План

Вітроенергетичний потенціал України

Біоенергетичні ресурси в Україні

Проблеми та перспективи розвитку малих ГЕС

Біоенергетичні ресурси в Україні

Біоенергетика продовжує впевнено зміцнювати свої позиції на світовому енергетичному ринку, залучаючи все більше країн до виробництва енергії з біомаси (БМ). Фінляндія, Швеція, Австрія, Данія, Нідерланди, Німеччина й інші європейські країни розвивають і удосконалюють біоенергетичні технології вже протягом 20-30 років. В Україні ж увага біоенергетиці стала приділятися із середини 1990-х років. У цей же час були зроблені перші кроки по її розвитку і з’явилися перші програмні й законодавчі документи. Сьогодні енергетична політика України в цілому спрямована на енергозбереження і розвиток альтернативних, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Пріоритети економічного розвитку й завдання з впровадження сучасних енергоефективних технологій із малим терміном окупності у сфері альтернативної енергетики викладені в кількох посланнях Президента до Верховної Ради України: - "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р."; - "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр."; - "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки". У цих документах відзначено, що насамперед Україна повинна зменшити споживання природного газу, збільшивши споживання вугілля, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, ресурсів малої гідро- і теплоенергетики, вторинних енергетичних відходів тощо. Верховна Рада України у 1996 році затвердила Національну енергетичну програму на період до 2010 року, якою передбачається покриття 10% потреб народного господарства в енергії з нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ). У 2000 році актуальність цього пункту програми була підтверджена Рекомендаціями парламентських слухань "Енергетична політика України". Державний комітет України з енергозбереження та Національна академія наук України розробили у 1997 році Програму державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і малої гідро- і теплоенергетики (далі — Програма НВДЕ). Цей документ був підготовлений у відповідності до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення України енергоносіями та їх раціонального використання в Україні" та схвалений постановою Кабінету Міністрів №1505 від 31.12.1997. У Програмі зазначено, що її реалізація до 2010 року забезпечить близько 10% від загального споживання паливно-енергетичних ресурсів в країні за рахунок НВДЕ. Програму заплановано виконувати у три етапи з 1998 по 2010 рік. На другому етапі (2001–2005 рр.) передбачено організацію виробництва обладнання для використання НВДЕ та його впровадження в регіонах України. БМ і горючі гази, які можна з неї отримати, розглянуті в розділі "Нетрадиційне паливо". Тут же розглянуто й можливості отримання паливного етанолу із БМ і біодизельного пального. Останніми роками в Україні розроблено і прийнято кілька прогресивних законів, що стосуються розвитку у сфері використання альтернативних джерел енергії (АДЕ) і когенерації. У 2000 році був прийнятий закон "Про альтернативні види рідкого та газового палива" (№1391-XIV від 14.01.2000), розроблений Державним комітетом України з енергозбереження з метою створення законодавчих основ розвитку альтернативної енергетики у світлі завдань Програми НВДЕ. Закон визначив основні принципи державної політики у сфері альтернативних видів палива, зокрема "сприяння розробці та раціональному використанню нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини для виробництва (видобутку) альтернативних видів палива з метою економії паливно-енергетичних ресурсів і зменшення залежності України від їх імпорту". Відповідно до закону, певну підтримку можуть одержати проекти використання біо- і генераторного газу, а також рідкого пального з біомаси. Однак конкретні фінансові механізми для цього не розглянуто, лише зазначено, що фінансування відповідних заходів "здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, коштів державного та місцевого бюджету, інших не заборонених законом джерел". Програма "Етанол", затверджена Кабінетом Міністрів України в липні 2000 року (Постанова №1044 від 4 липня 2000 р.), передбачає розширення сфер використання етилового спирту як енергоносія і сировини для промисловості. Одним з основних завдань Програми є організація виробництва екологічно чистих сумішей бензинів, високооктанової кисневмісної добавки до бензинів (ВКД), етилтретбутилового ефіру, етилену, ацетону, синтетичного каучуку, "біодизеля". Програму заплановано реалізувати у два етапи: І етап (2000-2005 рр.) — організація виробництва ВКД, етилтретбутилового ефіру, технічного спирту, етилену, ацетону, етилацетату, стиролу; ІІ етап (2005-2010 рр.) — виробництво етилену і його похідних, у тому числі біодизеля. Передбачається, що Програма фінансуватиметься з коштів підприємств (в тому числі й із залучених кредитів) та коштів фонду "Етанол", який повинні створити виконавці Програми. На жаль до теперішнього часу цей фонд так і не був створений через брак коштів у підприємств-виконавців Програми “Етанол”. У 2002 році був розроблений і поданий на розгляд у Верховну Раду проект закону "Про стимулювання використання енергії, виробленої з поновлюваних джерел енергії" (реєстраційний №2130 від 05.09.2002). Закон окреслює правові основи стимулювання використання енергії, виробленої з ВДЕ; його метою є підтримка енергетичної безпеки і покращення екологічної ситуації в країні. У проекті закону зазначено, що завданням енергетичної політики України є забезпечення 4% у загальному споживанні енергії з ВДЕ до кінця 2010 року. При цьому фінансування відповідних заходів має здійснюватися в основному з державного бюджету. Однак закон досі не розглянутий Верховною Радою. У лютому 2003 року Верховна Рада України прийняла закон "Про альтернативні джерела енергії" (№555-IV, 20.02.2003), розроблений Державним комітетом України з енергозбереження відповідно до завдань Програми НВДЕ. Закон визначає правові, економічні, екологічні й організаційні основи використання ВДЕ в Україні, що має сприяти розширенню сфер їх застосування у паливно-енергетичному комплексі. Згідно з положеннями закону, поняття "альтернативні джерела енергії" включає у себе ВДЕ і вторинні енергетичні ресурси. Державне регулювання у сфері АДЕ здійснює Кабінет Міністрів України і спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади. Фінансування заходів в галузі ВДЕ передбачається за рахунок коштів, закладених в оптових тарифах на електричну й теплову енергію, державного і місцевого бюджету, добровільних внесків та інших коштів, не заборонених законодавством України. Однак закон не передбачає жодних фінансових стимулів і механізмів підтримки для виробників і споживачів відновлюваної енергії. Всі стимули і механізми, які містив проект цього закону, були виключені, оскільки у 2001 і 2002 роках Президент України наклав на них вето. Перший проект закону був зареєстрований Верховною Радою ще 16 жовтня 2000 р. Таким чином, процес прийняття закону "Про альтернативні джерела енергії" тривав майже 2.5 роки з повним виключенням запропонованих механізмів стимулювання і підтримки виробництва і споживання відновлюваної енергії. Тим не менш прийняття закону стало прогресивним явищем, оскільки він визначає основи державної політики у сфері АДЕ, наприклад "нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел", "науково-технічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики", "залучення вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримку підприємництва у сфері альтернативних джерел енергії" тощо. Згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини" (№1094/2003 від 26.09.2003), сприяння розвиткові виробництва і розширення сфер використання палива з біологічної сировини є одним із пріоритетних напрямків діяльності Кабінету Міністрів України та центральних і місцевих органів виконавчої влади. Указ спрямований на стимулювання виробництва і споживання біодизельного палива, біоетанолу й біогазу. У 2003 році група українських експертів у галузі альтернативної енергетики розробила стратегію розвитку нетрадиційних, відновлюваних і позабалансових джерел енергії як складову частину проекту Енергетичної стратегії України до 2030 року. Відповідно до проекту, частка ВДЕ в загальному споживанні первинних енергоносіїв (ЗСПЕ) має скласти 4.7% у 2010 році, що еквівалентно 9.3 млн т у.п., та 35 млн т у.п. — 17.5% у 2030 році. Проект стратегії був розглянутий у Верховній Раді України і направлений відповідним експертам на доопрацювання. 29 червня 2004 року Верховна Рада України прийняла закон "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" (№1908-IV). Закон визначає правові, економічні й організаційні основи діяльності суб’єктів відносин у сфері енергозбереження щодо використання когенераційних установок (КГУ), регулює відносини, пов’язані з особливостями виробництва, передачі й постачання електричної та теплової енергії від КГУ. Цей документ регулює також відносини, що виникають у сфері енергозбереження між власниками КГУ й енергопостачальними організаціями незалежно від форми власності. Закон спрямований на стимулювання розвитку і застосування когенераційних технологій з метою підвищення надійності та безпеки енергопостачання на регіональному рівні, залучення інвестицій для створення КГУ. Чинність положень закону щодо стимулювання розвитку і використання КГУ поширюється на кваліфіковані установки, введені в експлуатацію після того, як закон набув сили. Відповідно до закону "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", Національна комісія з регулювання електроенергетики України повинна встановлювати такий тариф на електроенергію, вироблену кваліфікованою КГУ, щоби термін окупності вкладених в установку інвестицій не перевищував 5 років, а рентабельність за перший рік її експлуатації становила 12%. Слід зазначити, що у проекті закону про когенерацію (реєстраційний №2583 від 08.05.2003) біогаз названо одним із видів скидного енергетичного потенціалу. В остаточній версії закону немає безпосередньої згадки про які-небудь види ВДЕ. Вказано, що скидний енергетичний потенціал технологічних процесів — це вторинні енергетичні ресурси, які можна використовувати для виробництва електричної та теплової енергії в КГУ. Перелік цих ресурсів встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері енергозбереження. У лютому 2004 року Верховна Рада України ратифікувала Кіотський протокол про обмеження викидів парникових газів в атмосферу. Це дає Україні можливість брати участь у проектах Спільного здійснення і продавати одиниці зниження емісії парникових газів європейським країнам. Великий потенціал у цій сфері мають проекти впровадження систем збору біогазу на полігонах твердих побутових відходів. Успішний розвиток біоенергетики тісно пов’язаний і багато в чому залежить від можливостей впровадження сучасних технологій і обладнання. Одним зі стимулювальних заходів, який можна запропонувати для України, є субсидування купівлі сучасного біоенергетичного обладнання або реконструкції існуючого (в основному котлів) під використання БМ. Підприємства лісової та деревообробної промисловості, сільськогосподарські й інші підприємства повинні отримувати субсидії від держави на придбання деревно- і соломоспалювальних котлів, біогазових установок та іншого подібного обладнання або на конверсію існуючих установок. Ще одним варіантом можуть бути банківські кредити на пільгових умовах. Важливість проблеми підтверджує той факт, що на сьогодні вже чимало підприємств лісової та деревообробної промисловості реконструювали свої котли, первинно призначені для вугілля і мазуту, під спалювання своїх деревних відходів. Реконструкція здійснювалася власними силами, тому, як правило, такі котли мають нерухому решітку, функцію періодичного завантаження палива, низький ККД і відзначаються високим рівнем емісії. Якби ці підприємства отримували субсидії, з’явилася б можливість придбати сучасні котли і працювати з більшою ефективністю, зменшивши негативний вплив на довкілля. Аналіз законодавчої бази України в галузі біоенергетики дозволяє зробити наступні висновки: незважаючи на ряд прийнятих прогресивних і важливих законів і програм, ця база все ще потребує істотної доробки. Необхідно розробити і прийняти в Україні програму розвитку біоенергетики, а також пакет законів і підзаконних актів щодо біоенергетики з метою стимулювання, підтримки й розвитку біоенергетичних технологій, передусім технологій отримання теплоти з твердої біомаси й технологій одержання та використання біогазу, а потім і всіх інших технологій.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 22

Бесплатная работа

Закрыть

Экологические ресурсы экосистем

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.