План

1. Китай

2. Франція

3. Великобританія

4. Німеччина

5. Скандинавські країни

6. Японія

7. Південна Корея

Скандинавські країни належать до постіндустріальних держав і мають одну з найвищих у світі частку послуг, яка у структурі ВВІ! становить у Швеції — 73 % (2001 р.), у Данії— 69 %, у Нор­вегії — 65,9 % та у Фінляндії — 63 %. Питома вага сільського господарства у цих державах не перевищує 2—4 %, разом з тим, ця галузь є високопродуктивною в усіх цих країнах, хоча кліма­тичні умови Північної Європи не сприяють її розвиткові. Особливістю цього мегарегіону є досить низькі за європейсь­кими мірками рівні безробіття. Найнижчий з них характерний для Норвегії — 4,1 % (2002 р.), найвищий для Фінляндії - 9,1 % (у 1990 р. цей показник не перевищував 3,2 %).

Швеція, Данія, Фінляндія та Норвегія мають добре розвинуті сервісні галузі, провідними з яких є банківська та страхова справа, а також транспорт. Дві перші з них тісно пов'язані між собою і створюють єдину фінансову систему. Найбільшим бан­ком у Північній Європі є Nordea Bank АВ (Швеція), який сфор­мувався у 1997 р. після злиття відповідно швецького та фінсько­го банків Nordbanken of Sweden та Merita Bank of Finland. Наявність різних валют і пов'язані з цим відповідні трансакції у взаємній торгівлі не відлякують скандинавські країни, проте до­рожнеча робочої сили підштовхує потенційних інвесторів вкла­дати кошти у сусідні країни, передусім (починаючи з 90-х рр. XX ст.) у балтійські.

Суть та основні особливості швецької моделі

Багато в чому «скандинавська» модель економічного розвитку ґрунтується на осмисленні «швецької» моделі, яка була сформована наприкінці 60-х рр. XX ст. й імплементована у сусід­ні з цією країною держави, які хоча й зберегли певні соціально-економічні відмінності, проте чітко дотримувалися основних ме­тодологічних постулатів, «швецького соціалістичного підходу», найважливішими серед яких були:

реалізація політики повної зайнятості;

вирівнювання доходів населення за рахунок нової податкової моделі;

висока питома вага державного сектору економіки, який на той період був чинником національної стабільності;

перерозподіл бюджетних коштів на користь численних соці­альних програм;

доступність соціальних гарантій усім верствам населення (освіта, охорона здоров'я);

посилений вплив профспілок па всі сфери суспільно-економічного життя країни.

Упродовж 60—70-х рр. XX ст. державні доходи в Швеції зро­стали випереджальними темпами, що вело до розгортання все нових і нових соціальних програм. Рівень безробіття був найниж­чим у всьому західному світі І дорівнював у цей період близько 1 %. За вартістю промислової продукції на душу населення краї­на посідала перше місце в Європі, а за темпами нарощування ВВП поступалася лише Японії.

Саме у цей період про швецький феномен економічного роз­витку заговорили в усьому світі, називаючи його «патріотизмом благополуччя», чи «моральним імперіалізмом». Велике значення мало також перебування при владі Соціал-Демократичної робо­чої партії, в усіх програмних цілях якої переважало гасло соціаль­ної справедливості.

У період, що розглядається, у Швеції активно розвивався про­цес децентралізації системи виробництва, який насамперед ви­явився у тому, що, з одного боку, держава не втручалася у вироб­ничу діяльність фірм, а з другого — швидке зростання «еконо­мічних успіхів» приватного сектору і відповідних надходжень податків вело до значної концентрації бюджетних коштів, які пе­рерозподілялись на користь населення.

Досить специфічним є регулювання відносин між трудом і ка­піталом, яке збереглося й зараз. Ще у 1938 р. у містечку Сальтшебаден була підписана угода між профспілками та підприємця­ми, яка чітко закріпила паритетні основи компромісу між першими та другими. З плином часу «дух Сальтшебадена» пере­творився у досить своєрідну філософію, за якою обидва учасники докладали чималих зусиль для скорочення різниці у доходах осіб з високою та низькою зарплатами (наприкінці 1980-х вона була доведена до 15 %, що стало негативним чинником нівелювання «грошової оцінки» кількості та якості праці, знецінення намірів певної частини шведів щодо самовдосконалення).

Оцінюючи специфіку швецької моделі, надзвичайно важли­вим моментом є її ідентифікація. Якщо у перші післявоєнні ро­ки намагалися використати основні арсенали кейнсіанської сис­теми макроекономічного регулювання, то вже на початку 1950-х рр, від них відмовилися передусім через те, що традиційна дилема: «чи висока інфляція та низьке безробіття чи навпаки» — не ма­ла в країні альтернативи через значний брак трудових ресурсів та жорстку позицію профспілок, які уміло маніпулювали дефі­цитом трудових ресурсів, що виник у країні. Невдалі спроби уряду щодо заморожування зарплати у 1940—50-х рр. привели провідних економістів до думки, що такі кейнсіанські методи є малоефективними, а подекуди навіть шкідливими для Швеції. Відтак виникла нова система регулювання ринку праці, відома під назвою «модель Рена—Мейднера» за прізвищами відомих швецьких аналітиків, яким було поставлене завдання оптимізувати відповідні відношення в економіці. Основними інструмен­тами її реалізації було використання податкових і грошових об­межень, які стримували ціни на досить низькому рівні, що змушувало підприємців і профспілки відмовитись від механізму інфляційного зростання заробітної плати. Заходи, що підтриму­вали сукупний попит, виявилися ефективними і щодо вибірко­вої підтримки депресивних регіонів (трохи пізніше Швеція ра­зом з Фінляндією відстояла своє право на отримання системної допомоги зі структурних фондів ЄС для території, що мають низьку густоту населення), деяких значущих для економіки га­лузей та тих соціальних груп населення, що постраждали вна­слідок структурних змін в економіці, яка була зумовлена зміною світової кон'юнктури на товари та послуги. Такі заходи зробили ринок праці в країні гнучким і таким, що чітко орієнтувався на реальні соціальні гарантії.

Світова криза 1974—1975 рр. болісно відбилася на господарському розвиткові Швеції, що призвело спочатку до уповільнен­ня темпів економічного зростання, а потім і до їх від'ємних показ­ників (так, у 1977 р. ВВП країни зменшився на 2,5 % відносно попереднього). Водночас зменшувався також процес оновлення виробничих фондів, а велика зарплата робітників та службовців і значні розміри податків сприяли відпливу капіталу з країни. Так, за період 1975—1977 рр. випуск промислової продукції ско­ротився на 6 %, а виробничі потужності підприємств були заван­тажені лише на 75 %.

Проте навіть серйозні потрясіння для швецької економіки не були причиною відмови від «моделі Рена—Мейднера», яка засто­совувалася на всіх фазах економічного циклу.

У 1970—80-ті рр. активно відбувався процес інституціювання ринку праці, внаслідок чого виникла державна адміністрація рин­ку праці, яка складалася з управління ринком праці та спеціаль­них комітетів — ленів, що відповідали за відповідні біржі.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 45

Бесплатная работа

Закрыть

Место и роль страны в глобальной экономике - особенности экономики модели, структура хозяйства, динамика и тенденции

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.