План

1. Міжнародний підхід та український досвід щодо публічної інформації

2. Класифікація інформації та способи роботи з нею

3. Публічне управління в економічній і соціальній сферах, а також антикорупційна діяльність у сфері публічного управління

Світовий досвід публічного урядування (на прикладі країн ЄС та США) У більшості західних країн система публічного урядування (англ. - civilgovernance, рос. - общественное управление) сформувалася ще у ХІХ ст. При цьому в кожній державі склалася власна модель взаємовідносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Під впливом різноманітних історичних, соціальних, культурних, політичних та інших факторів структура публічного урядування цих країн має досить варіативні моделі та механізми функціонування: від передачі владно-управлінських функцій нижчим щаблям влади до жорсткої централізації.

Рис.1.2. Іберійська модель організації управління

Сьогодні у відношеннях між центральними і місцевими органами влади прийнято виділяти дві основні моделі: централізовану, представлену двома типами: континентальною і іберійською;децентралізовану або англосакську. Для централізованої моделі характерною є наявність на місцевому рівні представника центрального уряду: ландрат у Німеччині, префект у Франції, представник Королеви в Голландії. Ця модель має два основних типи. Перший тип відрізняється тим, що представник підзвітний тільки центральному органу і виконує тільки функції, доручені йому центральним органом. Ці функції не перетинають сфери компетенції місцевих органів влади (рис.1.2). Для другого типу характерним є те, що голова місцевої влади має подвійну підзвітність: перед центром, як його представник і перед місцевою радою, як голова адміністрації (рис.1.3).

Рис.1.3 Континентальна модель організації управління

При децентралізованій моделі управління центральний уряд не має права прямого адміністративного впливу на місцеві органи влади. Ця модель також має два основних різновиди. Перший різновид умовно званий "Мер-Рада", найчастіше зустрічається в муніципалітетах США і характеризується тим, що місцевий голова виконавчої влади так само як і місцева Рада обирається населенням. Зазвичай він є керівником Ради і відіграє вирішальну роль при формуванні місцевої адміністрації, погоджуючи з радою лише низку ключових фігур. Другий різновид, умовно названий "Рада-Керівник", найбільш поширений у Великобританії, і характеризується тим, що місцева рада призначає професійного керівника місцевої адміністрації ("керівника") і контролює його діяльність. Депутати ради можуть брати активну участь в роботі місцевої адміністрації.

Таким чином, практично для всіх моделей характерне поєднання функцій представницької і виконавчої влади або в особі місцевого голови (континентальна модель, "Мер-Рада"), або в особі депутатів ("Рада-Керівник"). І хоча це суперечить класичному принципу поділу гілок влади, баланс сил ними забезпечується на місцевому рівні головним чином за рахунок чіткого розділення компетенції і функцій. Причина того, що в багатьох країнах Заходу вирішили об'єднати обидві гілки влади на муніципальному рівні, полягає в прагненні підвищити ефективність ухвалення і виконання управлінських рішень. Розробляти, приймати і виконувати рішення у разі, коли представницька і виконавча влада об'єднана, набагато легше. Що стосується варіантів обрання керівника виконавчої влади на місцевому рівні (мера, бургомістра, губернатора, президента регіональної або департаментської ради і т.ін.), то їх існує три: обрання місцевою радою зі свого числа; пряме обрання населенням місцевого співтовариства; призначення місцевою радою з лав професійних управлінців.

Кожний з цих варіантів має свої переваги і недоліки, приблизно рівною мірою поширені в різних країнах Заходу. Але якщо зупинитися на варіанті прямого обрання населенням, якому сьогодні віддається перевага в більшості країн Центральної і Східної Європи, то слід зазначити, що не дивлячись на низку очевидних переваг, він має два істотних недоліки: якості, якими мають володіти обирані керівники (політична привабливість, компетентність, компромісність тощо), і вимоги, що пред'являються до професійного управлінця, важко оптимально об'єднати в одній особі; пряме обрання керівника виконавчої влади істотно зменшує можливості ефективного контролю за ним з боку місцевої ради, а також із боку центру. У результаті баланс гілок влади порушується у бік виконавчої влади, хоча це може бути виправдано в період широких політичних, економічних і соціальних реформ.

Щодо організації місцевою радою і адміністрацією внутрішньої структури своїх комітетів і відділів, то в більшості західних країн вони в цьому питанні відносно вільні. Хоча центральний уряд прагне регламентувати цю сферу шляхом видання відповідних інструкцій і фінансових обмежень. У місцевій раді зазвичай формується низка постійних і кілька тимчасових комітетів: з фінансових питань, питань охорони здоров'я, освіти, місцевого транспорту, комунального господарства тощо. Місцеві адміністрації організовані подібним чином, але дещо більше за розмірами і мають ще такі підрозділи, як: по роботі з персоналом, по зовнішніх зв'язках і т.ін.

Суттєвого значення останніми роками набуває вдосконалення системи внутрішнього управління (англ. - internal management system) місцевими представницькими і виконавчими органами влади. При цьому основний акцент робиться на вирішенні таких проблем: чітке визначення ролі, завдань і відповідальності місцевих органів представницької (Рада) і виконавчої (Адміністрація) влади; визначення принципів взаємодії і взаємоконтролю між Радою і Адміністрацією, що забезпечують їх ефективні та гармонійні відносини і що виключають дублювання функцій і безвідповідальність;вибір оптимальної структури і чисельності Ради і Адміністрації.

Не менш важливим елементом підвищення ефективності внутрішнього управління в органах публічного урядування є доцільно організовані процеси корпоративного планування (corporation planning) і розробки публічної політики (public policy). В основі корпоративного планування лежить вироблення стилю, перспективи і стратегії розвитку місцевої громади, а вже на їх основі розробляється публічна політика та детальні плани надання послуг.

Стиль роботи органів публічного урядування має відповідати таким положенням:ефективність розподілу повноважень між місцевими радою і адміністрацією;сприяння розвитку місцевої економіки; відкритість для місцевого населення, засобів масової інформації тощо; ступінь залучення населення місцевої громади до процесів ухвалення і реалізації рішень з питань, що відносяться до місцевої компетенції; виявлення і задоволення потреб місцевого населення встановлення ставок місцевих податків та зборів. [1]

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 54

Бесплатная работа

Закрыть

Доступ к публичной информации

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.