План

1. Варіанти типологізації економічних систем

2. Критерії типологізації моделей економічнії трансформації.

Список літератури

2. Критерії типологізації моделей економічнії трансформації.

В інституціональних теоріях знайшов відбиття процес зміни якісних характеристик ринкової економіки. Утвердження панування монополій на рубежі століть, їх наступне обмеження, розвиток форм недосконалої конкуренції, державне втручання в економіку, зростання ролі соціальних факторів засвідчили процеси внутрішньої перебудови ринкової системи. Усе це породило дуже багато теорій, які намагались пояснити причини і суть змін ринкової економічної системи із інституціональних позицій.

В основі теорії трансформації ринкового суспільства знаходиться теза про переродження, еволюцію капіталізму під впливом різноманітних чинників, насамперед науково-технічного прогресу і державного регулювання. Усі вони виходять із того, що суперечності ринкового господарства (циклічний розвиток, безробіття, майнова нерівність тощо) поступово усуваються разом із його еволюцією під впливом реформ.

Усі ці теорії можна поділити на дві великих групи:

1)теорії трансформації капіталізму із позицій споживання;

2)варіанти метаморфоз ринкової системи із точки зору виробництва

Теорія «народного капіталізму»

Виникла у 50-х pp. у США, з її обґрунтуванням виступили такі економісти і соціологи, як А.Берлі, М.Наддер, С.Чейз, Дж.М.Кларк, М.Сальвадорі та інші. Най­більше прихильників вона здобула в Європі, особливо у ФРН, Авст­рії, Англії, Італії.

Теорія «народного капіталізму» складається з трьох частин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) тео­рії «управлінської менеджерської революції»; 3) теорії «революції в доходах».

Теорія «дифузії власності». Центральне місце в теорії «народно­го капіталізму» належить положенню про «дифузію власності», або «демократизацію капіталу». З розвитком капіталізму поступово змі­нюється структура капіталістичної власності. Якщо капіталізму доби вільної конкуренції була притаманна індивідуальна приват­на власність, то сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності: індивідуальна, акціонерна, монополістична, дер­жавна. Провідною формою підприємств, а отже і форм власності, є акціонерна. Збільшення кількості підприємств акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення розглядалося багатьма еко­номістами як «дифузія» (розпорошення) власності.

Теорія «управлінської революції» — є складовою теорії «народ­ного капіталізму». Її прихильники стверджують, нібито з розвитком акціонерних товариств влада капіталістів-власників слабшає або і зовсім зникає і замінюється владою найманих управлінців — мене­джерів. Вони є «довіреними особами народу» і керуються не моти­вами прибутку, а суспільними інтересами. З обґрунтуванням цієї концепції виступили американські економісти А. Берлі, Дж. Бернхем, П. Дракер та інші.

Ця теорія теж відображає реальні процеси в розвитку капіталіз­му: відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, розме­жування власності й управлінської діяльності. Автори концепції «управлінської революції» ігнорують питання про характер власності. Як власники підприємств капіталісти наймають управляючих, які керують під­приємствами в інтересах капіталістів, забезпечуючи їм максимальні прибутки.

Теорія «революції в доходах» — складовий елемент теорії «на­родного капіталізму». Її прихильники стверджують, що в розвину­тих капіталістичних країнах стався принциповий переворот у роз­поділі національного доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств і класів капіталістичного суспільст­ва. Цю тезу пропагували С. Кузнець, Дж.К. Гелбрейт, К. Боулдінг, М. Сальвадорі, А. Хансен та інші.

Концепція «колективного капіталізму»

Концепція колективного капіталізму склалась у 60-тіpp. XX ст., про­те її початки сягають 30-хpp., коли американські економісти Г. Мінз та А. Берлі висунули ідею про те, що акціонерні підприємства є вже не приватними, а колективними. У їхньому трактуванні корпора­ція із організації приватної власності перетворюється на «соціаль­ний інститут», мета якого вже не ототожнюється з максимізацією прибутку.

Концепція «колективного капіталізму» має багато спільного з теорією «народного капіталізму». Ця спільність насамперед полягає в тім, що важливою складовою обох концепцій є теорія «революції управління». У концепції «колективного капіталізму» беруться до уваги тільки показники (розміри корпора­ції), але ігнорується їх соціально-економічний зміст. Корпорація, на думку деяких учених, перестала бути автономною щодо суспільства, а стала соціальним інститутом, соціальною силою, котра забезпечує розв'язання суспі­льних проблем.

Концепція «соціального партнерства».

Перші концепції «соціального партнерства» з'явилися ще наприкінці XIX ст., коли соціал-реформісти почали розробляти різні системи «участі робітників у капіталістичних прибутках». Після другої світової війни принцип «соціального партнерства» поширюється у багатьох західноєвропейських країнах. З обґрунтуванням цієї ідеї виступили французь­кий економіст і соціолог Р.Арон, німецький професор Е.Гауглер, Д.К.Гелбрейт та інші.

Вони намагалися довести, що в сучасному капіталістичному су­спільстві внаслідок розвитку науково-технічної революції, посилення економічної та соціальної ролі держави, зростання кількості великих корпорацій докорінно змінилось становище робітників, зникли кла­сові суперечності і класові конфлікти. Матеріальною підставою «соціального партнерства», на думку Гауглера, є поширення участі робітників у капіталістичній власності і прибутках.

Серед аргументів стосовно поширення «соціального партнерст­ва» досить часто називають практику «участі» трудящих в управ­лінні капіталістичним підприємством. Така практика й справді має місце. Але вона обмежується, як правило, вирішенням другорядних питань, не змінюючи статусу робітників на підприємстві.

Концепція “Індустріального суспільства”

Суть цієї концепції Джона Гелбрейта можна викласти таким чином:

1) застосування складної та все більш досконалої техніки призводить до внутрішнього переродження капіталізму: ринок насичується споживчими товарами, створюється добре організована система послуг, як наслідок, має місце нівелювання суспільних контрастів та суперечностей.

2) в економічній системі капіталізму виділяються два різних сектори:

— "плануюча система" — світ великих корпорацій, що мають владу не тільки щодо цін, технологій та витрат, але й владу над суспільством та державою; ця система є джерелом нестійкості та загострення суперечностей у суспільстві, оскільки прагне до безмежної влади та не враховує у своїх діях суспільні інтереси.

— "ринкова система" — дрібні фірми, сфера послуг й реміс­ництва, які позбавлені влади; ця система є джерелом економіч­них, культурних, духовних та соціальних цінностей у суспільстві.

3) рішення проблем, що склалися завдяки цій ситуації, можна знайти у комплексі реформ: виведення держави з-під влади "плануючої системи", розвиток монополізованого сектору, забезпечення конкурентоспроможності й зростання закупі­вельної спроможності "ринкової системи".

Певним розвитком концепції "індустріального суспільства" є також концепція "суспільства достатку " яку Гелбрейт викладає таким чином:

1) характерною рисою сучасного суспільства є безсумнівна здатність економіки виробити все, чого тільки люди бажають. Тому суспільство повинно задовольняти усі потреби — як індивідуальні, так й суспільні;

2) але існує тільки видимість "достатку ":

— споживання "приватних" товарів (або індивідуальних) зростає;

— задоволення суспільних потреб зменшується;

— НТР сприяє появі нових товарів та послуг задля індивіду­альних потреб, отже з'являються нові й нові проблеми у цій не-рівновазі.

3) тому, щоб досягти рівня дійсного "суспільства достатку", суспільство повинно вирішити не тільки проблему виробництва, але й розв'язати проблему розподілу;

4) вирішення проблеми розподілу знаходиться у забезпеченні рівноваги між споживанням "приватних" та суспільних послуг: забезпечення інвестування в освіту, використання наявних ресурсів з метою боротьби проти голоду та бідності, забезпечення під час безробіття "ефективного попиту" за рахунок соціальної допомоги, що дорівнює зарплаті.

Концепція “Стадій економічного зростання”

Відповідно до поглядів одного з найвідоміших американських вчених-економістів, Уільяма Ростоу, людське суспільство в своєму розвитку має пройти кілька певних етапів ("стадій"). Деякі стадії окремі країни вже пройшли, в той же час інші країни ще тільки їх проходять:

1 стадія — "традиційне суспільство " — первісне, рабовлас­ницьке та феодальне суспільства, включно до XVIIIстоліття, або докапіталістичний розвиток людського суспільства. На цій стадії переважають сільське господарство та "доньютонівська" наука й техніка.

2 стадія — "перехідне суспільство " — виникнення сучасних типів промислових підприємств та банків.

3 стадія — "зрушення, або зліт " — швидкий розвиток про­мисловості й сільського господарства за рахунок збільшення інвестицій, стрімкого розвитку галузей обробної промисловості.

4 стадія - "рух до зрілості" — забезпечення стабільного перевищення випуску продукції відносно зростання населення.

5 стадія — "суспільство високого масового споживання" — виробництв предметів споживання та послуг відіграє визначаль­ну роль в економіці.

6 стадія — "вік пошуку якості"— під час економічного зростання будь-яка економічна система досягне однакового рівня ("стадії") розвитку, незалежно від політичного устрою. Тому немає потреби в посиленні тоталітарних методів.

Концепція “постіндустріального суспільства”.

Д.Белл, американський соціолог, роз­робив концепцію "постіндустріального суспільства", що логічно продовжує розробки Дж.Гелбрейта.

1) "постіндустріальним" є усяке суспільство, що поступово перетворюється у "посткапіталістичне" після завершення індустріалізації,— також і соціалістичне суспільство, що змінюється з плином часу;

2) найбільш повним є розвиток суспільства водночас у кожній з трьох сфер: техніко-економічній, культурній та політичній;

3) збоченість концепції "індустріального суспільства" в тому, що розглянуто розвиток суспільства виключно в сфері техніки;

4) збоченість концепції марксизму в тому, що розглянуто розвиток суспільства виключно в сфері економіки (власності);

5) "постіндустріальне суспільство" характеризується найви­щим професійним рівнем робочої сили, найвищим ступенем освіти та спеціалізації робітників. При цьому освіта має виріша­льне значення.

Під час розробки своєї концепції Белл розглянув головні риси "постіндустріального суспільства ":

1. Переорієнтування економіки з виробництва товарів на ко­ристь виробництва послуг.

2. Перевага високопрофесійних спеціалістів і техніків серед робітників, що зайняті у виробництві.

3. Провідна роль теоретичних знань при утворенні нових ме­тодів організації виробництва та під час побудови соціальної структури суспільства.

4. Орієнтування техніко-економічної сфери на контроль від­носно технологій.

5. Забезпечення процесу прийняття рішень за допомогою "інтелектуальних" технологій, а також зосередження влади корпора­тивної та суспільної в руках "інтелектуальної еліти".

У другій половині XX століття викладені теорії «трансформації» (перетворення) капіталізму набули великого поширення. Ці теорії виходили, як правило, з реальних соціально-економічних процесів і явищ капіталістичного розвитку, але тлумачили їх досить своєрід­но. Крім того, розвиток світової системи соціалізму, зростання її впливу після другої світової війни стали причиною певної «непопу­лярності» навіть самого терміна «капіталізм». За цих умов і почали формуватися різні теорії перетворення капіталізму на «новий» су­спільний лад. Розглянуті концепції «трансформації капіталізму» не вичерпують усієї їхньої різноманітності. Посилення втручання держави в еконо­мічне життя, зростання її ролі у вирішенні соціальних проблем по­родили теорії «змішаної економіки», «суперіндустріального суспільства», «теорію конвергенції» тощо.


Список літератури

1.Білоконенко О.В. Історія економічних вчень. Конспект лекцій. Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу. К.: 1998.

2.История экономических учений. Рындина М.Н., Василевский Е.Г., Голосов В.В. – М.: Высшая школа, 1983.

3.Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка минулого і сьогодення. Тернопіль: ТАНГ – “Астон”, 2000.

4.Мешко І.М. Історія економічних вчень. Основні течії західно-європейської та американської економічної думки. – К.: Вища школа, 1994.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Переходная экономика

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.