Проблеми торгівлі людьми

Дослідники трудових міграцій населення України вивчають ці процеси з позиції різних концепцій та теорій, серед яких важливе місце посідає теорія ризиків. Оскільки суб’єктами ризиків можна вважати всіх індивідуальних та колективних акторів соціального буття, які приймають рішення і будують свою поведінку відповідно до цих рішень, то учасників трудових міграцій цілком доречно розглядати як специфічних суб’єктів соціальних ризиків, пов’язаних із прийнятим ними рішенням про трудову міграцію.

Н. Луман довів недоречність ототожнення понять "ризик” та "небезпека”. Під небезпекою розуміють ситуацію, коли причинами збитків (матеріальних, психологічних тощо) виступають явища зовнішнього світу. Про ризики говорять у разі, коли було прийнято рішення, при відмові від якого збитки могли б і не виникнути. У переважній більшості випадків сучасні трудові міграції населення України характеризуються добровільним рішенням про міграції, тому ймовірні збитки, які можуть виникнути в процесі реалізації даного рішення, доречно розглядати як ризики.

Ризики можуть розглядатися як кількісно, як можливість виникнення певної події, чи якісно як сама ця подія. Ще один погляд на ризик пропонує розглядати його як ціленаправлену поведінку соціального суб’єкта, що реалізується в умовах невизначеності результатів, що очікуються. З точки зору кількісного підходу до вивчення ризиків в учасників різних видів трудової міграції, ймовірність виникнення певних подій, здатних заподіяти шкоду, різна. Так, ймовірність виникнення різного роду ризиків у трудових мігрантів, які перебувають за кордоном на легальних умовах, є набагато меншою, ніж у нелегальних заробітчан.

Вивчення ризиків з якісної точки зору корелює із поняттям людських потреб та може розглядатися з позиції різних типів ризику в основних сферах життєдіяльності людей. Основними типами ризиків українських трудових мігрантів слід вважати:

ризики, пов’язані із працевлаштуванням (незадовільні умови праці, порушення роботодавцем попередньої домовленості стосовно різного роду параметрів виробничого процесу, занизький рівень заробітної плати тощо);

соціально-психологічні ризики (соціальне виключення у приймаючому суспільстві, погіршення стосунків із родичами на батьківщині, інформаційна ізоляція тощо);

ризики порушення прав людини (торгівля людьми, прояви неповаги до честі та гідності особи).

Найчастіше українські заробітчани стикаються із ризиками першого з виділених типів. Умови роботи українських працівників за кордоном абсолютно не відповідають нормативам, встановленим як на батьківщині, так і в країні перебування. Звичайною ситуацією є ненормований робочий день, недотри­мання техніки безпеки, виконання робіт, пов’язаних з ризиком для життя і здоров’я, трапляються випадки несвоєчасної та неповної виплати заробітної плати. Тривалість робочого дня українського трудового мігранта за кордоном практично завжди перевищує 8 годин, як правило, вона становить 10-12 годин.

Серед ризиків зовнішньої трудової міграції найнебезпечнішим є ризик потрапити в тенета торговців людьми. В останні роки Українська держава досягла певних успіхів у боротьбі з цим негативним явищем. У 2005 р. було створено Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Міністерства внутрішніх справ України. За 2001-2007 рр. МВС виявлено 2,2 тис. потерпілих, за цей же період винесено 461 обвинувальний вирок торгівцям людьми. Кабінет Міністрів України 1 березня 2007 р. затвердив Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 року. За час дії програми проведено роз’яснювальну роботу за допомогою засобів масової інформації, питання протидії торгівлі людьми, а також боротьби з нею, включено до освітніх програм для дітей та молоді. Підвищилася ефектив­ність діяльності правоохоронних органів у боротьбі з торгівлею людьми, посилилася взаємодія правоохоронних органів України та інших держав у протидії торгівлі людьми, надається допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема у поверненні додому.

За даними Міжнародної організації міграцій (МОМ), протягом 2000­2007 рр. допомогу отримали понад 4 тис. потерпілих від торгівлі людьми, причому їх щорічна кількість аж до 2006 р. мала тенденцію до зростання і лише у 2007 р. вона призупинилася (табл. 5.4.1). Із числа потерпілих, які отримали допомогу у 2007 р., 316 зазнали сексуальної експлуатації, 200 осіб - трудової, 14 - змішаної, 4 осіб змушували займатися жебрацтвом. Понад 4/5 контингенту потерпілих 2007 р. становлять жінки.

Таблиця 5.4.1.

Потерпілі від торгівлі людьми, які отримали допомогу

2000 2003 2005 2006 2007
Кількість потерпілих 42 525 828 937 549

Найбільше потерпілих повернулося з таких країн: Туреччина, Росія, Польща, Чехія, Італія, Об’єднані Арабські емірати, Македонія, Ізраїль. Якщо Росія, Польща, Чехія та Італія входять до основних країн-реципієнтів вітчизняної робочої сили (незважаючи на навіть відносно велику абсолютну кількість, жертви торгівлі людьми становлять незначну частку серед мігрантів до цих країн), то інші з перелічених країн до головних імпортерів робочої сили з України не входять. Вочевидь саме міграція до країн колишньої Югославії, Близького Сходу, інших країн, що розвиваються, пов’язана з найбільшим ризиком стати жертвою торгівлі людьми.

Отже, проблема торгівлі людьми є актуальною для України. При цьому будь-які дані державної статистики щодо цього процесу відсутні, а відомча статистика надає інформацію лише щодо результатів діяльності правоохоронних органів по боротьбі з торгівлею людьми. Вперше в Україні репрезентативні відомості щодо поширеності проблем, які мають ознаки торгівлі людьми, серед населення і, зокрема, серед учасників зовнішньої трудової міграції були отримані в ході Медико-демографічного обстеження України, що проведено у 2007 році. Хоча отримані дані слід розглядати як мінімальну оцінку, враховуючи вірогідний рівень відвертості респондентів.

В ході обстеження респондентам ставилося запитання: чи чули вони або знають особисто людей, які виїхали за кордон тому, що їм була запропонована робота, але коли вони її отримали, їм не дозволяли відмовитися від неї і піти, або примушували працювати за малу платню чи працювати зовсім без платні, чи примушували виконувати зовсім іншу роботу, ніж обіцяли. За даними МДОУ, майже кожен десятий (9,6%) респондент особисто знає осіб, потерпілих від торгівлі людьми. Протягом трьох років перед обстеженням стикалися за кордоном з типовими для торгівлі людьми ситуаціями 0,3% загальної кількості членів домогосподарств віком 15-64 роки, або 0,7% - осіб віком 18-44 роки126. Це 7,5% від загальної кількості членів домогосподарств, які працювали за кордоном протягом останніх трьох років. При поширенні від­повідних даних на все населення ми отримуємо кількість постраждалих від торгівлі людьми по Україні більш як у 100 тис. осіб. Найчастіше від торгівлі людьми постраждали представники низькодохідних груп та мешканці Південного регіону (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, Севастопольська міськрада). На Півдні України з типовими для торгівлі людьми ситуаціями стикалися 18% трудових мігрантів, тоді як в інших регіонах127 - 2-7%. В той же час саме в Південному регіоні, за даними вибіркового обстеження з питань трудової міграції (2008), фіксується найвища частка працюючих поза країнами ЄС, СНД та Північної Америки серед трудових мігрантів - 6,3% проти 1,8% по Україні в цілому. Тобто припущення про те, що з найбільшим ризиком стати жертвою торгівлі людьми пов’язана як раз міграція до країн Балкан, Близького Сходу, інших країн, що роз­виваються, отримало побічне підтвердження.

Лише 8,9% респондентів вважають ймовірність стати особисто жертвою торгівлі людьми високою, 20,6% - невисокою, 19,0% - заперечують таку можливість. Осіб, які вважають, що за останні три роки ризик зменшився, майже утричі більше, ніж тих, хто вважає, що він збільшився.

Разом з тим 48% респондентів нічого не чули про випадки торгівлі людьми, 51% респондентів не можуть оцінити власний ризик стати жертвою торгівлі людьми, 56% респондентів не можуть оцінити збільшився чи зменшився ризик стати жертвою торгівлі людьми за останні три роки. Усі три показники менші в містах, ніж у селах, а також зменшуються зі збільшенням рівня освіти та рівня добробуту респондентів (рис. 5.4.1).

Рис. 5.4.1. Залежність обізнаності щодо проблем торгівлі людьми та можливості оцінити зміну ризику стати жертвою торгівлі людьми за останні три роки від добробуту, місцевості проживання та рівня освіти респондентів

Тобто, по-перше, масштаби торгівлі людьми вочевидь більші, ніж показують дані МВС та МОМ, по-друге, попри прийняті заходи державної політики, обізнаність населення України з проблемою торгівлі людьми є неприпустимо низькою, по-третє, всебічну оцінку явища навряд чи можна здійснити на основі обстеження з широкого кола проблем - потрібні спеціальні дослідження.


Використана література

1.Зовнішні трудові міграції населення України / За ред. Е.М. Лібанової, О. В. Позняка. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - 206 с.

2.Малиновська О.А. Біженці у світі та в Україні: моделі вирішення проб­леми. - Генеза, 2003. - 288 с.

3.Особливості зовнішньої трудової міграції молоді в сучасних умовах / О.М. Балакірєва (керівник авт. кол.), О.О. Яременко, О.Г. Левцун та ін. - К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. - 124 с.

4.Прибиткова І. Міграційний потенціал населення України // Громадська думка. - К., 2004. - №1. - С. 20.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 6

Бесплатная работа

Закрыть

Проблемы торговли людьми

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.