История происхождения денег
Ця рівність характеризує найпростішу форму вартості, що одержала назву простої, випадкової або одиничної форми вартості. Два товари, що беруть участь у даному обміні, одночасно є його крайніми полюсами. Один товар (А) знаходиться у відносній формі вартості. Він виражає свою вартість, його купують. Цей товар грає пасивну роль. Він завжди має свою кількісну визначеність. Інший товар Б виступає як вимірювач вартості першого товару. Він своєю споживною вартістю визначає, вимірює вартість товару А. У цьому відношенні товар Б грає активну роль, виступає як еквівалент, вимірювач вартості іншого товару. Свою роль він виконує випадково, епізодично і сам по собі зовні він ніяк не відрізняється від інших споживних вартостей, але в межах відношення цих двох товарів він значить більше, ніж просто споживна вартість. Він є еквівалентом, і в цій ще випадковій формі обміну вже функціонує як гроші, хоча самі гроші тут виступають у своїй зародковій, ембріональній формі.
Товар, що знаходиться в еквівалентній формі, має свої певні особливості. Згідно з теорією походження грошей К. Маркса, а вона є блискучим зразком наукового аналізу, ці особливості зводяться до такого: споживна вартість стає формою прояву своєї протилежності - вартості; конкретна праця стає формою прояву абстрактної праці; приватна праця виступає формою прояву своєї протилежності - безпосередньо суспільної праці.
Проста, випадкова, або одинична форма вартості є найпростішою формою визначення вартості й обміну і відповідає початковому стану розвитку товарного виробництва, яке ще було випадковим, епізодичним. Недосконалість товарного виробництва знаходить своє вираження в недоліках першої форми вартості. Найбільш істотне з них, за визначенням К. Маркса, зводиться до того, що в рівнянні Х товару А = У товару Б, товар А, який знаходиться у відносній формі вартості, не виявляє своєї якісної тотожності і кількісної визначеності стосовно до всіх інших товарів.
Практична незручність даної форми вартості й обміну (а вона, власне кажучи, - це відомий нам бартер) пов’язана з тим, що в процесі такого обміну необхідно, щоб акт купівлі-продажу збігався у часі й просторі. Однак на етапі зародження товарного виробництва і товарного обміну цей недолік ще не давав про себе знати.
З розвитком товарного виробництва до обміну долучаються вже не два, а багато товарів, а сам обмін стає більш регулярним. Через низку причин якийсь товар частіше від інших знаходиться у відносній формі вартості. Він стає найбільш бажаним об’єктом обміну, його прагнуть купити. З’являється нова форма обміну.
В умовах дуже низького рівня розвитку продуктивних сил найважливішим завданням було забезпечення фізичного виживання людини, що ставило продукти харчування в розряд найбільш бажаних. При цьому особливу цінність набували окремі продукти, наприклад, худоба як концентроване джерело білкової їжі. Тому на цей товар обмінювалися багато інших товарів.
У практиці обміну ця ситуація виникла тоді, коли якийсь продукт праці вже регулярно вироблявся як товар. Історично це збіглося з першим великим суспільним поділом праці (відокремленням скотарства від землеробства), у результаті чого частина продукції скотарства постійно призначалася для обміну.
Дану форму обміну схематично можна відобразити у вигляді прикладу:
Ця форма вартості одержала назву повної або розгорнутої форми вартості. Якщо порівняти її з простою або випадковою формою вартості, то неважко помітити певний прогрес у розвитку форми вартості. Він знайшов свій відбиток, насамперед, у якісному і кількісному розвитку товару еквівалента.
Кількісний розвиток еквівалента виявляється в тому, що цю роль виконує не один товар, а вже декілька. І хоча випадковість висунення цих товарів на роль еквівалента зберігається, проте ступінь цієї випадковості значно нижче, ніж в умовах простої випадкової форми вартості. Це пояснюється тим, що роль еквівалента виконують продукти людської праці, які спеціально призначені для продажу, тобто товари, а не випадково вироблений надлишок продукції, що спорадично набував форми товару.
Якісна зміна реалізується в тому, що мінове відношення товару, який знаходиться у відносній формі вартості, виявляється вже не стосовно споживної вартості одиничного товару, а стосовно споживних вартостей ряду товарів.
Віддзеркалюючи у своєму розвитку більш високий щабель організації товарного виробництва і обміну, повна або розгорнута форма вартості мала, проте, й певні недоліки. К. Маркс визначав їх у такий спосіб: «По-перше, відносне вираження вартості товару є тут незавершеним, тому що ряд виражень його вартості ніколи не закінчується... По-друге, такий ланцюг утворює строкату мозаїку розрізнених і різнорідних виражень вартості. По-третє,... відносна, форма вартості кожного товару являє собою нескінченний ряд виражень вартості, відмінний від виражень відносної форми вартості будь-якого іншого товару».
Виділені на рівні теоретичного аналізу недоліки повної або розгорнутої форми вартості в практиці знаходять своє вираження в певному утрудненні самої техніки обміну. Це виявляється в тому, що не можна безпосередньо обміняти, наприклад 1 пару чобіт на 1 сокиру. Але на певному етапі розвитку товарного виробництва, коли переважаючим мотивом обміну було бажання придбати один товар (у нашому прикладі - вівцю), цей недолік не був серйозною перепоною для здійснення обміну.
Зміни, що відбулись у подальшому розвитку суспільного виробництва, привели до появи нової, більш розвинутої форми вартості, яка отримала назву загальної форми вартості. Вона може бути подана у вигляді прикладу:
Можливість такої трансформації обумовлена тим, що ті прості вираження вартості (1 вівця = 2 сокирам, 1 вівця = 1 мішку зерна, 1 вівця = 3 парам чобіт і т. д.), з котрих і складається повна або розгорнута форма вартості, припускають і можливість зворотних за формою, але тотожних за змістом виражень (2 сокири = 1 вівці, 1 мішок зерна = 1 вівці, 3 пари чобіт = 1 вівці і т. д.). Це й відкриває реальні шляхи для появи повної або розгорнутої форми вартості.
Дана форма вартості віддзеркалює новий, більш високий щабель розвитку виробництва й обміну. Загальна форма вартості порівняно з повною, або розгорнутою формою вартості - це більш високий рівень вираження вартості, ніж раніше.
З боку кількості це знаходить своє відображення в тому, що тепер одному еквіваленту протистоїть уся маса товарів, які знаходяться тільки у відносній формі вартості. Якісна зміна виявляється в тому, що відбувається розвиток товару еквівалента. Він виступає не просто одним із товарів еквівалентів, а єдиним, таким, що протистоїть усім іншим товарам.
У практиці обміну це знаходить відображення в тому, що «тепер товари виражають свої вартості:
1) просто, тому що вони виражають їх в одному-єдиному товарі,
2) єдиноподібно, тому що вони виражають їх в одному й тому ж товарі».