічного становища населення.

Серед тих, хто звернувся до нефролога, хворобу виявлено у 44,7%. У структурі інвалідності спричиненої захворюванням нирок, пієлонефрит становить 38,6%-41,7%. Найчастіше хворіють жінки. Статева різниця зберігається у всіх вікових групах. За результатами аутоспії пієлонефрит є причиною смерті 2,5%-11,6% померлих.

Попри великі діагностичні можливості, лікарські помилки трапляються дуже часто і правильний діагноз встановлюється тільки у 30% випадків.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 22

Бесплатная работа

Закрыть

Пиелонефрит

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.