План

1. Економічна сутність, склад і структура оборотних коштів підприємства.

2. Нормування оборотних коштів прямим методом:

а) нормування оборотних коштів у виробничих запасах;

б) нормування оборотних коштів у запасах незавершеного виробництва;

в) нормування оборотних коштів у запасах готової продукції.

3. Економічний метод нормування оборотних коштів.

4. Джерела формування оборотних коштів на підприємстві.

5. Показники стану та ефективності використання оборотних коштів.

3. Економічний метод нормування оборотних коштів

Суть економічного методу полягає у тому, що залежно від зростання обсягів виробництва коригується сукупна потреба в оборотних коштах. Тоді передбачається також урахування очікуваного прискорення оборотності оборотних коштів.

Для встановлення сукупної потреби у власних оборотних коштах з урахуванням прискорення їх оборотності необхідно обрахований за наведеною формулою розмір сукупної потреби помножити на різницю між одиницею і величиною прискорення оборотності коштів, вираженою десятковим дробом. Тоді формула розрахунку сукупної потреби у власних оборотних коштах матиме такий вигляд:

де

Сп – сукупна потреба у власних оборотних коштах;

Спз – сукупна потреба, встановлена підприємством у звітному періоді;

Рп – відсоток росту товарної продукції у плановому періоді за виробничою собівартістю відносно планового її обсягу в звітному періоді;

Оп – прискорення оборотності коштів у відсотках.

Різновидом економічного методу розрахунку сукупної потреби у власних оборотних коштах є контрольний метод. Контрольний розрахунок виконується окремо на двох групах обігових коштів.

В одну групу (виробнича потреба) відносять кошти, авансовані у сировину, матеріали, придбані напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тару, незавершене виробництво, готову продукцію.

До другої групи (невиробнича потреба) входять запасні частини для ремонту, малоцінні та швидкозношувані предмети, витрати май­бутніх періодів.

Потребу в оборотних коштах першої групи, розмір якої залежить від обсягу виробництва, розраховують з урахуванням темпів зростання виробничої програми. Потребу в оборотних коштах другої групи, розмір якої не залежить від обсягу виробництва, розраховують шляхом її збільшення на 50 відсотків від темпу приросту виробничої програми.


4. Джерела формування оборотних коштів на підприємстві

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на 3 групи:

1) власні;

2) залучені (прирівняні до власних);

3) позичені.

Підприємства, що вводяться в дію, залежно від їх організаційно-правової форми, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

До сталих пасивів належать:

мінімальна заборгованість, пов’язана із заробітною платою та нарахуваннями на неї. Вона розраховується шляхом множення одноденної заробітної плати з нарахуваннями на норму в днях. Норма встановлюється на рівні 50% періоду між датою нарахування і датою виплати заробітної плати. Мінімальну заборгованість, пов’язану із заробітною платою та нарахуваннями на неї розраховують за формулою:

де

Зм – мінімальна заборгованість по заробітній платі і нарахуваннях на заробітну плату;

Фзп – фонд заробітної плати відповідного періоду;

Др – кількість днів розриву з початку місяця до дня виплати заробітної плати (беруть у половинному розмірі);

Дп – кількість днів у періоді;

Сн – сукупна норма нарахувань на заробітну плату;

мінімальна заборгованість резерву на покриття майбутніх платежів – сума резерву на оплату відпусток робітників, службовців. Стабільний залишок резерву на виплату відпусток розраховується у вигляді мінімальної заборгованості з врахуванням фонду заробітної плати у наступному періоді;

заборгованість постачальникам за відвантажену і отриману продукцію, термін оплати якої не настав (кредиторська заборгованість);

заборгованість бюджету і державним цільовим фондам за окремими видами податків і платежів;

кошти покупців, сплачені за обігову тару, які залишаються у підприємств певних галузей промисловості (хімічна, харчова, електротехнічна). Розмір заборгованості за обігову тару визначають за формулою:

де Зт – заборгованість покупцям за обігову тару;

Вот – вартість обігової тари;

Дт – середня тривалість обігу обігової тари, днів.

Основними джерелами фінансування приросту сукупної потреби в обігових коштах є власні і прирівняні до власних кошти: прибуток, вільні залишки амортизаційного фонду, приріст різних видів стійкої кредиторської заборгованості.

У разі потреби підприємство вимушене звертатися до позичених фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту.

До позичених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

Поширеною формою залучення коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Комерційний кредит виступає у формі відстрочки платежу за отримані матеріальні цінності.


5. Показники стану та ефективності використання оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів вимірюється системою фінансово-економічних показників та коефіцієнтів, а саме: кількістю обертів оборотних коштів (коефіцієнт оборотності); коефіцієнтом завантаження; тривалістю одного обороту; економією (збільшенням) оборотних коштів та ін.

Кількість обертів оборотних коштів (коефіцієнт оборотності) визначається відношенням суми проданої продукції за певний період (квартал, рік), оціненої за собі вартістю до середнього залишку оборотних коштів у цьому періоді:

де Ко – кількість обертів оборотних коштів (коефіцієнт оборотності);

Р – сума проданої продукції за рік (квартал);

Ос – середній залишок оборотних коштів за рік (квартал).

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Кз, коп.) є оберненим до коефіцієнта оборотності показником і визначається за формулою:

Середні залишки оборотних коштів визначаються на підставі бух­галтерських даних таким чином:

середньомісячні (Осм) – як сума залишків оборотних коштів (в грн) на початок О1 і кінець О2 місяця, поділена на два: Осм = (О1 + О2) / 2;

середньоквартальні (Оск) – як сума середніх залишків (у грн) за кожний місяць Осм1, Осм2, Осм3, поділена на три: Оск = (Осм1 + Осм2 + Осм3) / 3;

середньорічні (Оср) – шляхом ділення на 12 суми, отриманої додаванням залишків цих коштів на початок та кінець року та залишків оборотних коштів на початок решти місяців року.

Кількість обертів за окремими елементами оборотних коштів – коштами, авансованими в запаси сировини, матеріалів тощо визначається так:

де Кое – кількість обертів за окремими елементами оборотних коштів;

Вс – річні (квартальні) витрати сировини (матеріалів, палива тощо), грн.;

Зс – середньорічні (квартальні) залишки сировини (матеріалів, палива тощо), грн.

Середня тривалість оберту оборотних коштів (оборотність у днях) показує період, протягом якого обігові кошти виконують один оберт, і розраховується так:

де – число днів у періоді.

Економія (+), збільшення (-)оборотних коштів із врахуванням виконання планового завдання розраховується за формулою:

, де

Ео – економія оборотних коштів;

НО – оборотні кошти на початок періоду;

Уп – рівень виконання планового завдання, %;

Окф – фактичний розмір оборотних коштів у періоді, що аналізується.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можна використовувати коефіцієнт ефективності (прибутковості) і рентабельності оборотних коштів. Ці показники розраховуються так:

де Ке – коефіцієнт ефективності (прибутковості) оборотних коштів;

Р – коефіцієнт рентабельності оборотних коштів;

П – прибуток від реалізації продукції;

Ос – середньорічний залишок оборотних коштів.


Рекомендована література

1. Головко Т.В. Методика аналізу фінансового стану підприємства. – К.: Аудит-Інформ., 1993. – Випуск 1.

2. Зятковський І.В. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Кондор, 2003. – 364 с.

3. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.

4. Котик Н. Амортизація: податковий та бухгалтерський облік. – X.: Фактор, 2001.

5. Мец В.О. Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. – К.: Вища школа, 2003. – 278 с.

6. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учеб. пособие. – Минск: Экоперспектива, 1998.

7. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.

8. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

9. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2003. – 288с.

10. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, А.М. Білик та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.

11. Чупис А.В. Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование). – Сумы: Университетская книга, 1999.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Оборотные активы (средства)

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.