План

1. Міжнародні організації в інституційному середовищі глобальних трансформацій

2. Вплив метакорпорацій на розвиток сучасної світової економіки

3. Сутність міжнародних стратегій глобалізації, їх формування

4. Сценарні карти глобального розвитку

5. Процеси регіоналізації в глобальній економіці

1. Міжнародні організації в інституційному середовищі глобальних трансформацій

В умовах формування глобальної економіки виникла необхідність у створенні інститутів її регулювання. У цій ролі виступають міжнародні економічні організації.

Сучасна структура міжнародних економічних організацій є достатньо складною і містить:

– мережу організацій і органів ООН та її спеціалізованих установ. Найвпливовіші з них: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова організація торгівлі (СОТ), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР);

– неформальні консультаційні групи, що регулярно проводять свої зустрічі: Велика вісімка, Паризький та Лондонський клуби кредиторів, Давоський форум;

– регіональні інтеграційні угруповання та об’єднання (у Західній Європі – це ЄС, у Північній Америці – НАФТА, в Азійсько-Тихоокеанському регіоні – АТЕС, у Евразійському регіоні – СНД);

– множину недержавних міжнародних організацій універсального, регіонального, галузевого чи функціонального характеру, що виконують консультативні, статистичні, дослідницькі, видавничі та інші завдання моніторингу глобального етапу розвитку економіки.


2. Вплив метакорпорацій на розвиток сучасної світової економіки

Метакорпорації являють собою систему координації економічних агентів у процесі розподілу ресурсів. З цієї точки, зору метакорпорація, в якій завжди є присутніми «центри сили та влади» і ринок, є альтернативними способами організації і взаємодії господарських суб’єктів. Вихідною теоретичною базою аналізу стає при цьому контрактна теорія фірми Р. Коуза і модель О. Уільямсона. Інтегрована корпоративна структура розглядається не стільки як окрема компанія, скільки як система взаємодії господарюючих суб’єктів. Подібні підходи використовувалися за умов аналізу метакорпорацій В. Мірюковим, С. Авдашевою.

Дж. К. Гелбрейт, Р. Мюллер, А. Мовсесян та інші дослідники, розглядаючи функціонування метакорпорацій у рамках теорії економічної влади, дійшли висновку, що метакорпорації концентрують різноманітні ресурси економічної влади, активно їх використовуючи. При цьому в межах подібних структур відносини влади включають чотири компоненти: 1) організаційну владу менеджменту у кожній з компаній, що входять до складу метакорпорацій; 2) владу центрального елемента над іншими складовими метакорпорації; 3) владу метакорпорації на ринку; 4) владу метакорпорації в економічній та суспільній системі в цілому. При цьому створюється специфічний владний простір, в якому центральний елемент метакорпорацїі контролює основні аспекти діяльності всіх економічних агентів. Владний простір інтегрованої корпоративної структури можна уявити у вигляді трьох концентричних сфер (зон): А-зона циркулярних і крос-холдингів, в якій усі компанії тісно пов’язані між собою перехресною участю в капіталі і системою мультидиректоратів, котрі узгоджують ієрархічні та етархічні відносини власності. В-зона ієрархічних холдингів, що створюється під контролем окремих компаній, «ядра». С-зона, контроль над підприємствами якої засновується переважно на договорах і контролі за ресурсами. Схожою є і французька класифікація, відповідно до якої виділяється «ядро» групи, «група в широкому розумінні слова» і «сфера впливу групи». У центрі владного простору розміщено центральний елемент метакорпорації

Зважаючи на потужний фінансовий потенціал метакорпорацій, розгалужену по всьому світу мережу їх філій, вони мають великі можливості впливати як на національні економіки окремих країн, так і на міжнародні економічні відносини в цілому. К. Мерфі свідчить про нову тенденцію світового розвитку, коли на глобальному рівні приватна влада (а саме глобальні олігополії у різних галузях економіки; різноманітні глобальні та регіональні картелі у промисловості – від видобувних галузей до виробників електроенергії) здійснює регулюючий вплив на національні економіки, а також часто на транснаціональне економічне і соціальне життя.


3. Сутність міжнародних стратегій глобалізації, їх формування

Глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш зв’язаним і залежним від усіх його суб’єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб’єктів.

До джерел та процесів, які в сукупності формують явище глобалізації, західні та вітчизняні вчені відносять:

– стабільні та довготривалі негативні наслідки світової господарської діяльності, які досягли глобальних масштабів і провокують непрогнозовані зміни в усіх сферах діяльності людини;

– бурхливий розвиток комунікацій, інформаційних технологій, який сприяв утворенню єдиного технічного та інформаційного простору та призвів до такого ступеня соціального взаємозв’язку і взаємозалежності світу, що численні ознаки конкретних суспільств та діяльності людини перестають бути ізольованими і стають загальною проблемою всього людства;

– появу таких суб’єктів світової економіки і політики (транснаціональних корпорацій, держав, міжурядових організацій – суб’єктів глобальних відносин), узгодження інтересів і можливостей яких є необхідною умовою їх існування і дає можливість діяти глобально у різних сферах життєдіяльності;

– соціокультурні трансформації: більш виразних рис набуває характер глобального наукового прогресу; формування так званого багатокультурного середовища, що проявляється у створенні виробничих колективів міжнародних компаній із представників різних країн і народів, які змушені тісно співпрацювати, та ін.

На думку відомого гарвардського вченого С. Хоффмана, глобалізація проявляється у трьох формах: економічній, культурній та політичній.

Політики вважають, що глобалізацію можна розглядати як підйом у власній могутності нового «поліцентричного» центру світу як антитези існуючому світові, де панує держава, пов’язана з ним тісними узами. Цей новий світ ґрунтується на недержавних, чи транснаціональних зв’язках.

Крім того, глобалізацію можна розглядати як процес формування на міжнародному рівні культурно-інформаційного простору, який являє собою результат процесу розповсюдження, обміну комунікаційних технологій між різними частинами співтовариства.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 12

Бесплатная работа

Закрыть

Глобальная экономика 4

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.