Оценка влияния АЭС на поверхностные воды
План
І. Вступ. 3
ІІ. Основна частина. 6
1. Використання води для потреб населення. 9
2. Показники контролю якості води. 18
3. Аналіз питної води. Приготування реактивів, побудова калібрувальних графіків 28
4. Описання приладів. 34
5. Заходи з охорони праці та техніки безпеки. 37
ІІІ. Висновок. 41
IV. Використана література. 43
І. Вступ
Згідно з визначенням ЄЕК ООН, Україна (територія 603,7 тис. км2; населення 48 416 тис. мешканців станом на 5 грудня 2001 року) є водне забезпеченою країною: її запаси водних ресурсів не перевищують 1,5 тис. м3 на одну людину. У маловодні роки на одну людину припадає лише 0,67 тис. м3 річкового стоку. Окрім того, водні ресурсне рівномірно розподілені у просторі та часі на теренах України, що ще більше ускладнює проблему водопостачання.
Водні ресурси України зазнають значного антропогенного навантаження та поступово деградують. Для близько 70 % населення джерелом питного водопостачання є поверхневі води, якість яких суттєво знизилася.
70 % населення України користується послугами централізованого водопостачання. Водночас понад 814 000 мешканців 13 областей країни та АР Крим не мають постійного чи періодичного доступу до води і споживають привезену воду низької якості. Проблема питної води відображає стан довкілля та економіки України.
Нагальними проблемами водного сектору країни є погіршення роботи, а в деяких регіонах — вже кризовий стан служб водопостачання і каналізації; значною мірою старі та неефективні технології водопідготовки і очищення стічних вод, нестача коштів. Наразі для 25 % обладнання систем водопостачання закінчився термін амортизації, 22 % систем водопостачання знаходяться в аварійному стані, 35 % вийшли з ладу і є непридатними. Половина насосних пристроїв виснажили свої ресурси, 40 % з них потребують негайної заміни. Щодо водовідведення, 26 % каналізаційних систем та 7 % насосних станцій вийшли з ладу, більше того, 46 % насосних станцій мають бути повністю замінені.
Як наслідок ситуації, що склалася, 45 % населення споживають воду, що не відповідає державним стандартам, встановленим на початку 1980-х років. Спостерігаються значні перебої водо забезпечення як у великих, так і малих містах. А у випадках серйозних аварій у водогінних мережах споживачі можуть бути відключені від водопостачання на декілька днів.
Проблема питної води безпосередньо впливає на здоров’я та рівень добробуту громадян України. У деяких регіонах стають усе більш актуальними хвороби, що пов’язані з водою, як то гепатит А, рото вірусні інфекції, синдром „ блакитних немовлят “.
З іншого боку, постійно зростає вартість послуг водопостачання та каналізації, при цьому якість послуг залишається незадовільною. За часів існування Радянського Союзу водні ресурси загалом вважалися необмеженими. Плата за використання ресурсів, у тому числі, за питну воду, встановлювалася на мізерному рівні. За останнє десятиліття внаслідок переходу до ринкової економіки питання реформування ціноутворення і тарифної політики у водному секторі стали ключовими у порядку денному всіх гілок влади та підприємств водопостачання (водоканалів).
Швидке зростання тарифів на послуги водопостачання та каналізації спричиняє серйозні протести споживачів та скорочення збору плати за воду, підсилює соціальну напругу в суспільстві. Найбільш уразливою групою споживачів, що потерпає від зростання цін на послуги водопостачання/каналізації, є малозабезпечені мешканці міст. За офіційними даними, нині, в середньому, в Україні 28,3 % населення є мало_ забезпеченими, тоді як у містах — 36,1 %.
Протягом останніх років відбувається підвищення тарифів на воду. Наразі вони становлять 0,85 грн. (15 центів) за 1 кубометр води, у порівнянні з європейськими Питна вода в Україні. 3_я редакція 5 Вступ тарифами на водопостачання, що становлять $1,50. Водночас вартість людських ресурсів в Україні оцінюється у $0,48; тоді як у Німеччині — у $25; у США та Японії — у $16; у Південній Кореї — у $7,5.
В Україні населення сплачує за воду на основі середніх норм споживання (350 л на людину на добу), що у 2_3 рази перевищують європейські. За відсутності лічильників води, споживачі не мають ніякої уяви про реальне споживання ними води й не переймаються проблемами її дбайливого використання. Як наслідок, вода використовується у надмірних кількостях, що іноді перевищують встановлені норми.
Низька якість і зростаючі ціни на водопостачання спричиняють протести
громадськості та вимагають невідкладних заходів на національному та місцевому рівні з одночасною розробкою механізмів захисту прав споживачів, що наразі існують лише на папері. Сучасний стан водного сектору не може гарантувати забезпечення цих прав споживачів.
Реформування водного сектору нині знаходиться у процесі розробки. Головною метою реформування є перетворення водопостачальних підприємств на прибутковий сектор. Підвищення тарифів на комунальні послуги є одним з підготовчих заходів для цього. Однак реформи водного сектору будуть успішними лише тоді, коли вони супроводжуватимуться соціальними реформами.
Сучасна критична ситуація у водному секторі вимагає впровадження невідкладних та відповідних рішень на усіх рівнях, суттєвої фінансової і ресурсної підтримки та участі усіх зацікавлених сторін. Врешті-решт, реформи у водному секторі повинні бути спрямовані на покращення здоров’я і добробуту населення та охорону довкілля.