План

1. Міжнародні портфельні інвестиції

2. Перешкоди для іноземних інвестицій

3. Ринки акцій країн, що формуються, та їх типи

4. Системи встановлення рівня цін на фондових біржах

5. Міжнародна диверсифікація портфелів

6. Оцінювання інвестицій та управління ними

7. Інвестиційні механізмий індивідуальні інвестори

Література

1. Міжнародні портфельні інвестиції

Міжнародні портфельні інвестиції - це вкладення капіталу в іноземні пайові чи боргові цінні папери з метою отримання доходу без права реального контролю над об’єктом інвестування.

Основою міжнародних портфельних інвестиції є здебільшого приватний підприємницький капітал. Головне завдання портфельного інвестування - поліпшення умов інвестування за рахунок надання сукупності цінних паперів (за умов їх вдалої комбінації) таких інвестиційних характеристик, котрих не надає жоден окремо взятий цінний папір.

Тільки у процесі формування портфеля цінних паперів досягається нова інвестиційна якість із заданими характеристиками. Отже, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого забезпечується необхідна інвесторові сталість доходу за умов мінімального ризику.

Головним мотивом здійснення міжнародного портфельного інвестування є прагнення вкласти капітал у ту країну та в такі цінні папери, в котрих він приноситиме максимальний прибуток за допустимого рівня ризику. Іноді портфельні інвестиції розглядаються як засіб захисту грошових коштів від інфляції та отримання спекулятивного доходу.

Як зазначалося вище, у 1990-ті роки сукупний обсяг портфельних інвестицій перевищив обсяг прямих інвестицій. Однак на динаміку портфельних інвестицій вкрай негативно вплинула «азіатська криза» 1997-1998 рр., унаслідок чого обсяг портфельних інвестицій у 1998 р. скоротився порівняно з попереднім роком в 1,6 раза. Значною мірою скорочення пов’язане з виведенням коштів із ринків, що формуються.

Портфельні інвестиції, нарівні з позиками, є найбільш динаміч­ною частиною світових фінансових потоків. І тому, враховуючи масштаби подібних інвестицій, їх вільний, неконтрольований перелив здатний відчутно дестабілізувати фінансову систему майже будь-якого ринку, що формується. Звідси і необхідність різного підходу до регулювання прямих та портфельних інвестицій.


2. Перешкоди для іноземних інвестицій

При здійсненні міжнародного інвестування може виникнути ряд об’єктивних перешкод та труднощів.

По-перше, це психологічні перешкод, що пов’язані з міжнарод­ним інвестуванням. Вони здебільшого обумовлені незнанням економіки, політики та культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на фінансових ринках, принципів звітування тощо. Так, американські інвестори віддають перевагу інвестуванню в АДР (американські депозитарні розписки), якість котрих підтвер­джується американськими банками; інституційні інвестори, як правило, здійснюють міжнародне інвестування через брокерів відповідних національних ринків; індивідуальні інвестори поки що неохоче беруть участь у міжнародному інвестуванні.

По-друге, до перешкод міжнародного інвестування відносять інформаційні труднощі. Інвесторові дещо складно отримати вичерпну інформацію про зарубіжні ринки та зарубіжних емітентів. Набагато простіше отримати ту саму інформацію про учасників національного ринку.

Значна частина інформації про іноземні цінні папери, що торгуються на міжнародних ринках, про фінансовий аналіз та очікувані доходи компаній публікується як на національній, так і на англійській мові.

До міжнародних інформаційних систем, що містять дані, корисні при веденні міжнародної інвестиційної діяльності, належать:

Reuters, Telerate, Tenfore, Forex- інформаційні системи, що містять новини, а також надають інформацію про ціни на окремих ринках та на окремі цінні папери;

Exshare, Telekurs- спеціальні цінові системи, що надають широку інформацію про всі світові ринки, включаючи дані про рух капіталів.

До третьої групи перешкод міжнародного інвестування відносять юридичні труднощі. Вони пов’язані з розміщенням капіталу в країні інвестування та поверненням його разом з отриманим доходом до власної країни. До юридичних труднощів відносять й особливості оподаткування в країні - реципієнті інвестицій.

Зазвичай при операціях іноземного інвестування стягуються такі податки: податок на операції; податок на приріст капіталу; податок на дохід на іноземні інвестиції.

Податок на операції, порівняно з іншими податками, здебільшого невеликого розміру і може бути:

пропорційним обсягу угоди;

пропорційним розміру комісійних (у країнах, де брокери беруть комісійні);

фіксованим.

Податок на приріст капіталу стягується в країні інвестора. Приріст капіталу розраховується як різниця між ціною продажу та купівлі цінних паперів.

Податок на дохід на іноземні інвестиції сплачується юридичною особою однієї країни резидентові іншої країни. Бажання обох країн стягувати цей податок призводить до виникнення проблеми подвійного оподаткування. З метою врегулювання даної ситуації укладаються міжнародні угоди, згідно з якими інвестор отримує в країні інвестування дохід за вирахуванням податку, а також податковий кредит. У власній країні оподатковується загальний обсяг іноземних доходів за вирахуванням податку, що було стягнено в країні інвестування.

Вихід інвестиційної діяльності на міжнародний рівень поставив перед інвесторами питання необхідності управління рядом нових ризиків. До ризиків, пов’язаних із міжнародними інвестиціями, відносять:

1) ризики національних ринків (специфіка інвестиційного клімату в країні інвестування);

2) політичний ризик - можливість експропріації активів, зміни в політиці оподаткування, обмеження на валютні операції або інші зміни, що торкаються ділового клімату країни інвестування;

3) валютний ризик (ризик зміни валютного курсу) - невизначеність у поверненні активів, що обумовлена зміною в обмінних курсах іноземних валют (зокрема, валютою країни - реципієнта інвестицій та валютою інвестора).

Підвищені операційні витрати. Міжнародні інвестиції зазвичай пов’язані з додатковими транзакційними витратами, до складу яких входять:

підвищена комісійна винагорода посередникам на зарубіжних ринках;

підвищена плата за оформлення угод (це пов’язано, зокрема, з багатовалютною системою обліку та звітності);

підвищена плата за управління портфелями міжнародних інвестицій (це пов’язано з дослідженнями міжнародного ринку, підпискою на міжнародні бази даних, вартістю комунікацій тощо).


3. Ринки акцій країн, що формуються, та їх типи

Як ми вже зазначали раніше, до групи ринків, що формуються (emergingmarkets), належать майже 80 держав світу (див. табл. 6.4). Саме з цією групою країн пов’язані найбільш суттєві зміни на світовому фондовому ринку в 1980-1990-ті роки. Майже за шість-сім років фондові ринки деяких держав, що розвиваються, Латинської Америки та Азії досягли рівня розвитку фондових ринків деяких країн Європи.

Країни з ринками, що формуються, становлять дуже неоднорідну групу:

1) ринки деяких країн цієї групи (Бразилія, Китай, Корея, Мексика, Малайзія, Тайвань) за масштабами перевищують ринки розвинених країн, водночас у групу входять країни з ринком невеликого розміру (Угорщина, Чехія, а тим більше Маврикій та Кіпр);

2) у групі є ринки як з високим (Греція, Польща), так і з низьким (Нігерія, Пакистан) ступенями прозорості;

3) деякі ринки функціонують протягом більш ніж 100 років (Індія, ринки країн Латинської Америки), інші - трохи більше 10 років (країни Східної та Центральної Європи, країни СНД).

Єдине, що зближує країни групи ринків, що формуються, - високе значення волатильності фондових ринків та їх залежність від зовнішніх фінансових ресурсів. Чим більш зрілими є ринки, що формуються, тим вони стійкіші і тим менший рівень ринкового ризику вони відчувають у довгостроковій перспективі. Відповідно, меншим є і спад на таких ринках у період значних скорочень попиту міжнародних інвесторів на цінні папери, що на них обертаються.

У 90-ті роки ХХ ст.відбувалося значне зростанняринків акцій у країнах, фондові ринки яких пребувають на стадії формування. Капіталізація їх ринків у період з 1990 до 1998р. зросла більш ніж утричі. Відбулося зростання ринків акцій країн Азії, Латинської Америки, Африки, країн СНД, Центральної та Східної Європи.

Збільшенню кількості зареєстрованих на біржі компаній у 1990-ті роки сприяв процес приватизації державних підприємств та рішення приватних компаній про випуск акцій для відкритого продажу. У результаті цього частка ринків, що формуються, в капіталізації світового фондового ринку зросла з 7 % у 1990р. до 11 % у 1996р. Згодом фінансові кризи зменшили у 1998р. частку капіталізації до 7 %, проте вже з 1999р. цей показник знов почав зростати (1999р. - 9 %).

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 23

Бесплатная работа

Закрыть

Рынок международных инвестиций

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.