Оценка эффективности использования основных фондов предприятия на примере Автотранспортного предприятия ЗАО "Управление строительства Ривненской АЭС" г.. Кузнецовска

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні фонди підприємства

1.1. Загальна характеристика основних фондів, оцінка класифікація та їх структура

1.1.1. Загальні характеристики основних фондів

1.1.2. Структура і класифікація основних фондів

1.1.3. Оцінка основних виробничих фондів.

1.2. Показники використання основних фондів

1.2.1. Показники ефективності використання основних фондів

1.3. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів

1.3.1. Спрацювання і старіння

1.3.2. Амортизація

1.3.3. Строки експлуатації

1.3.4. Розширене відтворення основних фондів

Розділ 2. Аналіз основних фондів підприємствами

2.1. Загальна характеристика підприємства

2.2. Аналіз основних показників використання основних фондів підприємства

2.2.1. Аналіз стану та ефективності використання основних фондів підприємства

2.2.2. Аналіз обсягів та динаміки основних фондів

2.2.3. Аналіз стану та складу основних фондів

2.2.4. Аналіз ступеня зносу основних фондів

2.2.5. Аналіз інтенсивності відтворення основних фондів

2.2.6. Аналіз ефективності використання основних фондів

2.3. Визначення ефективності використання основних фондів підприємства

2.3.1 Загальні показники

2.3.2 Амортизація

Розділ 3. Підвищення ефективності використання основних фондів підприємства

3.1. Заходи по підвищенню ефективності використання основних фондів у часі

3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу

3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного робочого часу

3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змін використання основних фондів

3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу

3.1.5. Аналіз одержаних результатів

3.2. Вплив підвищення ефективності використання основних фондів на господарську діяльність підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Розділ 1. Основні фонди підприємства 

Загальна характеристика виробничих фондів, оцінка, класифікація та їх структура

1.1.1. Загальні характеристики основних фондів.

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 1.1.).

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Рис. 1.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

1.1.2. Структура та класифікація ОВФ.

До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, які забезпечують соціальні умови виробництва. До них відносять:

-житлово-комунальні помешкання;

-побутові, спортивні приміщення;

-будинки та устаткування медичних закладів;

-дитячі дошкільні заклади;

-багаторічні насадження та ін.

Усі ці приміщення, будинки тощо є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли вони перебувають на балансі підприємства і саме підприємство забезпечує їх утримання, експлуатацію і проведення ремонтів.

До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основних фондів підприємства. Їх структура зображена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Структура основних фондів підприємства.

Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини ОВФ належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини ОВФ (будинки, споруди тощо).

Відношення вартості окремих видів (груп) ОВФів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників:

-виробничо-технологічних особливостей підприємства;

-науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;

-ступеня розвитку різних форм організації виробництва;

-відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;

-вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

-територіального розміщення підприємства та ін.

Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами ОВФів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВФів. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання ОВФів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.

Структура ОВФів, як структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди та передавальні пристрої – 20-25%; силові, робочі машини та устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості ОВФів.

В наш час використовують наступну класифікацію основних фондів підприємства (рис.1.3.).

Рис. 1.3. Класифікація основних фондів підприємства

Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення ОВФ підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі ОВФ за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види.

У практиці господарювання з метою спрощення обліку ОВФ до оборотних фондів відносять інструменти та інвентар за строком експлуатації до одного року і вартістю до сто одиниць національних грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строки використання й вартості.

Видова класифікація ОВФ використовується чинними системами бухгалтерського обліку та статистики. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи три групи основних фондів:

Перша – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальні пристрої;

Друга – автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, телефони, інше офісне обладнання;

Третя – основні фонди, не включені до першої та другої груп.

Щодо всієї сукупності промислових підприємств України, то в загальному обсязі ОВФ питома вага окремих їхніх видів протягом останніх років коливалась у межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; у тім числі робочих – 30-32%; транспортних засобів – 2,5-3%. На підприємствах і організаціях аграрного сектора частка в загальній вартості сільськогосподарських ОВФів приблизно становила: будівель, споруд і передавальних пристроїв – 64-65%; силових і робочих машин і устаткування – 14-16%; робочої та продуктивної худоби – 10-12%; багаторічних насаджень – 5-6%; транспортних засобів – 3-4% (у с/г робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження виокремлюються у самостійні види ОВФ). Загальна тенденція динаміки технологічної структури ОВФ характеризується поступовим збільшенням питомої ваги їхньої активної частини.


1.1.3. Оцінка основних виробничих фондів.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацьовуванням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. ОВФ підприємства оцінюється: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану ОВФів – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновлена вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю ОВФ виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення ОВФів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки ОВФів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.

Останню переоцінку основних фондів народного господарства України проведено за станом на 1 травня 1992 року.

Повна (первісна й відновлена) вартість ОВФ – це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Залишкова вартість ОВФ характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОВФ. Залишкова вартість ОВФ на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОВФ.

Балансова вартість групи ОВФ підприємства на початок розрахункового року (БВоф) обчислюється за формулою:

БВоф = БВо + Вновф + Вкр + Врек – Вв - АВо, (1.1)

де БВо – балансова вартість групи ОВФ на початок року, що передував звітному; Вновф – витрати на придбання нових ОВФ; Вкр – вартість здійснення капітального ремонту ОВФ; Врек – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування; Вв – вартість виведених з експлуатації ОВФів протягом року, що передував звітному; АВо – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Для визначення первісної (балансової) вартості ОВФ на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття ОВФ у звітному році

Характеристики работы

Диплом

Количество страниц: 83

Бесплатная работа

Закрыть

Оценка эффективности использования основных фондов предприятия на примере Автотранспортного предприятия ЗАО "Управление строительства Ривненской АЭС" г.. Кузнецовска

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.