На зорі Хрестових походів у 1066 році король Вільгельм I заснував Казначейство, службу, яка займалася збиранням відкупних, дані та платежів.

Протягом двох десятків років у 1086 році відбулося проведення податкового кадастру («Книга Страшного Суду») через те, що казначейство мало певні труднощі з визначенням потенційних платників.

Велику роль у процесі виникнення системи оподаткування зіграла «Велика хартія вільностей». Це був договір, який обмежував владу королів запроваджувати податки, мав декілька редакцій, в останній з них (1297р.) було внесено пункт, що «податок не може бути установлений без згоди лицарів та громадян, зібраних у парламенті».

Було б справедливо стверджувати, що Хартія мала більше значення для нащадків, ніж для її сучасників, – вона стала вікопомним символом, на неї посилалися у разі коли виникала загроза правам і свободам. Закони, прийняті пізніше, по суті підтверджують, захищають, розвивають засади, вперше закладені у Хартії.

У 1601 році з’являється податок на утримання бідних, що стало дієвим прикладом турботи про незахищені верстви населення.

У 1689 році прийнято «Білль про права» - парламентський акт, основною метою якого був захист законів, прав і свобод, а також державних фінансів від посягань королівської влади. Він проголошував, що будь-яке справляння грошей на державні потреби під приводом королівської прерогативи без згоди парламенту не має законної сили, тому і не слід вимагати надмірних податків, накладати непомірну пеню, визначати надто суворі покарання.

Таким чином, ми бачимо класичну систему контролю представницької влади над податками. Донині «Велика хартія вільностей» і «Білль про права» виконують роль актів адміністративного і податкового права, заснованого на прецедентах конституційно-державного ладу Великобританії, що можна вважати переконливим доказом послідовності та взірцем сили законів у правовій державі.

Саме тоді англійський економіст Вільям Петті, автор «Трактату про податки та збори», обґрунтував переваги непрямого оподаткування (акцизу, що був у 1643 році запроваджений на тютюн та вино). Серед цих переваг:

- кожен сплачує за те, що споживає;

- податок систематично стягується, це змушує заощаджувати і є вірним єдиним способом збагачення народу;

- сплачується лише раз за одну спожиту річ;

- дає можливість завжди знати про доходи населення та країни в цілому.

При цьому "піддані держави повинні, по можливості, відповідно до своїх статків та можливостей брати участь в утримуванні уряду», - писав шотландський економіст та філософ, людина, яка зробила найбільший внесок у теорію оподаткування, Адам Сміт у 1776 році. Крім цього він підкреслив, що податки для того, хто їх сплачує, є ознакою не рабства, а волі.

Так, ґрунтуючись на поглядах Сміта, діють сучасні податкові системи Великобританії та інших провідних країн світу. І на сьогодні існують чотири основних принципи, які не застаріли й у наш час:

- принцип справедливості (стверджуючий загальність обкладання й рівномірність розподілу податку між громадянами відповідно до їхніх доходів);
- принцип визначеності (потребуючий, щоб сума, спосіб і час платежу були заздалегідь відомі платникові);

- принцип зручності (припускає, що податок повинен сплачуватися в такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника);
- принцип економії (виявляється у скороченні витрат на стягнення).

Сучасна податкова система Великобританії складається з п'яти основних великих груп податків:

- прямі податки на доходи (прибутковий податок, податок з капіталу, податок на спадщину);

- непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи, гербові податки);

- місцеві податки (податок на нерухомість та ін.);

- податки на ділову активність;

- інші податки.

Податок на прибуток – фіскально й соціально найбільш важливий податок у Великобританії. Він був запроваджений у 1842 році у розмірі 7 пенсів з кожного фунта стерлінгів оподатковуваного доходу. Нагадаємо, що до запровадження десяткової системи у 70-ті роки ХХ ст. фунт стерлінгів складався з 240 пенсів (20 шилінгів по 12 пенсів). Тобто у відсотковому вимірі тодішня ставка дорівнювала 2,9 %.

Разом з тим податок на прибуток передбачає і низку пільг:

- неоподатковуваний мінімум складає 3445 фунтів стерлінгів на рік;

- для осіб старших 64 років – 4200 фунтів стерлінгів;

- для осіб старших 74 років – 4370 фунтів стерлінгів;

- неповним сім’ям, які мають дітей віком до 16 років;

- неповним сім’ям, діти яких навчаються у вищих навчальних закладах денної форми навчання;

- оподатковуваний дохід зменшується на суму витрат, пов’язаних з одержанням доходу (спецодяг, обладнання для роботи), а також на суми внесків до пенсійних і благодійних фондів, медичної страховки для старших 65 років, процентних платежів по позиках на придбання житла та власності (максимум 30 тис. фунтів стерлінгів);

До речі, величина знижок щорічно індексується в залежності від рівня інфляції.

До цього ж у Великобританії існує дещо інший принцип на відміну від інших країн Європи побудови та нарахування податку на прибуток, який розподіляє дохід на певні групи (шедули) в залежності від джерела отриманого доходу.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 10

Бесплатная работа

Закрыть

Налогообложение в Великобритании

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.