Неможливо об’єктивно розглядати властивості, структуру, форми вияву тощо будь-якого процесу, явища, не з’ясувавши попередньо його сутність, природу з урахуванням конкретних історичних умов. Це повною мірою стосується й пізнання сутності заробітної плати в новій економіці.

У науковій літературі постійно велися дискусії щодо сутності заробітної плати, робилися спроби дати найвичерпніше її визначення, обґрунтувати принципи організації, переглянути чи уточнити складові механізму функціонування.

Заробітна плата належить до найскладніших економічних категорій. Поряд з прибутком, податками, зайнятістю вона є одним з головних елементів, своєрідним «нервовим центром» суспільного організму.

Перехід від централізованої планової економіки, заснованої на пануванні «загальнонародної» власності, до ринкової з багатоманітністю форм власності й господарювання спричинив нову хвилю дискусій. Адже формування уявлення про сутність заробітної плати в ринковій економіці значно ускладнюється з огляду на ті стереотипи, котрі склалися за часів існування Радянського Союзу й домінують у нашому суспільстві ще й досі.

Розгляд сутності заробітної плати за умов соціалізму обов’яз­ково супроводжувався наголошуванням на докорінній відмінності її природи в капіталістичному та соціалістичному суспільствах. Обґрунтування цього базувалося, як правило, на двох постулатах. Перший — за соціалізму заробітна плата є формою реалізації розподілу за працею, а за капіталізму — перетвореною формою вартості (або ціною) робочої сили. Другий — суть найманої праці за соціалізму полягає в планомірному залученні робітників і службовців до суспільного виробництва, заснованого на загальнонародній власності, а за капіталізму — не більше ніж звичайну купівлю-продаж робочої сили.

За офіційними поглядами, що домінували в економічній теорії за радянських часів, заробітна плата як результат дії закону розподілу за працею в соціалістичному товарному виробництві має репрезентувати виражений у грошовій формі еквівалент тієї частки трудового внеску працівника в кінцевий спільний результат праці, яка забезпечує його особисте споживання (за винятком трудового внеску на задоволення спільних потреб і у фонд утримання непрацездатних).

Щодо капіталізму, то згідно з марксистською теорією заробітна плата в цій економічній системі як результат дії закону розподілу за вартістю (ціною) робочої сили становить ціну продуктів (життєвих засобів), необхідних для відтворення цієї робочої сили, або, що те саме, відображає втілену в них кількість абстрактної праці. Згідно з цією теорією працівник протягом робочого дня, витрачаючи свою робочу силу, створює не тільки вартість, достатню для її відтворення, а й додаткову вартість. Відповідно, робочий час, протягом якого він забезпечує відтворення своєї робочої сили, отримав назву необхідного, а інший — додаткового. У свою чергу, суспільний продукт, спрямований на відтворення робочої сили, визначався як необхідний, а привласнений капіталістом — як додатковий.

Чи діє в сучасній економічній системі, заснованій на багатоманітності форм власності й господарювання, тобто в економіці змішаного типу, закон розподілу за працею, чи його дія припиняється й розподільні відносини стосовно найманих працівників регулюються виключно законом розподілу за вартістю (ціною) робочої сили? Відповідь на це питання має суттєве як теоретичне, так і практичне значення, оскільки становлення в Україні нової економічної системи, а отже, і нової організації заробітної плати, потребує всебічного розгляду природи цієї складної категорії, з’ясування механізмів її формування.

Якщо порівняти характеристики сутності розподілу за працею за соціалізму й розподілу за вартістю (ціною) робочої сили за капіталізму, то передовсім привертає увагу їхня якісна єдність, адже в обох випадках об’єктом розподільних відносин є необхідний продукт, що поступає в розпорядження найманого працівника як плата за його працю і становить обсяг життєвих засобів, які забезпечують (за досягнутого рівня розвитку продуктивних сил) відповідний рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг. Інакше кажучи, необхідний продукт, величина якого визначається передовсім рівнем розвитку продуктивних сил, поступає в розпорядження працівника у формі заробітної плати незалежно від того, в якому суспільстві він живе — капіталістичному чи соціалістичному.

Водночас механізми дії законів розподілу за працею й за вартістю (ціною) робочої сили суттєво різняться, оскільки перший передбачає позаринкову, а другий — ринкову оцінку трудового внеску працівників.

Позаринковий підхід до оцінки трудового внеску характеризується орієнтацією на невартісні оцінки у виробництві, розподілі й обміні, а також на переважно централізоване, адміністративне розв’язання всіх питань у сфері розподільних відносин: тільки управлінські структури (причому на найвищому рівні) здатні оптимізувати поєднання всіх багатоманітних інтересів суспільства.

Механізм формування заробітної плати на принципах оцінки вартості робочої сили в основу всіх критеріїв визначення рівня оплати праці покладає, з одного боку, взаємодію ринку праці, попиту і пропонування робочої сили, а з другого — врахування об’єктивно необхідного відтворення робочої сили.

Перехід від централізованої планової системи господарювання до системи, заснованої на ринкових відносинах, потребує переходу від позаринкового механізму оцінки трудового внеску до ринкового, тобто переходу від формування заробітної плати як частки працівника в загальнодержавному фонді споживання або доході підприємства (залежно від співвідношення ролей держави й підприємства в реалізації розподільних відносин) до формування її як вартості (ціни) робочої сили. Одночасно підкреслимо, що розподіл за вартістю (ціною) робочої сили не може не передбачати використання елементів розподілу за працею, якщо під останнім розуміти формування ціни робочої сили з обов’язковим урахуванням таких чинників, як кількість, якість і результати праці. У цьому контексті звернімося до висновків українських економістів — авторів відомого підручника з економічної теорії, які зазначають, що «...у заробітній платі, її сутності присутні й вартість товару робоча сила, і оплата за працею (за витратами і результатами праці). Одне іншому не заважає. Західні економісти вже давно визнають сумісність змісту заробітної плати як вартості робочої сили і забезпечення однакової заробітної плати за однакові витрати праці»[1].

В основі вартості робочої сили має бути оцінка суспільно необхідних витрат на її відтворення й відповідна оцінка обсягу життєвих засобів, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. З огляду на це не можна не погодитися з твердженням К. Маркса, що «...змінний капітал є лише особлива історична форма, в якій проявляється фонд життєвих засобів, або робочий фонд, який потрібен робітникові для підтримки і відтворення цього життя і який при всіх системах суспільного виробництва він сам завжди мусить виробляти і відтворювати»[2].

У будь-якому разі сума життєвих засобів мусить бути достатньою для підтримки працівника у стані нормальної життєдіяльності. «Заробітна плата, — пише Еміль Жамс, — уявляється нині як дохід, величина якого не повинна спадати за певний рівень, щоб не було втрачено гідність праці. Інші елементи економічної рівноваги мають бути приведені у відповідність з рівнем заробітної плати, сама ж заробітна плата не може пристосовуватися до інших елементів»[3].

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Заработная плата в рыночной экономике сущность и функции

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.