План

Вступ.

І. Загальна економіка державних депозитних коштів

ІІ. Аналіз депозитних коштів комерційного банку

ІІІ. Ефективність використання депозитних коштів

Висновки

Додатки

Cписок використаної літератури

Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з вкладного (депозитного) рахунка підприємства забороняється. Нарахування процентів починається з дня надходження суми депозиту на депозитний рахунок. Облік нарахованих процентів за коштами суб’єктів господарської діяльності здійснюється на рахунку 2618 „Нараховані витрати за строковими коштами суб’єктів господарської діяльності”.

Нараховані проценти за депозитами суб’єктів господарської діяльності відповідно до умов депозитного договору можуть перераховуватися на поточний рахунок даної юридичної особи або зараховуватися на поповнення депозиту. (додаток2)

Динаміка коштів юридичних осіб

Обсяг коштів юридичних осіб банку на 01.01.06 склав 969,89 млн. грн., у т.ч. мережі філій – 169,89 млн. грн. , що складає 17, 5№ від загального обсягу коштів юридичних осіб. У порівнянні з 2004 роком ресурсна база за депозитами банку збільшилася на 159 % , філій – на 114 %. Залишки на поточних рахунках в 2005 році у порівнянні з 2004 зросли в 2,1 рази.

Термін дії депозитного договору може бути пролонгований без укладання нового договору, а для додаткового внеску на діючий депозитний рахунок використовується додаток до договору.

На активно-пасивних рахунках ведеться облік залучених коштів фізичних осіб до запитання, операцій фізичних осіб з використанням платіжних карток, а також наданих кредитів овердрафт.

Поточні рахунки відкриваються на підставі заяви фізичної особи;документа, що засвідчує особу;договору на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином;картки зі зразком підпису, який надається в присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером.

У разі відкриття вкладного рахунка фізичними особами в договорі про відкриття вкладного рахунка на підставі відповідного документа податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. Власникові рахунка видається вкладний документ. Таким документом може бути ощадна книжка або інший виданий банком документ, що засвідчує укладання з банком договору. Договір складається у двох примірниках , кожен з яких з одного боку підписується вкладником, а з іншого – завіряється підписом відповідального працівника банку та номерним штампом банку. Після укладання договору один примірник отримує вкладник, а другий залишається в банку в особистій справі вкладника.

Банки встановлюють диференційовані ставки залежно від виду депозитного рахунку, строку розміщення коштів на депозиті тв суми вкладу. Ціноутворення за депозитними зобов’язаннями банку базується на аналізі співвідношення між депозитною ставкою, яка відображає ринкову вартість залучених коштів, та витратами банку, пов’язаними з обслуговуванням кожного виду депозитних рахунків.

На рівень депозитної ставки впливають такі чинники, як попит і пропозиція грошових коштів на ринку, рівень ліквідності банку, структура та умови вкладу, правила обліку та оподаткування доходів. Але в основу формування депозитних ставок покладено визначення базової ринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень дохідності, що задовольнить інвестора у разі вкладення власних коштів у конкретний банк.

На рівень базової депозитної ставки впливають основні чинники:

-реальні темпи економічного росту в країні;

-очікуваний рівень інфляції протягом періоду вкладання коштів;

-ризик неповернення коштів, що пов’язується з конкретною банківською установою.

За економічним змістом відсоткова ставка – це вартість (ціна) грошей протягом часу, яка відображає альтернативні варіанти їх розміщення та ризики. Депозитна ставка є компенсацією власникові тимчасово вільних грошових коштів за їх використання протягом певного періоду часу. Щоб зацікавити вкладника у розміщенні грошей у банку і змусити його відмовитися його від інших варіантів, позичальники мають компенсувати йому середній рівень дохідності в економіці даної країни в цілому. Цей рівень майже дорівнює реальним темпам економічного росту за визначений період часу. В такий спосіб визначається початкова (основна) вартість позичкових коштів, яка відбиває дійсне зростання, на противагу інфляційному росту цін на товари та послуги, і тому відома як реальна відсоткова ставка.

Реальна відсоткова ставка для будь – яких вкладень – це ставка на майбутній період, і в момент інвестування вона невідома. Отже розрахунки відсоткових ставок за депозитами ґрунтуються на оцінці чи прогнозі рівня реального економічного росту, який очікується на період вкладення. Розрахунки виконуються за формулою визначення майбутньої вартості грошей:

n

FV= PV {1+ r⁄100} ,

де:

PV –теперішня вартість інвестиції;

r– відсоткова ставка(річна, %);

n– кількість періодів вкладення коштів(роки).

Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.

Для розрахунку нарахованих процентів комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку.

Номінальна процентна ставка – це ставка, за якої величина сум нарахованих процентів визначається множенням процентної ставки на номінал депозиту без капіталізації раніше отриманих процентів за формулою:

I = p∙ і ∙ nT

де :

I – сума процентів за період у nднів;

P – сума номіналу депозиту;

І – номінальна процентна ставка ( в сотих частка);

N – кількість днів;

T – кількість днів.

Фактична процентна ставка – це ставка , розрахована застосуванням номінальної ставки до номінального депозиту, збільшеного на суму сплачених раніше процентів. За умови застосування фактичної ставки величина майбутніх сплачених сум розраховується за формулою:

де:

P- сума номіналу депозиту;

In – сума майбутнього платежу на прикінці періоду

I- річна процентна ставка ( в сотих частках)

n- період за який здійснюється платіж, у річному обчисленні.

Якщо депозитна операція відображається лише двома протоками – залучення депозиту і сплата номінального депозиту й процентів, то фактична річна процентна ставка розраховується за формулою:

де :

S- нарощена сума депозиту наприкінці періоду n, тобто номінал депозиту плюс проценти;

P- сума номіналу депозиту;

n- строк депозиту в річному обчисленні.

Сума нарахованих процентів за депозитом у разі використання фактичної річної процентної ставки розраховується за формулою

де:

I- сума процентів за поточний період;

S- нарощена сума депозиту наприкінці попереднього періоду, тобто номінал депозиту плюс проценти;

i- річна фактична процентна ставка;

n- кількість періодів за депозитами, за якими нараховуються проценти.

Процентна ставка і строк депозиту мають бути приведені до однієї бази ( рік, квартал, місяць).

Якщо розрахунок проводиться за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин), то витрати банку в окремі періоди відображатимуться неточно стосовно поточної вартості сумарних зобов’язань за депозитом, які містять номінал і проценти.

Наступна проблема, якою стикається інвестор, - це втрата купівельної спроможності грошових коштів протягом періоду вкладення внаслідок інфляційних процесів. Якщо гроші після повернення будуть частково знецінюватися , то інвестор з кожним новим вкладенням одержуватиме дедалі меншу реальну суму коштів і зрештою їх втратить. Тому при визначенні базової депозитної ставки необхідно враховувати також очікувані темпи інфляції. На очікувані темпи інфляції необхідно скоригувати як основну суму так і виплати за реальною ставкою.

Рівень відсоткової ставки з урахуванням темпів економічного росту та інфляції називається номінальною без ризиковою ставкою. Взаємозв’язок між номінальною та реальною відсотковими ставками та рівнем очікуваної інфляції відомий як ефект Фішера. Номінальна без ризикова ставка визначається за формулою:

1/n

Вкладаючи кошти в той чи інший банк, інвестор приймає на себе певний ризик, пов’язаний з ймовірністю неповернення грошей. Рівень ризику неповернення коштів визначається статистичними методами і показує кількість вкладень, які не будуть вчасно ( або взагалі ) повернуті в розрахунку на кожну сотню зроблених інвестицій. З огляду на ризик неповернення інвестор змушений підвищити вимоги до рівня догідності тих вкладень, які повернуться вчасно і з виплатою відсотків, а також компенсувати втрати інфляційної премії та реальної ставки. Премія за ризик може включати компенсацію інших видів ризику, таких як ризики зміни відсоткової ставки, ризик тривалості періоду інвестування. Розрахунок базової ринкової ставки з урахуванням реальних темпів економічного росту, інфляції та ризику виконують за формулою Фішера.

У практичній діяльності не завжди використовують запропоновані методи. При встановленні депозитної орієнтуються на рівень облікової ставки НБУ та пропонують плаваючу ставку , яка переглядається в разі зміни облікової ставки.

Несприятливі економічні процеси змусили банки перейти до короткострокового залучення коштів, коли депозити приймаються на такий період часу, у межах якого темпи інфляції більш чи менш точно можуть бути передбачені. Використання облікової ставки НБУ як орієнтиру щодо пропозиції ставок за депозитними рахунками цілком обґрунтоване, оскільки в обліковій ставці очікуваний рівень інфляції Вже врахований.

Депозитна ставка банку здебільшого дещо нижча за облікову ставку, хоча іноді таку чинники, як попит та пропозиція грошових коштів на ринку та конкурентні пропозиції банку, призводять до появи значних відхилень від цього правила. Лідером у сфері здійснення операцій з вкладами населення на даному етапі являється „Укрсоцбанк” (близько 5 млрд. грн.) ; хоча до недавнього часу монополістом у цій сфері був „Ощадбанк”.

Банки, які не мають на ринку репутації надійних та стабільних установ, змушені з метою залучення клієнтів пропонувати високі депозитні ставки. Значне підвищення депозитної ставки за відсутності високодохідних напрямків розміщення залучених ресурсів, може призвести до збиткової діяльності банку.

Занадто низький рівень ставки призводить до відпливу депозитів з банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, а отже зменшується можливість отримання доходів. Завищення депозитної ставки тягне за собою зростання відсоткових виплат за рахунками клієнтів і за відсутністю високоефективних напрямків розміщення ресурсів спричинюється до зменшення маржі чи навіть завдає збитків.

Основним джерелом збільшення ресурсної бази Укрпромбанку є залучення коштів фізичних осіб на строкові депозити. Депозитний портфель Банку протягом 2005 року зріс більш , ніж у 2 рази і становив на 01.01.2006 р. 2029млн. грн. (додаток 1)

Терміни приросту строкових депозитів фізичних осіб ТОВ „Укрпромбанк” (103%) були значно вищими за темпи приросту строкових депозитів фізичних осіб банківської системи України (66%),

що дозволило Укрпромбанку за рік піднятися у рейтингу Асоціації Українських Банків за розміром строкових депозитів фізичних осіб з 8 місця на 6. (додаток3)

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 50

Бесплатная работа

Закрыть

Депозитные средства

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.