Вступ

У XIX столітті індустріальний розвиток скоротив відстані і ущільнив час. Пейзажі змінилися і з'являлися перед людиною в новому, незвичному для нього виді. Розквіт пейзажу був підготовлений усім розвитком французької культури і мистецтва. Тяга до природи, до усього природного, прагнення протиставити академічному напряму почуття прості і невибагливі, виразно усвідомлювалися ще напередодні французької революції. На початку 70-х років у Франції почала працювати група молодих художників. Уперше в історії мистецтва художники зробили для себе правилом писати не у своїй майстерні, а просто неба: на березі ріки, в полі, на поляні в лісі. Це і були майбутні "імпресіоністи". Важливим принципом імпресіонізму був відхід від типовості. До мистецтва увійшла миттєвість, випадковий погляд, створюється враження, що полотна імпресіоністів написані простим перехожим, що гуляють по бульварах і насолоджуються життям.

Нині роботи імпресіоністів цінуються дуже високо. У групу імпресіоністів, як правило, об'єднують тих художників, які брали участь у виставках імпресіоністів в 1870-х - 1880-х роках в Парижі. Це Клод Моне, Едгар Дега, Едуард Мані, Огюст Ренуар, Альфред Сислей та ін. У представленій роботі буде розглянута тема, присвячена дослідженню імпресіонізму, як одного з напрямів мистецтва XIX століття.

Актуальність вибраної теми пояснюється необхідністю вивчення цього напряму французького мистецтва з метою зрозуміти культурну цінність імпресіонізму і оцінити його культурну спадщину з сучасної точки зору.

Мета роботи - досліджувати імпресіонізм, як один з напрямів французького мистецтва XIX століття.

Об'єктом дослідження цієї роботи є - французьке мистецтво XIX століття. Предметом дослідження виступає - імпресіонізм, як один з напрямів французького мистецтва XIX століття.