ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА.

1.1 Поняття калькуляції собівартості та методи її здійснення.

1.2 Економічна сутність та класифікація витрат сільськогосподарського виробництва.

1.3 Загальновиробничі витрати і методи їх розподілу. 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА.

2.1 Організаційно - економічна характеристика ПСП «Світанок».

2.2 Калькуляція собівартості продукції зернових культур.

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ КАЛЬКУЛЮВАННЯ ПРОДУКЦІЇ НА ПРИВАТНОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ГАРАНТ».

3.1 Недоліки попроцесного методу в сільськогосподарському виробництві.

3.2 Позамовний метод калькуляції при калькулюванні продукції сільськогосподарського виробництва.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Для вірного відображення інформації про витрати, які формують виробничу собівартість продукції, необхідно знати методи калькулювання. Метод калькуляції – це система наукового обґрунтування прийомів розрахунку собівартості продукції, робіт і послуг з метою визначення ефективності організації і технології виробництва, роботи окремих ланок виробничого процесу (бригад, дільниць, цехів, служб).

Слід відмітити, що в господарській діяльності суб'єктів господарювання найбільш часто зустрічаються 3 методи аналітичного формування витрат за калькуляційними об'єктами: позамовний, попередільний (попроцесний) і нормативний.

Позамовний метод характерний для індивідуальних і дрібносерійних виробництв. На виготовлення виробу (групи виробів) збираються витрати виробництва за замовленнями, на основі яких відкриваються картки. В них відображається що повинно бути виготовлено, в якій кількості та в який термін. Виробничі витрати визначаються методом підсумовування всіх витрат з дня відкриття замовлення до його закінчення. Калькуляція складається після того, коли буде виконане замовлення.

В сучасних умовах сфера позамовного методу розширюється внаслідок орієнтації підприємства на задоволення індивідуальних потреб споживача. Підприємства переходять від масовою випуску продукції, яка враховує запити усередненого споживача, до дрібносерійного або індивідуального замовлення малої групи людей, окремих осіб чи суб'єктів господарювання.

Попередільний метод застосовується у тих виробництвах, в яких технологічний процес чітко поділяється на окремі переділи (фази). Суть попередільного методу полягає в тому, що виробнича собівартість продукції визначається на кожному переділі окремо в міру виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт.

Витрати повинні узагальнюватись за встановленою номенклатурою статей по фазах, стадіях, переділах. Витрати на виробництво формуються по виробах, при цьому прямі витрати (матеріали, зарплата працівників та інше) відноситься на конкретні види виробів, а загальновиробничі витрати збираються протягом місяця окремо і розподіляються між виробами пропорційно обраної бази в кінці місяця.

Попередільний метод калькулювання забезпечує інформацію про формування собівартості продукції в розрізі структурних підрозділів підприємства, що дає можливість оцінити діяльність кожного з них та цілеспрямовано вести пошук резервів виробництва.

Попроцесний (попередільний) метод калькулювання поділяється на два варіанти: однопроцесний та багатопроцесний. При однопроцесному варіанті калькулювання всі виробничі витрати звітного періоду повністю відносяться на випущену продукцію, внаслідок відсутності незавершеного виробництва і випуску обмеженої номенклатури виробів у одному технологічному процесі.

Багатопроцесний варіант калькулювання передбачає розподіл витрат між видами продукції і визначення собівартості продукції та ефективності роботи окремих виробничих дільниць. Нормативний метод калькулювання є попродуктним (повиробним), який відрізняється технікою калькуляційних розрахунків.

При нормативному методі складають нормативну калькуляцію за діючими виробничими нормами. Враховується технологія виробництва, проходження деталей по окремих операціях обробки, карта комплектування деталей у вузли і готовий виріб. В нормативному методі цінним є не методика розрахунку собівартості продукції, а можливість контролю за формуванням собівартості на основі документування відхилень і змін норм.

При співставленні фактичних витрат на виробництво на одиницю продукції з стандартними (нормативними) витратами створюється система контролю. Так, виробничі поточні витрати – це всі витрати при здійсненні технологічного процесу виготовлення продукції (робіт, послуг) за калькуляційний період: ПТв = MB + ВОП + ВСЗ + А + Ін (1) де ПТв – поточні виробничі витрати за калькуляційний період; MB – матеріальні витрати; ВОП – витрати на оплату праці; ВСЗ – витрати на соціальні заходи; А – амортизація; Ін – інші виробничі операційні витрати. За місцем виникнення поточні виробничі витрати формуються за окремими структурними підрозділами і службами: ПТв = BOB + ДП + ВУО + ЗВ + БВ (2) де BOB – витрати основного виробництва за центрами витрат видами продукції, робіт, послуг; ДП – вартість послуг допоміжних виробництв; ВУО – витрати на утримання та експлуатацію устаткування; ЗВ – загальновиробничі витрати; БВ – брак виробництва. Загальні витрати на продукцію (роботи, послуги) підприємства, що є об'єктами його господарської діяльності визначаються як сукупні виробничі витрати основних, допоміжних та обслуговуючих структурних підрозділів: ЗВ = ВВ + ВД + ВО (3) де ЗВ – загальні витрати за центром витрат, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства; ВВ – виробничі витрати, які безпосередньо формувались за центрами витрат і відповідальності основного структурного підрозділу, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства; ВД – виробничі витрати, які безпосередньо формувались за центрами витрат і відповідальності в допоміжних структурних підрозділів для основного структурного підрозділу, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства; ВО – виробничі витрати, які безпосередньо формувались за центрами витрат і відповідальності в обслуговуючих структурних підрозділів для основного структурного підрозділу, що є кінцевим структурним підрозділом по виготовленню об'єктів господарської діяльності підприємства.

Отже, загальні виробничі витрати основного структурного підрозділу, який безпосередньо виготовляє готову продукцію, виконує роботи, надає послуги, як об'єкт господарської діяльності підприємства, формуються з його власних виробничих витрат та витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів у відповідності з наданими ними послугами. Визначення виробничих витрат допоміжних і обслуговуючих структурних підрозділів розпочинають з тих центрів витрат, які обслуговують найбільшу кількість інших структурних підрозділів.

Таким чином, основним призначенням калькуляції є отримання інформації про виробничу собівартість для організації і управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат на всіх етапах виробничого циклу, а також за місцями виникнення витрат. Але для раціонального і ефективного прийняття управлінських рішень самої методики калькулювання недостатньо. Так, для отримання більш детальної інформації для управління, витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції, склад яких визначають самостійно з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції тощо.


1.2. Економічна сутність та класифікація витрат сільськогосподарського виробництва

Перш за все, слід відмітити, що витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Витрати - загальноекономічна категорія, яка характеризується використанням різних речовин і сил природи в процесі господарювання.

Під економічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей», тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному із усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тільки конкретні витрати ресурсів. Проблема термінології, організації та обліку витрат є предметом дискусії науковців. Більшість наукових публікацій і дисертацій присвячені саме цій темі. Серед наукових праць слід відмітити праці І. Білоусової, М. Чумаченка, З. Задорожного, В. Ластовецького, Т. Маренича, Т. Сльозка тощо.

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами у поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 57

Бесплатная работа

Закрыть

Роль и место бухгалтерского учета в экономической системе Украины

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.