Организация и методическая работа специальных медицинских групп

План

1. Передмова

2. Принципи організації та методика роботи спеціальних методичних груп.

1. Основні завдання фізичного виховання а СМГ.

2. Принципи проведення занять.

3. Комплектування спеціальних методичних груп.

3. Організація та проведення занять.

1. Основні завдання до занять.

2. Структура занять в СМГ.

4. Орієнтовний зміст матеріалу для СМГ.

1. Теоретичні відомості.

1. Перший рік навчання.

2. Другий рік навчання.

3. Третій рік навчання.

2. Практика.

1. Гімнастика.

2. Легка атлетика.

3. Лижна підготовка.

4. Плавання.

5. Елементи спортивних ігор. Рухливі ігри.

3. Залікові вимоги для учнів.

5. Відвідування занять та засоби по його забезпеченню.

1. Методи та прийоми підвищення інтересу до занять.

6. Оцінка функціонального стану організму учнів.

1. Фізичний розвиток.

2. Функціональний стан і адаптація організму до фізичних навантажень.

3. Методи дослідження рухових якостей.

7. Особливості методики занять з учнями СМГ з урахуванням характеру захворювання.

1. Особливості виконання фізичного навантаження при захворюваннях серцево-судинної системи.

2. Особливості виконання фізичного навантаження при захворюваннях органів дихання.

3. Особливості виконання фізичного навантаження при захворюваннях органів травлення.

4. Особливості виконання фізичного навантаження при захворюваннях нервової системи та обміну речовин.

5. Особливості виконання фізичного навантаження при захворюваннях опорно-рухового апарату.

6. Особливості виконання фізичного навантаження при захворюваннях нирок.

Література

5. Відвідування занять та заходи по його забезпеченню.

Реалізувати завдання, які стоять перед предметом "фізичне виховання" в навчальних закладах, вдається тільки в тому разі, якщо забезпечується добре відвідування занять учнями. Відвідування занять - важлива умова будь-якого педагогічного процесу по фізичному вихованню, але для студентів СМГ воно має виключне значення, тільки при регулярному відвідуванні можна бути впевненим, що методично вірне, послідовне підвищення учбових навантажень в заняттях по фізичному вихованню не буде надмірним, "форсованим" впливом.

Як і в кожному навчальному предметі, відвідування занять по фізичному вихованню багато в чому залежить від їх організації. Вкрай важливо викликати зацікавленість учнів у заняттях. Така зацікавленість може виникнути тільки в результаті творчого відношення викладача до своєї справи та вміння його дати відчути кожному учню, особисту зацікавленість викладача в його, учня, успіхах.

Для забезпечення високого відсотку відвідування занять важливо знати конкретні причини які можуть знизити інтерес учнів до процесу фізичного виховання. Такими причинами є невисока якість змісту та проведення занять, а також систематичне невдале виконання учнями фізичних вправ, прийомів, дій, що призводить до втрати студентами віри в свої сили. В зв'язку з цим кожен викладач фізичного виховання повинен проявити турботу про підвищення інтересу учнів до занять фізичними вправами.


5.1. Методи та прийоми підвищення інтересу до занять.

активізація пізнавальної діяльності учнів, розвиток у них осмисленого відношення до рухових дій, які вивчаються;

підвищення освітньої цінності заняття. Поглиблення теоретичних основ навчання руховим діям;

розвиток активності і самостійності при виконання навчальних завдань на заняттях;

диференційований підхід до учнів з різним відношенням до занять з фізичного виховання;

використання даних медичного обстеження та антропометричних вимірів для показу позитивних зрушень під впливом фізичних вправ;

виведення об'єктивної оцінки знань та умінь учнів з урахуванням відношення їх до виконання вимог та оволодіння програмовим матеріалом по предмету фізичне виховання;


6. Оцінка функціонального стану організму учнів.

Важливою вимогою, що визначає ефективність процесу фізичного виховання є знання перемін, що відбуваються в організмі внаслідок педагогічних втручань. Чим глибше і ефективніше проводиться співставлення минулого і досягнутого стану, тим вірнішими виявляються поправки корекції, які будуть використовуватись в процесі фізичного виховання.

Для ефективної організації навчального процесу з фізичного виховання студентів необхідне знання чотирьох основних сторін, що характеризують їх рухову активність: фізичний розвиток, фізичну підготовленість, функціональний стан і адаптацію організму до м'язової діяльності.


6.1. Фізичний розвиток.

З метою визначення і вивчення показників фізичного розвитку учнів використовують методи антропометричних досліджень, за допомогою яких визначають зріст у положенні стоячи і сидячи, масу тіла, окружність грудної клітки, окружність плеча, передпліччя, стегна, життєвий об'єм легень тощо. Дані цих досліджень дають можливість визначити рівень і особливості фізичного розвитку, ступінь його відповідності щодо статі та віку, наявність відхилень, а також динаміку внаслідок занять фізичними вправами.

Слід пам'ятати про дотримання загальноприйнятих необхідних умов під час проведення антропометричних вимірювань (періоди дня, до приймання їжі, вивірений інструментарій), а також про правила їх проведення.

Вагозростовий показник (індекс Кетле) вираховується діленням маси тіла в грамах на його довжину в сантиметрах. Задовільна оцінка знаходиться в межах: для жінок - 360-405г, для чоловіків - 380 - 415г.

Коефіцієнт пропорційності (КП).Який вимірюється у відсотках:

КП=100*(L1-L2)/L2

Де L1 - довжина тіла в положенні стоячи; L2 - довжина тіла в положенні сидячи; У нормі КП = 87 - 92%.

Життєвий показниквизначається діленням ЖОЛ на масу тіла в грамах. Частка від ділення нижче 65-70 мл/кг у чоловіків і 55-60 мл/кг у жінок свідчать про недостатність життєвого об'єму легень або про надлишок маси тіла.

Силовий показник (СП).Між масою тіла і м'язовою силою є своєрідне співвідношення. Зазвичай, чим більше м'язова маса тіла, тим більша сила. Силовий показник визначається за формулою і виражається у відсотках:

Сила кисті(кг)

Загальна маса тіла (кг) * 100

Для сильної руки цей показник дорівнює 65-80% для чоловіків і 48-50% для жінок.

Показник міцності будови тіла виражає різницю між довжиною тіла і сумою маси тіла та окружності грудної клітини під час видиху. Наприклад, якщо зріст 181см, маса 80 кг, окружність грудної клітини - 90 см, то цей показник буде дорівнювати:

181-(80+90)=11

якщо показник менший ніж 10, то це свідчить про досить міцну будову тіла, від 10 до 20 - про задовільну, від 21 до 25 про середню, від 26 до 35 - про слабку і більше 36 - про дуже слабку будову тіла. Проте необхідно враховувати, що показник міцності будови тіла, який залежить від розвитку грудної клітини; маси тіла, може бути помилковим, якщо великі величини маси тіла і окружності грудної клітки пов'язані не з розвитком м'язів а збільшені внаслідок ожиріння.

Зростово-ваговий індекс вираховують за формулою:

Зріст (см) - 100 = маса (кг).

Але необхідно також враховувати віковий показник. Після 17 років до вагового показника додають 1 кг на кожні 3-5 років.


6.2. Функціональний стан і адаптація організму до фізичних навантажень.

Тісний взаємозв'язок між серцево-судинною і дихальною системами, з одного боку і фізичною працездатністю з іншого, дозволяють використовувати ряд показників кровообігу і дихання в умовах напруження цих систем для оцінки адаптації організму до м'язової діяльності.

Найбільш поширеним тестом дослідження функції серцево-судинної і дихальної систем є відносно проста проба з 20 присіданнями (проба Мартіне) у студента, який попередньо 2-3 хв. сидить у спокійному стані підраховують пульс за кожні 10 с безперервним методом до одержання стійких цифр (2-3 десятисекундних відрізків часу з однаковою кількістю пульсових ударів). Отримані цифри записують у графі "Пульс до навантаження". Потім вимірюють систолічний і діастолічний артеріальний тиск і записують у графі "тиск до навантаження". Далі, протягом півхвилини, підраховують частоту дихання (за рухом грудної клітки), результат множать на 2 і записують у графу "дихання до навантаження". Досліджуваному дають завдання - не затримуючи дихання зробити 20 ритмічних присідань за ЗО секунд з підніманням рук вперед. Після того, як студент закінчив фізичне навантаження, він знову сідає за стіл і протягом 10 секунд в нього підраховують чистоту пульсу, фіксуючи її в графі "пульс після навантаження". Зразу за цим швидко вимірюють артеріальний тиск із записом "Тиск після навантаження". Далі відновлюється підрахунок пульсу і запис його показників за десятисекундними відрізками і триває доти, поки пульс не прийде в норму до вихідних величин, після цього втретє вимірюють артеріальний тиск і записують у графі "кров'яний тиск після відновлення".

Ритм дихання після навантаження підраховується з одночасним підрахунком пульсу за 10 секунд і множать на 6, щоб одержати частоту дихання за 1 хвилину.

Оцінка результатів проби з 20 присіданнями.

Результат визначається за такими показниками: збудливість пульсу, час відновлення пульсу, реакція артеріального тиску (систолічного, діастолічного), час відновлення тиску.

Залежно від характеру зрушень, у діяльності серцево-судинної системи після дозованого навантаження розділяють сприятливий (нормальний) та несприятливий типи реакцій.

Для сприятливого типу характерно:

збудливість пульсу до 80%;

час відновлення пульсу до 3 хвилин;

реакція артеріального тиску: систолічний + 40 мм рт. ст.;

час відновлення тиску до 3 хвилин;

Несприятливий тип реакції поділяється на астенічний, дистонічний, гіпертонічний, і східчастий типи.

Для всіх несприятливих типів характерна:

збудливість пульсу більше 80%;

час відновлення пульсу більше 3 хвилини;

час відновлення тиску більший 3 хвилин. Для загальних ознак характерно:

для астенічного типу на 1 хвилину після навантаження систолічний тиск мало або зовсім не підвищується; для дистонічного типу на 1 хв. після навантаження характерне не різке підвищення систолічного та різке падіння діастолічного тиску, де інколи може бути феномен "нескінченого тону" (тони Короткова прослуховуються при знижені діастолічного тиску в манжеті до 0).

Для гіпертонічного типу на 1 хвилину після навантаження значно - зростає і систолічний і діастолічний тиск;

Для східчастого типу тиск досягає максимального рівня не зразу після навантаження, а на 2-3 хвилину періоду відновлення.

Але потрібно враховувати, що в "чистому" вигляді ці типи реакцій не зустрічаються. В практичній діяльності частіше визначається змішані типи реакцій серцево-судинної системи на функціональну пробу Мартіне. Що стосується адаптації дихальної системи, то в практичній діяльності для дослідження використовують дві проби: Штанге (затримка дихання під нас вдиху) і Генчі (затримка дихання під час видиху). Середня норма затримки дихання - 30 секунд. Відновлення в бік більших відрізків часу затримок дихання розглядається як добрі показники функціональної проби дихальної системи, а разом з нею і серцево-судинної, відхилення в бік менших відрізків - як незадовільні показники.


6.3. Методи дослідження рухових якостей.

Частоту руху кисті можна визначити за допомогою степ - тесту. Учень, взявши ручку або олівець, по сигналу наносить крапки на аркуш паперу. Завдання виконується за конкретний час (10-15 с). кількість крапок на папері вказує на частоту руху кисті.

Рівновагу визначають найбільш простим способом по методу Ромберга. Учень стоїть на одній нозі, руки на поясі, друга нога зігнута в коліні і п'ятою доторкається коліна опорної ноги. Визначають час утримання рівноваги після прийняття стійкого положення в цій позі (6 секунд) відлік припиняється при втраті рівноваги. Ускладненим варіантом проби є виконання вправи із закритими очима.

Координація рухів - складова частина кожного засвоєного рухового уміння або навички. В якості тестів можна запропонувати три вправи.

І. Вправа циклічного характеру з перехресною координацією, яка виконується зі зміною площин.

В. п. - О. С. праву руку в сторону, ліву вниз

- праву руку вниз, ліву вперед;

- праву вперед, ліву вниз;

- праву вниз, ліву в сторону;

4-В.п.

П. Вправа послідовна, зі зміною площин В. П. - О. С. праву руку в сторону, ліву вниз

- праву вгору, ліву в сторону;

- праву вперед, ліву вгору;

- праву вниз, ліву вперед;

4-В.П.

III. Різноритмічна вправа, яка виконується у фронтальній площині. В.П. - О. С. праву руку вгору, ліву вниз;

- праву вниз, ліву вгору;

- праву вгору;

- праву вниз;

- права вгору, ліву вниз;

- ліву вгору;

- ліву вниз;

- праву вниз;

8-В.П.

Правильне, без затримки, виконання вправи три рази підряд рекомендують оцінювати на "відмінно". Якщо вправи виконується послідовно вірно, але із затримками - оцінка "добре". Одна помилка "задовільно". Дві та більше помилок "незадовільно".

Данні, які були отримані під час лікарського контролю і самоконтролю дають можливість виявити функціональний стан організму тих, хто займається фізичними вправами. Це має не тільки виховне значення, але й привчає більш свідомо відноситися до занять фізичними вправами, дотримуватися правил особистої- гігієни, раціонального режиму праці та відпочинку.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 30

Бесплатная работа

Закрыть

Организация и методическая работа специальных медицинских групп

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.