План

1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга.

2. Предмет теорії і практики редагування.

3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.

4. Завдання правки. Види правки тексту.

5. Перший український друкар Степан Дропан: гіпотези, документальні свідчення, опоненти.

6. Основи редакторського аналізу тексту.

7. Концепції витоків вітчизняного друкарства.

5. Перший український друкар Степан Дропан: гіпотези, документальні свідчення, опоненти.

Степан Дропан – постать наполовину міфічна, бо книжок, виданих у його друкарні, на жаль, не збереглося. Однак посилання самого Федоровича у післямовах на «Богоізбранного мужа», стопами якого він іде свідчать – книгодрукарство в Україні на той час вже існувало.До речі, сам Степан Дропан теж не був першим – свою друкарню він отримав завдяки впливовому тестю – Яну Зоммерштайну, пам’ять про котрого залишилася у львів’ян у вигляді назви Замарстинів (район) і Замарстинівської вулиці. За дослідженнями українських та закордонних учених, у середині XV ст. уЛьвові працювала друкарня Степана Дропана, заможного львівськогоміщанина, який, судячи з архівних документів, подарував згодом цю друкарню Свято-Онуфріївському монастирю. Ці факти надають науковцям підстави вважати, що українське друкарство почалося у Львові в 15 столітті і мало витоки з тогочасних німецьких князівств, а не з Московії 16 століття, як на тому наполягають науковці Росії. Саме до монастиря Св. Онуфрія через 112 років, у 1572 р., приїхав Іван Федорович, щоби відродити друкарство в місті. Про це зокрема свідчать слова з післямови «Апостола» (1574), викарбувані також на надгробку Федоровича.

За часи побутування радянської ідеології та антиукраїнської пропаганди у багатьох українців склалося хибне враження, що Іван Федоров був найпершим друкарем на українських землях. За цією концепцією Іван Федоров після заснування першої друкарні в Росії у 1564 році через вісім років засновує друкарню у Львові і 1574 року видає «Апостол». Цей рік визначається як початок заснування українського друкарства.Але за дослідженнями українських та зарубіжних учених, ще у середині ХV ст. у Львові працювала друкарня Степана Дропана, багатого львівського міщанина.Таким чином можна стверджувати, що Ян Зоммерштайн був і найпершим друкарем в Україні, а Степан Дропан – першодрукарем серед українців. Оскільки Ян Зоммерштайн за походженням очевидно був німцем, то можна припустити, що перші книги в цій друкарні видавалися латинською мовою, яка на той час була надзвичайно поширеною у Львові.Не випадково Іван Федоров через 112 років, у 1572 р, прибуває саме до монастиря Св. Онуфрія, але щоб не започаткувати, а продовжити іти «стопами Богоізбраного мужа» та «друкарство занедбане обновити». Ці слова надруковані у післямові до «Апостола» (1574 року). Напис на могильній плиті Івана Федорова також свідчить, що друкарство в Україні було засноване задовго до приїзду росіянина.

Також вченим Орестом Мацюком у Центральному державному історичному архіві Львова було віднайдено унікальний документ – інвентарний список книг Словітського монастиря (Львівщина) за 1826 р.У переліку книг наведено такі видання: Новий тестамент із мідними замочками, виданий у Почаєві у 1511 р.; Тріодь у шкіряній оправі, надрукована в Києві у 1527 р.; Тріодь у шкірі, видана в Києві у 1540р.; Анфологіон, оправлений у шкіру, Львівського видання 1542 р.; Служебник, надрукований у Львові (1546) та ін. Таким чином ми маємо ще один незаперечний доказ існування в Україні друкарень задовго до Івана Федорова. Географія поширення цих українських друкарень була досить широка.


6. Основи редакторського аналізу тексту.

Редакторський аналіз – це важлива складова методики редагування, який здійснюється на початку з метою всебічної оцінки авторського оригіналу з точок зору логіки викладу, структури, змісту, мови, міри втілення авторського задуму, функціонального призначення, можливостей просування майбутнього видання на ринку, його економічної доцільності й результативності.

Завдання редакторського аналізу тексту:

По-перше, щоб оцінити твір у цілому, ідентифікувати його у конкретиці того чи іншого виду видання; По-друге, аби визначити категорію читача, на яку він буде розрахований; По-третє, з метою з’ясування сильних і слабких сторін твору; По-четверте, для визначення порядку і обсягу роботи редактора з автором щодо удосконалення структури і змісту цього твору відповідно до авторського та видавничого задуму. Іншими словами, для складання відповідного плану роботи з авторським оригіналом.

Починається редакторський аналіз із першого читання тексту. На думку В. Алексєєва, таких читань має бути не менше трьох: перше – ознайомлювальне, друге — поглиблене, третє читання – шліфувальне. На додаток до цього в науковій літературі виділяють також і професійне, наскрізне, вибіркове, вертикальне, рецензійне, оцінювальне читання. І для кожного з таких видів дослідники передбачили певне коло окремих дій редактора.

Основні закони логіки при редагуванні: тотожності, суперечності, виключеного третього, достатнього обґрунтування.

РЕДАКТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК — ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЕТАП РЕДАНАЛІЗУ.

Редакторський висновок – створений редактором офіційний видавничий документ, у якому міститься об’єктивна оцінка сильних та слабких сторін авторського оригіналу, а також конкретна пропозиція щодо подальшої роботи з ним.


7. Концепції витоків вітчизняного друкарства.

Існують такі наукові концепції: 

Російська концепція. В радянській науці домінувала затверджена в Москві ідеологічна схема, за якою українська освіта, наука, культура нібито розвивалася завжди лише в тісному взаємозв’язку з російською. Початки виникнення української мови дозволялось розглядати з ХIV ст. Сутність цієї концепції започаткування українського друкарства полягає в наступному: після заснування першої друкарні в Росії в 1564 р. (рік виходу «Апостола» в Москві) перший російський друкар Іван Федоров через вісім років, прибувши через Білорусь в Україну, до Львова, засновує там друкарню і 1574 р. видає «Апостол». Ця дата визначалася початком заснування українського друкарства. Таким чином, згідно з цією концепцією друкарство на українські землі прийшло з Росії. Незважаючи на опублікування в науковій періодиці ряду нових архівних документів ряд російських учених категорично не хоче визнавати факту появи українського друкованого слова раніше російського. Концепція західних учених. Ця концепція засвідчує те, що друкарство в Україну прийшло не зі Сходу, а з Заходу, до того ж задовго до виходу в Москві 1564 р. «Апостола». 

Концепція Івана Огієнка. Перша узагальнююча праця, що дала сучасним дослідникам українського друкарства величезний фактологічний матеріал щодо місця українського друкованого слова серед європейських народів – це «Історія українського друкарства» І. Огієнка. Вперше ця книга побачила світ у 1925 р. За радянських часів про працю було заборонено згадувати через її наукову концепцію. В Україну вона була повернена в 1994 р., як навчальний посібник для вивчення студентами гуманітарних факультетів. Автор одним із перших серед вітчизняних науковців оприлюднив гласні й негласні документи минулої епохи – укази, розпорядження, циркуляри царського уряду про заборону українського друку, знищення українських книжок, виправлення українського правопису. Автор поділяє українську друкарську справу на два періоди: 1) поза етнічним українськими землями; 2) власне на українських землях. Згідно з цією концепцією, час виникнення українського друкарства датується 1491 р., тобто на 83 роки раніше від офіційно встановленої Москвою дати. Огієнко подає послідовністю розвитку друкарської справи серед слов’янських народів, українці після чехів посідають друге місце. 

Концепція Ореста Мацюка і Якима Запаска. Ці молоді дослідники у період після хрущовської відлиги опублікували свої результати наукових пошуків справили ефект бомби. Багаторічне офіційне табу на зазначену тему несподівано сміливо порушив у 1968 р. Мацюк «Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова». Оприлюднив документи за якими друкарська справа в Україні почала існувати з 1460 р. у Львові, а першим друкарем був Степан Дропан. Цю думку підтримали й інші дослідники Марченко, Плющ, Запаско. Ще одне не менш важливе відкриття Мацюка невідомий досі інвентар книг Словітського монастиря (неподалік Львова) 1826 р., до якого входили 1) новий тестамент почаївського видання укр. мовою 1511 р.; 2) Тріодін київського видання 1527 р. 3) Тріодін київського видання 1540 р. 4) Анфологіон львівського видання 1542 р. 5) Служебник львівського видання 1566. Новим кроком про дофедоровське книгодрукування став вихід в 2000 р. книги «Початки укр.. книгодрукування».

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 14

Бесплатная работа

Закрыть

Издательское дело, книгоиздания и книгопечатание

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.