За великої відкритості економіки досить часто порушення ба­лансу в грошовій сфері пов’язується з перевищенням імпорту над експортом. У цьому разі частина грошової маси в розмірі чистого імпорту залишить внутрішній ринок і викличе недостатність пла­тоспроможного попиту на внутрішньому ринку. Внаслідок цього в країні виникнуть труднощі з рухом національного продукту, оскільки частина національного доходу в його грошовій формі відволікатиметься на зовнішній ринок.

Досягнення необхідного балансу в такому разі можливе, по- перше, за рахунок додаткової кредитної емісії грошей, тобто за рахунок мобілізації грошей на фінансовому ринку. Цей шлях у довгостроковому періоді має певні негативні наслідки. З одного боку, це може стимулювати інфляційне зростання цін, а з іншо­го — може призвести до зростання вартості грошей на фінансо­вому ринку і тим самим зменшити стимули до інвестиційної дія­льності. По-друге, досягнення балансу можливе за рахунок зовнішніх запозичень як у вигляді отримання прямої позики в іноземних банках, так і у вигляді розміщення на світовому фі­нансовому ринку своїх цінних паперів. Цей шлях більш прийня­тний з погляду забезпечення відносно незмінних умов на внут­рішньому ринку. Але його недоліком є формування зовнішнього боргу і виплата через відсоток у майбутньому частки свого наці­онального продукту на користь країн-кредиторів.

Дещо інша ситуація складається в разі активного сальдо зов­нішньоторговельного обороту. В цьому випадку на внутрішній ринок надійде додаткова грошова маса, яка може розбалансувати співвідношення попиту і пропозиції на внутрішньому ринку й викликати зростання цін унаслідок появи додаткової грошової маси. Щоб уникнути цієї негативної ситуації, найчастіше вда­ються до таких заходів:

По-перше, можна спробувати стимулювати нагромадження грошей суб’єктами господарювання та населенням. Досягти зро­стання попиту на гроші можна тільки за наявності економічного зростання, стабільності правового поля держави і достатнього розвитку фінансового ринку та його інфраструктури. Цей шлях потребує значного часу.

По-друге, можна спрямувати частину грошового капіталу за кордон. Цей шлях балансування грошової маси досить ефектив­ний і більш прийнятний саме в короткостроковому періоді. Але стійкий відплив валюти за кордон створює в перспективі не кра­щу інвестиційну ситуацію в державі і врешті-решт може призво­дити до зменшення динаміки економічного зростання.

Дуже важливим є балансування у сфері грошового обігу тих грошових потоків, що забезпечують процеси розподілу і викори­стання національного доходу країни. Саме вони забезпечують баланс між національним доходом та виробленим і готовим для реалізації на внутрішньому ринку національним продуктом. Що­до цього найбільш важливим є балансування податкових надхо­джень (потоки 9 та 11) та потоку, пов’язаного з імпортом товарів та послуг з-за кордону (потік 7). Ці потоки в цілому призводять до зменшення попиту на внутрішньому ринку, а відтак, і до зме­ншення можливостей для реалізації виробленого національного продукту. Протилежними потоками щодо цього є надходження до бюджету за рахунок продажу продукції державних підпри­ємств на ринку продуктів (потік 6), витрат фірм на ринку ресур­сів на купівлю товарів для інвестиційних цілей (потік 2) і, нареш­ті, надходження грошей від експорту (потік 8). Ці три потоки забезпечують реалізацію виробленого національного продукту.

Між першою і другою групами грошових потоків мусить бути певна збалансованість, лише тоді забезпечуються найбільш спри­ятливі умови реалізації виробленого національного продукту. Але баланс між цими потоками може порушуватись, тому для їх балансування застосовуються різні методи.

У довгостроковому періоді на перші три грошових потоки можна впливати через проведення певної податкової політики і формування такої ситуації, за якої вітчизняний виробник перш за все буде зорієнтований на задоволення потреб вітчизняного спо­живача, що відносно зменшить грошовий потік, пов’язаний з ім­портом. Що ж стосується потоків припливу, то тут у тривалій пе­рспективі можна впливати на оптимізацію цих грошових потоків через створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, забезпечення активної позиції держави на ринку продуктів пере­дусім шляхом державної закупівлі товарів і, нарешті, через фор­мування стабільних умов для здійснення експорту.

Балансування грошових потоків відпливу і припливу, а це, по суті, балансування між грошовою сферою, як вона представлена національним доходом, і виробленим для реалізації на внутріш­ньому ринку національним продуктом, з другого боку, в довго­строковому періоді не вичерпує всієї проблеми їх балансування. Певні диспропорції між означеними грошовими потоками мо­жуть мати місце і в короткостроковому періоді. Це вимагає їх ба­лансування у режимі активного й ефективного впливу на ситуа­цію у грошовому обігу. Цей вплив найчастіше здійснюється центральним банком країни. Так, щоб зменшити витрати на ім­порт і навпаки збільшити надходження від експорту (сигналом для таких дій часто стає поява від’ємного сальдо платіжного ба­лансу), центральний банк може вжити заходів відносно курсу своєї валюти. Наприклад, для поліпшення ситуації і ліквідації, або зменшення від’ємного сальдо платіжного балансу, він може вдатись до валютної інтервенції, спрямованої на зниження курсу національної валюти стосовно інших валют. Це посилює експорт (через можливість зменшити ціну продукції, яка поставляється на експорт) і навпаки утруднює імпорт продукції. Наслідком цього буде певне балансування грошових потоків у вигляді надходжень від експорту і витрат, пов’язаних з імпортом. Проте це тільки за­гальний зв’язок і його позитивна реалізація залежить від дуже багатьох чинників. Скажімо, дієвість валютної інтервенції такого напрямку буде ефективною тільки тоді, коли експортні позиції держави досить сильні і вона може суттєво збільшити експорт своєї продукції, але в сучасних умовах такі дії не завжди можли­ві. Перепоною до їх уведення часто стає наявність глибокої між­народної виробничої кооперації, що зводить нанівець наслідки зменшення курсу національної валюти, міжнародного антидем­пінгового законодавства, політичні чинники тощо.

Розглянуті напрямки забезпечення балансування грошових потоків у цілому спрямовані на забезпечення певної рівноваги і, перш за все, між грошовим вираженням національного доходу й виробленим для реалізації національним продуктом. Проте бала­нсування грошових потоків і всієї сфери грошового обігу в ціло­му повинно відзеркалювати і стратегічні цілі, що стоять перед державою. Формування такої стратегії особливо важливо для країн з перехідною економікою, де глобальним завданням є саме реформування економіки і здійснення значних змін в її організа­ції. Серед цих країн, як відомо, й Україна, і для неї в цьому аспе­кті проблема балансування грошових потоків є особливо актуа­льною і значущою.

У цілому в стратегічному плані балансування грошових пото­ків з урахуванням того, що теоретичну основу регулювання рин­кової економіки в переважній більшості країн складає монета­ризм, має велике значення. При цьому як кінцеву мету можна виділити також балансування грошових потоків для досягнення високого рівня ефективності функціонування економіки і забез­печення на цій основі динамічного економічного зростання.

В Україні досягнення цієї стратегічної мети пов’язане з вирі­шенням цілої низки завдань. Для створення динамічної, соціально-орієнтованої й ефективної ринкової економіки необхідно, насампе­ред, здійснити структурну перебудову народного господарства, сформувати стабільний внутрішній ринок, на який би переважно й працював вітчизняний товаровиробник, і зменшити відкритість економіки до відповідних рівнів, щоб не мати такої глобальної за­лежності від кон’юнктури світового ринку, як сьогодні. Для вирі­шення цих завдань стратегічна політика у сфері балансування гро­шових потоків повинна передбачати такі напрямки:

— По-перше, необхідно забезпечити посилення грошового потоку, який формується внаслідок продажу ресурсів сімейними господарствами (потік 1). Це автоматично збільшить доходи на­селення і в процесі розподілу національного доходу збільшить потік грошей від сімейних господарств на ринок товарів, бо по­пит є функцією доходу. Одночасно це приведе до зростання за­ощаджень. І хоч вони залежать перш за все від рівня відсоткової ставки, проте й зростання доходів є дуже важливим чинником. Унаслідок збільшення платоспроможного попиту на товари та послуги стимулюватиметься вітчизняний виробник, який поси­лить свою орієнтацію на внутрішній ринок. Водночас збільшення притоку заощаджень на фінансовий ринок сприятиме зниженню кредитної ставки і посиленню інвестиційної складової в механіз­мі суспільного відтворення.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Общая схема денежного обращения и денежные потоки

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.