Делопроизводство и документоведение 7
План
1. Дієслово
2. Розпорядчий документ
3. Термінолексика
4. Загальнонаукові терміни
5. Реферат
6. Оголошення
7. Виробничо-професійна лексика
8. Особливості використання займенників
9. Акт
1. Дієслово
Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і виражає це значення в граматичних категоріях виду, стану, способу, часу, особи (роду), числа.
Дієслово як частина мови являє собою систему п’ятьох граматичних форм:
Інфінітив.
Власне дієслово (особово-родові форми).
Дієприкметник.
Дієприслівник.
Предикативні форми на -но (-ено), -то.
1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їхні форми: активізувати, дезінформувати, символізувати.
2. Уникати умовного способу: підприємства виконають – а не – підприємства змогли б виконати.
3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід ураховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету.
4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та под. уживають неозначену форму дієслова (інфінітив). Слід пам’ятати, що нормативною є форма на –ти, а не –ть: виступати, говорити, запроваджувати.
5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм: допомагає, оббігає.
6. Надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на –но, -то: головну увагу він приділив, завдання було виконано.
7. Не вживати розмовних (калькованих) та дієслівних форм теперішнього часу: носе – носить, просе – просить.
8. Уживати теперішній час на позначення майбутнього, якщо акцентується обов’язковість чогось: Мітинґ розпочинається завтра об 11.00.
9. Уникати вживання форм давноминулого часу: я виконав був – я виконав; проект були узгодили – проект узгодили.
10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова: свідчити факти – свідчити про факти, відзначати про успіхи – відзначати успіхи.
11. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі: завтра будемо відпочивати; будемо перераховувати.
12. Широко використовувати дієприкметники та дієприслівники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами: обізнаний працівник, колишні учасники, граючий – який грає.
13. Окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами –уч (-юч), -ач (-яч) почали використовувати, але у функції означення, а не головного компонента дієприкметникового звороту: зростаючий щороку добробут, керуючий новим відділом академік.
14. Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обійтися без неї можна й за допомогою додаткових слів: проголосуймо, побажаймо.
15. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числівниками: Шість бригад не виконало (не виконали) план. Але за непрямого порядку слів лише – Не виконало план шість бригад.
16. Із кількісними словами ряд, низка, більшість, меншість, багато, мало, кількість дієслова вживаються в однині: ряд підприємств надіслав, більшість працівників з’явилося. Це стосується також дієслів, що вживаються із числівниками сто, тисяча, мільйон: сто гривень було витрачено, тисяча тонн була завезена
17. За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ставиться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула… але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники і, й, та (у значенні і): Адміністрація заводу та профком розглянули…
18. дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе – я, порівняймо: збираюся (я збираю себе), умиваюся ( я вмиваю себе).
19. слід уникати лінгвістично-необгрунтованого вживання частин –ся, -сь.
20. Дія, названа присудком, і дія названа дієприслівником, обов’язково мають виконуватися одним суб’єктом.
2. Розпорядчий документ
Це розпорядчий документ, який видасться керівником установи і стосується організаційних та кадрових питань.
Розрізняють накази щодо особового складу (кадрові) і накази із загальних питань (організаційні). Кадровими наказами оформляють призначення, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення.
У заголовку такого наказу зазначають: "Щодо особового складу". Кожний пункт наказу починається з дієслова у наказовій формі (ПРИЗНАЧИТИ, ПЕРЕВЕСТИ, ЗВІЛЬНИТИ, ОГОЛОСИТИ), яке пишеться великими літерами. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання.
До викладу тексту наказу існують певні вимоги:
1. У наказах про прийняття на роботу обов'язково зазначають:
а) на яку посаду;
б) до якого структурного підрозділу;
в) з якого числа оформляється на роботу;
г) вид прийняття на роботу (на постійну, тимчасову, за сумісництвом);
д) особливі умови роботи (з прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем).
2. У наказах про переведення на іншу роботу вказують вид і мотивування переведення.
3. У наказах про надання відпустки зазначають:
а) вид відпустки (основна, додаткова, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві, навчальна, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, без збереження заробітної плати, за сімейними обставинами);
б) загальна кількість робочих днів;
в) дата виходу у відпустку і повернення:
г) період, за який надано відпустку.
4. У наказах про звільнення працівників зазначають:
а) дату звільнення:
б) мотивування.
Р е к в і з и т и:
1. Назва виду документа.
2. Назва установи, що видає наказ, або назва посади
керівника.
3. Місце видання.
4. Номер.
5. Дата.
6. Заголовок.
7. Текст, що складається з двох частин:
— констатуються та аналізуються факти;
— подаються розпорядження, заохочення або стягнення.
8. Підпис керівника установи.
9. Печатка.
3. Термінолексика
Термінолексика – “каркасний словник” мови будь-якої спеціальності. Знання економічної термінології – умова високої професійності економістів різних профілів. Будь-яка термінологічна система є дуже мобільною з погляду реагування на ті чи інші соціально-економічні та політичні зміни.с Українська економічна термінологія становить чутливу, динамічну, широко розгалужену терміносферу, що, з одного боку, перебуває під упливом загальномовних тенденцій, а з іншого – має свої специфічні особливості. Незалежна Україна впевнено просувається до ринкових відносин. З’явилися такі явища, як підприємництво, вільний обіг товарів, грошей і цінних паперів, приватизація, створення комерційних банків тощо. У зв’язку з цим стали активно розвиватися біржова, фінансово-кредитна, комерційна, банківська підсистеми економічної термінології. З 90-х років в українській економічній термінології, за спостереженням Н. Жданової, діють такі активні процеси:
1) концептуально змінюються поняття у пізнавальному процесі: замість сфери “Планове народне господарство” провідною в українській економічній термінології стала сфера “Ринкова економіка”;
2) відбулася системна перебудова економічної термінології: замість термінів народне господарство, соціалістичне виробництво перестали в словниках іншомовних слів трактувати як атрибути капіталістичних країн;
3) різко зросла частотність вживання у мовленні таких економічних термінів: ціна, клієнт, акціонер, акціонерне товариство, приватизація, торги та ін.;
4) значна кількість економічних термінів перейшла з активного словникового складу до пасивного (п’ятирічка, госпрозрахунок, колгосп, соціалістичне змагання тощо) і, навпаки, з пасивного – до активного (фермер, біржа, акція, земельний наділ, банкрутство, банкрут);
5) значно розширився спектр лексико-граматичної сполучуваності багатьох економічних термінів з термінами інших галузей та загальновживаними словами: температура ринку, коливання цін.
6) з’явилася велика кількість нових економічних термінів, переважно запозичених з англійської мови: маркетинг, лізинг, спот, трайм рейт, спред, флет, демпінг, хайринг; українська мова не встигає їх засвоювати.