Документоведение 3
План
1. Особливості використання займенників у діловому мовленні
2. Дієприслівниковий зворот у діловому мовленні.
3. Правопис часток
4. Загальноприйняті графічні скорочення в діловому мовленні
5. Синтаксичні особливості ділових паперів.
6. Розділові знаки в складних реченнях
7. Синтаксичні структури діловодства.
8. Структура та логічна послідовність документа.
4. Загальноприйняті графічні скорочення в діловому мовленні
Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал).
Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і та ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ.
При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: щін. робота; відмін, навчання.
За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний); висот., висоти, (висотний).
До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі: акад. — академік;вид. —видання; див. —дивись;доц. —доцент; ім. —імені; і т. д. — і так далі; і т. ін — і таке інше.; напр. — наприклад; н. є.— нашої ери; ст. —, сторіччя та ін..
5. Синтаксичні особливості ділових паперів.
Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов'язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: рекламне агентство міжнародної телерадіокомпанії «Тоніс» пропонує свої послуги.
Поширеними є пасивні структури типу: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться.
Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства.
Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, в діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.
Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти.
Типова ознака ділового стилю — використання віддіє-вних іменників. Вони створюють загальне уявлення про
Наприклад: провести огляд машин до 15 вересня 1997року; подати звіт до 20 серпня 1997року.
Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, узагальненість змісту і надають документам певної офіційності. У ділових документах вживають розщеплені присудки, це мотивується тим, що вони конкретніші за дієслівні відповідники.
Наприклад: Пропонуємо проводити змагання за містом; Рекомендуємо надавати перевагу одягу з натуральної сировини.
До складу розщепленого присудка може входити іменник-термін або кілька означень.
У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній виробничій чи адміністративно-виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов'язок; зобов'язання тощо.
6. Розділові знаки в складних реченнях
Речення, що складається з двох або кількох простих, об'єднаних змістом, інтонацією й граматичними засобами, називається складним.
Наприклад: Пожовкло листя на березах, почервоніло на осиках;
Складне речення, частини якого поєднуються за допомогою лише інтонації, називається безсполучниковим.
Розділові знаки — один із засобів загальноприйнятої унормованої писемної мови, вони допомагають передавати на письмі речення, їх сполучення та різновиди структур.Наприклад: Словесність — початок усіх наук. Вона — як джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою (І. Цюпа); Складні речення поділяються на складносурядні і складнопідрядні.У діловому мовленні здебільшого використовуються прості речення. Однак у своєрідних текстах документів зустрічаються й складні, складносурядні та складнопідрядні речення. Тут важливо стилістично грамотно побудувати речення й правильно в них розставити розділові знаки.
Складноскорочені слова й абревіатури
Речення які складаються з двох або більше простих речень, рівноправних за смислом і зв'язаних сполучниками сурядності, називаються складносурядними.
У складносурядних реченнях ставляться таю розділові знаки:
кома — між простими реченнями, що входять до складносурядного, перед сполучниками і, та, а, але, проте, однак зате, або, чи-чи, то-то тощо. Наприклад: Темно-зелені садки дрімають, вже без плоду, і тихо гріються хатки, і верби гнуться в воду (І. Франко);
крапка з комою — у складносурядних реченнях перед єднальними і зрідка протиставними сполучниками а, та, якщо прості речення далекі одне від одного за змістом або мають вже розділові знаки. Наприклад: А тут я сам собі пан — схочу, до частини якоїсь пристану, чиститиму картоплю, митиму машини або годуватиму коні, то й мене прогодують; а схочу — поживу в бабусі якоїсь немічної, носитиму їй воду, дрова рубатиму, сніг у дворі одкидатиму, а ж весна настане, ще й грядку скопаю (Григір Тютюнник
тире — в складносурядних реченнях перед сполучниками і, та (в значенні і), якщо між ними існує причинно-наслідковий зв'язок або йдеться про швидку зміну подій. Наприклад: Зима летіла над землею, і от весна —/ все в цвіту (В. Сосюра); У складносурядному реченні кома не ставиться між двома сурядними реченнями, з'єднаними неповторюваними сполучниками і, та (в значенні і), чи, або, якщо вони мають спільний член речення. Наприклад: Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня (О. Гончар).