Зміст

1. Вступ

2. Міжнародний бізнес: поняття, види, суб’єкти, види

3. Спільні підприємства в системі міжнародного бізнесу

4. Пошук зарубіжного партнера

5. Механізм функціонування СП

6. Тенденції і проблеми розвитку МСП в Україн

7. Регулювання міжнародної підприємницької діяльності. Значення і цілі

8. Державні і міжнародні органи

9. Додаток

10. Висновок

Спільні підприємства в системі міжнародного бізнесу

Міжнародна підприємницька діяльність зумовлена об'єктивними процесами інтернаціоналізації окремих суб'єктів господарювання та національної еконо­міки в цілому. Вона може мати різноманітний характер, типи, види, форми. За масштабами та ефективністю впливу на міжнародний бізнес слід виокремити спільне підприємництво.

Міжнародне спільне підприємство (МСП) є формою співробітництва і поєднання зусиль різнонаціональних партнерів стосовно інвестування, управ­ління, виробництва продукції (надання послуг, торгівлі), розподілу підприєм­ницьких доходів і ризиків.

Серед найважливіших ознак міжнародного спільного підприємства варто виокремити насамперед те, що воно є:

1) формою міжнародного бізнесу і специфічним його суб'єктом;

2) формою і способом виходу на зарубіжний ринок;

3) різновидом прямого іноземного інвестування;

4) однією з нових форм господарювання для країн з економікою, що актив­но трансформується на ринкових засадах.

Мотивація і процедура створення міжнародних спільних підприємств фор­мується на макро і мікрорівні. Для промислове розвинених країн вирішаль­ним макроекономічним чинником експортної орієнтації підприємницького ка­піталу є насамперед баланс імпорту й експорту інвестиційних ресурсів. Його формування і фактичний стан визначаються певними політико-, ресурсо-, та загальноекономічними чинниками, до яких можна віднести: стабільність полі­тичної системи, ступінь втручання уряду в економіку, рівень інфляції та кон-вертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість фондового ринку, систему оподаткування тощо.

Привабливість міжнародних спільних підприємств зумовлена:

збільшенням матеріальних та фінансових ресурсів, виробничих потужностей;

сприянням розвитку національної науково-дослідної бази, поширенням передової технології та управлінського досвіду, підвищенням кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів-менеджерів;

стимулюванням конкуренції! Пов’язаними з нею позитивними явищами (підриванням позицій місцевих монополій, підвищенням якості імпортозамін-ної продукції та зниженням цін на неї);

нарощуванням експортних надходжень у вигляді податків на прибутки спільних підприємств.

Основними мотивами формування й функціонування спільних підприємств як стратегії виходу на міжнародний ринок є:

зниження питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику за створення і використання нових потужностей;

розширення діючих виробничих потужностей;

реалізація переваг меншої вартості факторів виробництва і в першу чер­гу збереження ресурсів;

можливість уникнення сезонної нестабільності виробництва і пристосу­вання до процесу скорочення життєвого циклу продукції;

підвищення ефективності маркетингу і находження нових каналів збуту;

проникнення на конкретний територіальний ринок і набуття управлін­ського досвіду на нових ринках.

Мотивація діяльності безпосередніх партнерів формується внаслідок узго­дження їхніх інтересів — виробничо-економічних, маркетингових, екологіч­них, престижних та особистих. Домінуючими є виробничо-економічні й мар­кетингові мотивації діяльності партнерів. Проте слід враховувати й інші (мало декларовані та рідко досліджувані) мотиви: екологічні, коли розв’язуються на­гальні завдання виведення з експлуатації екологічно брудних (небезпечних для здоров’я людей і довкілля) виробництв; пропагандистські престижі, що прита­манні діяльності великих корпорацій (компаній, фірм) за кордоном і міжна­родному бізнесу в окремих невиробничих сферах (туризм, сервіс); особисті (пер­сональні), коли спільні підприємства засновуються партнерами однієї націо­нальності або на родинних засадах.

Створення спільних підприємств базується на чинному законодавстві Украї­ни. Цей процес охоплює узгоджені в часі етапи (мал. 3).

Ухваливши заснування міжнародного спільного підприємства, уточнюють (вибирають) сферу його діяльності. Спільне підприємство має задовольняти потреби ринку в певній продукції і її належній якості.

Оцінювання вітчизняного партнера здійснюється за сукупністю показників, що характеризують:

1) рівень якості продукції її конкурентоспроможність на світовому ринку;

2) технічний рівень устаткування, наявність окремих будівель, споруд, вільних виробничих площ, що можуть бути зараховані до статутного фонду при його формуванні;

3) професійну підготовку і спеціалізацію персоналу, необхідного для забез­печення функціонування створюваного спільного підприємства;

4) місце розташування підприємства щодо постачальників сировини, на­півфабрикатів, комплектуючих, забезпечення транспортними комунікаціями;

5) можливий ринок збуту товарів (внутрішній і зовнішній), його обсяги, номенклатуру та прогнозну перспективу.


Пошук зарубіжного партнера.

В першу чергу слід враховувати вихідні умови вітчизняного партнера, що може мати вже досвід роботи із зарубіжним партнером. Це сприятиме прискоренню розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, експортно-імпортної діяльності, поглибленню науково-технічної і виробничої кооперації з іншими зарубіжними фірмами. Діяльність можливих партнерів аналізують за певною системою показників. Для цього використову­ють: прямі показники (величину активів і їх динаміку, частку власних чи позичених коштів, отриманий прибуток, чисельність працівників, кількість підприємств (філій, представництв фірми), обсяг зарубіжного продажу); опосе­редковані показники (прибуток щодо поточних витрат виробництва, продук­тивність праці, приріст продукції в розрахунку на одиницю інвестицій та ін.).

У результаті отриманого аналізу встановлюються (або припиняються) без­посередні контакти з зарубіжними партнерами і ведуться попередні перегово­ри. Процес переговорів завершується підписанням протоколу намірів, в якому мають бути визначені й зафіксовані такі питання:

загальний обсяг виробництва, можливі обсяги поставок на внутрішній і зовнішній ринок;

розмір статутного фонду і часток учасників в ньому, співвідношення між власниками і позичковими коштами, можливий банк-кредитор;

забезпеченість місцевими кваліфікованими кадрами та можлива потреба у залученні іноземного персоналу;

форми і методи організації продажу готової продукції (виробів) та їх післяпродажне технічне обслуговування, його тривалість;

забезпечення трансферту прибутку іноземного партнера;

джерела надходження і напрямки використання іноземної валюти, у тому числі вільно конвертованої.

Можуть бути й інші питання. Деталізація їх щодо створення міжнародного спільного підприємства здійснюється в процесі підготовки техніко економіч –ного обґрунтування. Приблизні схема і його зміст подані в мал. 4.

У процесі підготовки установчих документів (проектів) слід усвідомити важливість ретельної розробки статуту спільного підприємства, в якому має бути визначено: предмет і цілі діяльності спільного підприємства, його місцезнаходження, склад учасників; розмір статутного фонду і часток парт­нерів у ньому, порядок його формування; склад і компетенцію органів управ­ління, порядок прийняття рішень та коло завдань, для розв’язання яких ви­магається одностайність думки; порядок припинення діяльності (ліквідації) спільного підприємства.

Вищим органом спільного підприємства є рада, яка формується з осіб, при­значених його учасниками, тобто з громадян країн-учасниць. Керівництво поточною діяльністю спільного підприємства здійснює генеральний директор (ди­рекція), який (яка) призначається радою. Керівником спільного підприємства може бути як представник одного із засновників, так і запрошений спеціаліст. Після завершення переговорів і підписання установчих документів прово­диться реєстрація спільного підприємства у відповідній державній інстанції згідно з чинними законодавчими актами. Для реєстрації СП необхідні такі документи:

1) письмова заява одного з учасників, в якій зазначаються всі учасники СП, їхні юридичні адреси, керівні органи, особа, котрій доручено отримати реє­страційне свідоцтво;

2) письмове погодження обласної (міської) держадміністрації і керівного органу вітчизняного учасника на створення СП;

3) нотаріально засвідчені копії установчих документів;

4) техніко-економічне обґрунтування створення СП, що засвідчує його ефек­тивність і валютну окупність;

5) документи, що підтверджують реєстрацію іноземного партнера як юри­дичної особи та його платоспроможність.

Реєстрація проводиться за наявності рішення Державної зовнішньоеко­номічної комісії Кабінету Міністрів України. Після розгляду і схвалення пода­них документів, приймається відповідне рішення, видається свідоцтво про реє­страцію, а назва спільного підприємства вноситься до спеціального реєстру.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 31

Бесплатная работа

Закрыть

Международная предпринимательская деятельность

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.