Безготівкові грошові розрахунки

Грошовий обіг — це процес безупинного руху грошей у сфері обміну, в ході якого вони виконують свої функції засобу обігу і засобу платежу. Організація й особливості грошового обі­гу визначаються специфікою грошової системи конкретної краї­ни. Однак загальним для всіх країн з ринковою економікою є йо­го розподіл на безготівковий і готівковий обіг.

Безготівковий грошовий обіг являє собою таку організацію розрахунків між учасниками суспільного виробництва, яка здійс­нюється без використання готівки шляхом перерахування кош­тів з одного розрахункового рахунку на інший. Історично такий спосіб розрахунків виник у кінці XVII — на початку XVIII ст., але широкого застосування до початку ХХ ст. не набув. Так, на­приклад, у Німеччині безготівкові розрахунки виникають у Гам­бурзі вже в 1691 р., коли в цьому місті було створено «Гамбур­гер-банк». Проте ця форма організації розрахунків ще довго не набувала поширення. Лише починаючи з ХХ ст. безготівкові роз­рахунки швидко поширюються, а сьогодні вони є головною фор­мою організації грошового обігу.

В Україні правова база організації безготівкових розрахунків визначається рядом законів, які регламентують банківську діяль­ність. Що ж стосується детальної організації самих розрахунків, то вони визначаються затвердженою Національним банком Укра­їни інструкцією. Нині це інструкція від 29.03.2001 р. «Про безго­тівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Основні принципи організації безготівкових розрахунків такі:

—Усі кошти підприємств будь-яких форм власності повинні зберігатися в банку на відповідних рахунках. У касі підприємства дозволяється мати суворо лімітований банком залишок готівки, призначений, головним чином, для господарських і виробничих потреб (наприклад, для повернення здачі покупцю при придбанні товару або наданні послуг).

—Списання коштів з рахунка клієнта може здійснюватися лише за згодою власника рахунка, крім тих випадків, коли таке списання передбачене чинним законодавством (наприклад за рі­шенням суду).

—Підприємства мають право на вибір форми безготівкового розрахунку і способу платежу в межах того вибору, який забез­печується відповідним законодавством.

—Розрахункові документи приймаються банком до вико­нання тільки в межах тих коштів, що є на рахунку суб’єкта гос­подарювання. Винятки становлять випадки, спеціально передба­чені законодавством.

—Суб’єкт господарювання має право вибору банку, в якому буде відкрито його рахунок. Для відкриття рахунку він повинен подати в комерційний банк необхідні документи.

Слід зазначити, що після відкриття рахунку між банком і клі­єнтом складається угода з розрахунково-касового обслуговуван­ня підприємства, в якій домовляються про всі види послуг, їх ва­ртість, права та обов’язки сторін, а також санкції стосовно того, хто порушить ті або інші положення угоди.

Безготівкові розрахунки тісно пов’язані з усіма видами госпо­дарської діяльності і все ж основна частина цих розрахунків при­падає на розрахунки за товарними операціями.

З розрахунками за нетоварними операціями, а це розрахунки підприємств і організацій з органами управління, з бюджетом, органами соціального страхування і т. ін., пов’язана приблизно одна четверта частина всіх безготівкових розрахунків.

Організація безготівкових розрахунків передбачає певний до­кументообіг. При цьому, як правило, для руху платіжних доку­ментів установлюються певні терміни. Вони визначені Верхов- ною Радою України в постанові від 25.06.1993 р. і становлять 3 дні для документів, що обертаються всередині однієї області, й 6 днів — у межах України. У разі порушення даних термінів плат­ник може стягнути з обслуговуючого банку пеню в розмірі 2% від суми затриманих документів за кожний день затримки. Пеня стягується в безакцептному варіанті, а якщо затримка здійснена не з вини банку, то банк повинен установити винуватця і стягну­ти з нього суму пені в безакцептному порядку.

Організація безготівкових розрахунків здійснюється в різних формах. Вони розрізняються між собою формою розрахункових документів і особливостями їх руху. Основними розрахунковими документами при безготівкових розрахунках є: а) платіжне дору­чення; б) платіжна вимога-доручення; в) чек; г) акредитив; д) вексель; є) платіжна вимога; ж) інкасове доручення (розпоря­дження).

Однією з найбільш поширених форм організації безготівкових розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення — це письмове розпорядження власника рахунка бан­ку про перерахування з його рахунка на рахунок зазначеної в до­рученні особи вказаної суми. Воно виписується на бланку уста­новленої форми і має свої реквізити. Платіжні доручення випи­суються в кількох примірниках, кожний із яких має свою назву.

Документообіг при розрахунках платіжними дорученнями по­казано на схемі 1.

Схема 1

Документообіг при розрахунках платіжними дорученнями

1.Укладання контракту.

2.Надання послуг, відвантаження товарів, виконання робіт.

3.Передача платіжного доручення банку для списання з раху­нку платника суми платежу.

4.Виписка з розрахункового рахунка про списання коштів.

5.Платіжне доручення про зарахування платежу на розрахун­ковий рахунок одержувача (постачальника).

6.Виписка з розрахункового рахунка про зарахування пла­тежу.

За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки як з товарних, так і нетоварних операцій. Така форма організації безготівкових розрахунків належить до найбільш поширених. Це пов’язано з тим, що дану форму розрахунків найчастіше викори­стовують тоді, коли мають місце сталі, добре відлагоджені зв’язки між господарюючими суб’єктами. Дана форма характе­ризується простим і швидким документообігом і сприяє приско­ренню руху коштів. Певним недоліком цієї форми платежу є не­повна гарантія здійснення платежу на користь постачальника продукції.

Другою формою організації безготівкових розрахунків є роз­рахунки за допомогою платіжних вимог-доручень. Ця форма пе­редбачає при здійсненні розрахунку особисту участь двох суб’єктів: постачальника, який має право на здійснення на його користь платежу, і платника, котрий має право доручити банку зробити платіж зі свого розрахункового рахунка.

Платіжна вимога-доручення — це такий комбінований доку­мент, що складається, так би мовити, з двох частин. Верхню час­тину після виконання своїх зобов’язань перед замовником запов­нює постачальник. Це вимога постачальника щодо оплати вартості наданих замовнику послуг, виконаних робіт або постав­лених товарів. Виписана вимога разом із відвантажувальними і транспортними документами пересилається платнику, минаючи банк.

Платник, упевнившись у відповідності документів договірним зобов’язанням, оформляє вимогу-доручення, заповнюючи її ни­жню частину, і здає у свій банк. Банк платника списує з розра­хункового рахунка покупця суму платежу і пересилає платіжні документи банку постачальника для зарахування коштів на роз­рахунковий рахунок постачальника.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 14

Бесплатная работа

Закрыть

Безналичные денежные расчеты

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.