План

Вступ

Загальні відомості

Фізико-географічне положення Швейцарії

Найважливіші історичні події

Населення і мова

Релігія

Природно-кліматичні ресурси

Огляд рекреаційних ресурсів курортів Швейцарії

Рекреаційні можливості Швейцарії

Підприємства розміщення Швейцарії

Транспорт Швейцарії

Висновок

Список літератури         

Вступ

Розвиток туристичного бізнесу в умовах ринку вимагає чіткого уявлення про наявність рекреаційних ресурсів на певній території. Високий ритм життя, інформаційні і емоційні навантаження, дефіцит часу, надлишок інформації - ось життя більшості людей. У сучасному світі люди потребують конкретних знань. Існує безліч брошур, рекламних проспектів, газетних і журнальних статей тих, що містять інформацію про рекреаційні можливості Швейцарії. Разом з тим, про ряд характерних особливостях сучасної Швейцарії написано в Росії мало. Весь існуючий матеріал потребує інтеграції і строгої класифікації. Тому в соєю курсовій роботі я спробувала не тільки систематизувати знання про туристську область Швейцарії, але і проаналізувати їх.

Ця країна нібито знайома всім нам і одночасно мало знайома. Швейцарія відносить себе до родоначальників туристичного бізнесу. Перші прибутки від відвідин туристів вона почала отримувати ще в минулому сторіччі. Що вийшов в світ в 1902 році російський путівник по Європі назвав її “єдиною у всьому світі країною, яка ніколи жодним мандрівником не пропускається” [5]. Країну відвіку відвідували люди з Росії, зокрема багато видних діячів російської культури і мистецтва. Тут були Карамзін, Гоголь, Достоєвській, Герцен, Лев Товстою, Тургенев, Чайковській. Аж до 1917 р. в Швейцарії довго жили багато видних революціонерів Росії [13, c.8].

У 1917-му, незважаючи на всі соціальні потрясіння в Європі, в Швейцарії виникла національна туристична корпорація - Switzerland Tourism. Завдання цієї некомерційної організації - створення умов, що сприяють притоці туристів в країну [5]. Зараз обслуговування туристів поставлене швейцарською “індустрією туризму” добре. Де б не зупинився турист на нічліг, кімната сяятиме чистотою, обслуговування буде швидким, чітким і гранично ввічливим [13, c.147].

Швейцарія - місце, де люди завжди любили жити. Ця країна - особливий мир, строката мозаїка різних культур, мов, традицій, реально існуючий міф. З повною підставою можна стверджувати, що історія Швейцарії обчислюється з 12 тисячоліття до н. е., коли територія, покрита вічними снігами, унаслідок потеплення клімату стала жилою [1].

Творець надав нащадкам гельветів дивовижні місця. Тут - величні гори з вічним снігом, обрамлені розкішними хвойними лісами. Тут - родючі долини, зрошувані чистісінькими річками, і величезні озера. У цій країні панує дратівлива деяких чистота. Вдачі тут стійкі і такі, що не терплять передчасних інновацій. Але ж завдяки цьому в Швейцарії такі кристально-чисті струмки, річки і озера. Без людської турботи лісу давно б спустіли від наповнюючої її живності - косуль, фазанів, кабанів, зайців - там не росли б в такому достатку гриби і ягоди [18].

Господь дав цій країні гори, подібні до небесних замків, колосальні льодовики, водопади, що гуркотять, незліченні озера. Тут можна зустріти сліди різних цивілізацій. Один з найголовніших пам'ятників неоліту був виявлений біля Женевського озера. Про римлян нагадують розвалини в Nyon і Avenches. Романські і готичні пам'ятники архітектури знаходяться в Базелі, Женеві, Лозанні. Збереглася фортеця часів Ренесансу, Castello di Montebello. Багато представлено бароко. Його головний пам'ятник - знаменитий собор в Санкт-галлене знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

Разом з тим, Швейцарія - зовсім не тільки "музейна" країна. Люди живуть тут собі на втіху: займаються спортом, ходять в прославлені на весь світ театри, влаштовують численні фестивалі. Недаремно королева Великобританії Єлизавета II сказала під час візиту до Берна: "Швейцарія - це рай" [8].


Загальні відомості

Фізико-географічне положення Швейцарії

Швейцарія (англ. Switzerland, німий. Schweiz, франц. Suisse, італ. Svizzera) - одна з малих держав Європи. Її площа - всього 41,3 тис. кв. км., а населення налічує небагато чим більше 6,99 млн. чоловік (з них 60% міське) [12, с.144]. Столиця - місто Берн. Швейцарська Конфедерація розташована майже в самому центрі Зарубіжної Європи, на перехресті найважливіших транспортних шляхів. Ця обставина грала значну роль в політичному, економічному і культурному розвитку країни на всьому протязі її історії. Три чверті її меж - з Францією, Австрією і Італією - проходять по високих гірських хребтах Юри і Альп, і лише межа з Німеччиною і Ліхтенштейном йде частково по низовині - долині Рейну [25, c.310]. Північ країни - горбисте плато. Тут знаходяться такі крупні промислові центри, як Цюріх. Центральна частина, схід і південь - гори, глибокі ущелини, химерні кручі і скелі, вічні сніги і льодовики. Береги Женевського озера, а також долина Валу, де протікає річка Рона, - це район садів, полий і виноградників. На межі Швейцарії, там, де Рона йде до Франції, розташована Женева [1]. Поняття Швейцарія і гори невід’ємні один від одного. Близько 2/3 площі країни зайнято горами. На її території знаходяться майже всі найвищі масиви Зарубіжної Європи.

Швейцарія - республіка, конфедерація 23 кантонів (3 з них розділені на напівкантони). Кожен кантон має свої парламент і уряд, свої закони, користується широкими автономними правами. Законодавча влада належить Федеральним зборам (парламенту), що складаються з двох палат - Національної ради і Ради кантонів. Виконавча влада належить Федеральній раді [25, c.310-311].

У Швейцарії практично всі природні лікувальні ресурси (мінеральні і термальні води, лікувальні грязі) належить державі. Курортні лікарні користуються джерелами за певну плату, а уповноважені урядами федеральні, регіональні, місцеві органи або громадські організації строго контролюють дотримання режиму користування ними, стежать за охороною “зелених зон”.

У Швейцарії, широко відомою зразковою постановкою курортної справи, муніципалітети забезпечують охорону “зелених зон” навколо курортів, де заборонено будівництво будь-яких об'єктів, що забруднюють навколишнє середовище [10].

Найважливіші історичні події

Велике значення в етногенезі швейцарських народів мало заселення в V в. до н.е. території Швейцарії кельтським плем'ям Швейцарська Конфедерація гельветів, на сході від кельтів жили племена ретів.

Завоювання швейцарських земель римлянами в I в. до н.е. привело до романізації кельтського і ретського населення. Після розпаду Римської імперії в III - V ст. н.е. області сучасної Швейцарії заселили німецькі племена - алемани, лангобарди і бургунди. Алемани розселилися на півночі і сході, а пізніше і в центральних областях. Вони асимілювали рідкісне населення гірських областей, і тут затвердилися німецькі діалекти. Навпаки, лангобарди, що влаштувалися на півдні, і бургунди - на заході, сприйняли мову і культуру романізованого кельтського населення. На сході в ізольованих альпійських долинах продовжували зберігатися поселення романізованих ретів, тут складалися ретороманські діалекти.

У VI в. вся Швейцарія була завойована німецькими племенами франків і пізніше, на початку IX в., увійшла до складу обширної імперії Карла Великого, що сприяло подальшій германізації її населення.

Після смерті Карла Великого за Верденському договором 843 р. швейцарські землі були розділені між трьома державами. Германоязичниє північ і схід, а також області, заселені ретороманями, були включені у Східнофранкське королівство (ядро майбутньої Німеччини); до Західнофранкському королівству (майбутній Франції) були приєднані західні області з романізованим кельтським населенням, а південь і південний захід увійшли до складу королівства Лотаря, де пізніше склалася італійська етнічна спільність.

У ХI в. майже всі землі нинішньої Швейцарії стали складовою частиною “Священної римської імперії”.

У XIII в. виросло значення трьох альпійських общин - так званих лісових кантонів - Урі, Швіца і Унтервальдена, які об'єдналися в “Вічний союз” для боротьби із завойовниками. У XIV в. Союз складався вже з восьми кантонів, а в XIV - XVI ст. до нього приєдналося ще п'ять.

Вже з XIV в. увійшло до ужитку і сучасного найменування держави - Швейцарія (по назві кантону Швіц), а в 1499г. Швейцарія фактично звільнилася од підпорядкування “Священній римській імперії”.

До кінця XVIII в. Швейцарія залишалася союзом 13 кантонів, проте територія її продовжувала розширюватися за рахунок приєднання нових земель.

В кінці XVIII в. Швейцарія була завойована військами Наполеона, і там була створена єдина Гельветічна республіка. Фактично країна потрапила в підпорядкування Франції.

Після краху Наполеонівської імперії В 1814 - 1815 рр. Віденський конгрес визнав існування швейцарської держави як Союзу 22-х кантонів і оголосив його навіки нейтральним.

У 1978 р. утворений 23-й кантон Юріївна [25, c.311-315].


Населення і мова

Як видно з історичного нарису, в Швейцарії не склалася єдина етнічна спільність. Мовний-етнічні відмінності населення Швейцарії ще дуже чіткі: кожний з чотирьох швейцарських народів - германошвейцарці (4,22 млн. чоловік, 1992), франкошвейцарці (1,16 млн. чоловік), італошвейцарці (230 тис. чоловік) і ретороманці (60 тис. чоловік) [12, c.144]- є окремою етнічною спільністю, що відрізняється національною самосвідомістю, мовою і культурною своєрідністю. Мови народів Швейцарії належать до двох різних мовних груп: романський (французький, італійський, ретороманський) і німецький (німецький).

Три народи - германошвейцарці, франкошвейцарці і італошвейцарці живуть компактними групами в областях, що історично склалися. Германошвейцарці розселені в 15 кантонах на півночі, північному сході і в центрі країни; франкошвейцарці складають основне населення трьох західних кантонів - В, Женева і Невшатель, а також значну частину жителів кантонів Фрібур, Валу і Берн; італошвейцарці живуть в частині кантону Тессин і в двох сусідніх областях кантону Граубюнден. Офіційні мови - німецький (на нім говорить 69% населення), французький (19% населення), італійський (10% населення). Така різномовність значно полегшує туристам спілкування з місцевими жителями. Рідна мова жителів кожної етнічної області є в її межах основною розмовною мовою, а також і мовою преси, шкільної освіти і ін.

Особливості історичного розвитку швейцарської держави, що тривалий час була союзом окремих незалежних кантонів, привели до того, що свідомість приналежності до певного кантону і зараз нерідко виявляється значно сильніше етнічного. Тому швейцарці часто називають себе не за національністю, а по кантональній приналежності - “бернці”, “валисці” і т.д.

Разом з швейцарцями в країні живуть більше 1 млн. іноземців, що складає 1/6 всього населення [25, c.319-321].


Релігія

Більшість швейцарців належать до двох віросповідань - протестантизму і католицизму. До протестантської церкви належать кантони В, Шафхаузен, Міський Базель, Цюріх, Берн, Гларус, Невшатель, Женева. Католицизм поширений на більшій площі, але в менш населеній частині країни. Католицькі кантони: Швіц, Урі, Унтервальден, Тессин, Фрібур, Золотурн, Валу, Люцерни і Цуг. У деяких кантонах (Аппенцелле, Аргау, Граубюндене) чисельність католиків і протестантів майже однакова [25, c.320].

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 32

Бесплатная работа

Закрыть

Экономико-географическая характеристика Швейцарии

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.