Риск несоответствия внутреннего контроля. Риск выявления
План
Вступ 3
1. Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства. 4
2. Ризик невиявлення 8
Висновки 17
Список використаних джерел 18
Вступ
Для підвищення ефективності системи економічного контролю в умовах ринкової економіки в інтересах власника впроваджено аудит, який у практику в Україні увійшов із прийняттям в 1993 року Закону «Про аудиторську діяльність» [2, с.6]. Аудиторові необхідно досягти такої обізнаності про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дозволить йому спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Аудитору слід використовувати професійні знання для оцінки ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.
Встановлення порядку отримання аудитором знання системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, ризику аудиту (загального ризику) та його складових частин, ризику невідповідності внутрішнього контролю і ризику не виявлення помилок регламентуються у ННА № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування" [2, с. 86]. Питання щодо підвищення ефективності та якості проведення аудиту на даний час досить актуальні, тому їх піднімають у своїх роботах провідні вітчизняні науковці. Серед них: Ф.Ф. Бутинець, Л.М. Чернелевський, Л.П. Кулаковська, А.Т. Загородній, М.С. Стасишен та ін. Проте питання планування аудиту і розробки ефективного підходу до його проведення потребують додаткового вивчення.
Метою роботи є дослідження сутності ризику невідповідності функціонування внутрішнього контролю підприємства, та ризику невиявлення, їх впливу на ефективність аудиторського контролю, а також проблемних питань, що виникають у цьому зв'язку.
1. Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства.
Система внутрішнього контролю - термін, що визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети - забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повноту бухгалтерських записів, своєчасну підготовку надійної фінансової інформації. Система внутрішнього контролю виходить за межі тих аспектів, котрі безпосередньо стосуються тільки бухгалтерського обліку і включає в себе:
а) середовище контролю, де відбуваються операції - заходи і записи, які характеризують загальне ставлення керівництва і власників підприємства до діючої системи внутрішнього контролю, важливість діючої системи внутрішнього контролю для підприємства.
Аудитор фіксує в робочих документах: отримані відомості про систему обліку і внутрішнього контролю; оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю. Якщо ризик невідповідності внутрішнього контролю оцінюється аудитором як незначний, він додатково пояснює в документах обґрунтування своїх висновків.
Існують різні методи документального оформлення інформації про систему обліку і внутрішнього контролю. Вибір необхідних методів документального оформлення є виключно предметом особистого судження та вибору аудитора. Заходи, котрі виконуються окремо або в комбінаціях, оформлюються аудитором у вигляді письмових звітів, анкет, контрольних переліків і блок-схем. Форма і обсяг цієї документації залежить від розміру і структури підприємства, кількості видів діяльності, порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві та структури систем внутрішнього контролю. Як правило, що складніша система обліку і внутрішнього контролю та більший обсяг аудиторських процедур, то більший обсяг документації аудитора.
Тести на відповідність внутрішнього контролю здійснюються з метою отримання аудиторських доказів його ефективності: структури систем обліку і внутрішнього контролю, що означає, наскільки ця структура попереджає, виявляє і своєчасно виправляє істотні помилки; функціонування внутрішнього контролю протягом всього періоду перевірки.
Деякі процедури аудиту можна не планувати окремо як тести на відповідність внутрішнього контролю, але вони можуть дати аудиторські докази ефективності як структури внутрішнього контролю, так і ії функціонування. Таким чином, ці процедури перевірки можуть служити для аудиту тестами відповідності внутрішнього контролю. Наприклад, під час вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю грошових коштів аудитор може отримати аудиторські докази ефективності контрольної перевірки рахунків банку шляхом опитування та спостереження.
Під час отримання доказів ефективного функціонування системи внутрішнього контролю аудитор враховує спосіб їх отримання, послідовність, з якою вони отримуються протягом певного періоду, та досвід особи, яка отримала такі докази (у разі використання помічників та асистентів в аудиті). Слід мати на увазі, що принцип ефективної роботи кожної системи не виключає можливості виникнення відхилень. Відхилення від діючих і запланованих систем контролю можуть викликатися такими факторами та ознаками: змінами в основному складі співробітників підприємства; значними сезонними коливаннями в обсязі операцій (реалізації товарних запасів, сировини); помилками окремих співробітників. Виявивши певні відхилення, аудитору необхідно зробити запити щодо них, наприклад, уточнити терміни звільнення і прийняття на роботу співробітників, які виконували основні функції внутрішнього контролю. Крім цього аудитору необхідно впевнитися в тому, що тести на відповідність внутрішнього контролю повністю охоплюють період, коли відбулися такі зміни персоналу.
При визначенні аудиторського доказу про ризики невідповідності внутрішнього контролю, аудитор може використовувати узагальнюючі висновки, одержані під час попередніх аудиторських перевірок. У такому разі аудитор має інформацію про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, за попередній звітний період і йому треба визначити необхідну кількість додаткових аудиторських доказів про зміни в системі внутрішнього контролю, які могли статися на підприємстві за період між перевірками. Перш ніж покладатись в своїй роботі на результати проведених процедур аудиту минулої аудиторської перевірки, аудитору треба впевнитися у їх слушності та доцільності для використання в поточному аудиті. Аудитор отримує інформацію про кожні зміни, які відбулися в системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства за період між минулою і поточною перевіркою та оцінює рівень своєї довіри до них. Аудитору необхідно враховувати те, що його впевненість у слушності та доцільності процедур аудиту минулої перевірки для використання в поточному аудиті буде зменшуватися в міру збільшення періоду між раніше виконаними і запланованими аудиторськими процедурами.
Аудитору необхідно впевнитися в тому, що функціонування системи внутрішнього контролю здійснювалося протягом всього періоду аудиторської перевірки. Якщо в різних проміжках періоду аудиторської перевірки на підприємстві використовувалися різні види контролю, аудитору слід оцінити та вивчити кожну з таких процедур окремо. Якщо були випадки, коли внутрішній контроль на підприємстві деякий час був відсутній, то стосовно цього періоду аудитору треба окремо переглянути характер, термін і обсяг процедур перевірки щодо операцій та інших подій цього періоду.
Аудитор постійно переглядає правильність зробленої ним оцінки ризику невідповідності внутрішнього контролю до моменту завершення аудиторського висновку, який складається на підставі проведених незалежних процедур аудиторської перевірки та інших доказів.